У спадок від СРСР на початку 90-х рр. Україна отримала серед інших невирішених питань ще й проблему працевлаштування населення. Початок становлення національного ринку праці в нашій державі пов'язують з ухваленням у 1991 році Закону України "Про зайнятість населення". Згідно з цим законом, держава відмовилася від монопольного права на працевлаштування населення [3, 121].

Специфіка суспільних відносин зумовила функціонування ринку праці України на сучасному етапі за певними принципами, що сформувалися на ґрунті соціально-економічного режиму регіонального відтворення робочої сили, інтенсивності територіального руху робочої сили, співвідношення чисельності зареєстрованих безробітних і кількості вільних місць та вакантних посад (таблиця 3.1).

Таблиця 3.1. Групування регіональних ринків праці за основними

елементами*

Економічні райони та області | Попит | Елементи ринку праці

Пропозиція | Заробітна плата | Конкуренція

Карпатський

Закарпатська | 2 | 3 | 1 | 2

Івано-Франківська | 1 | 3 | 1 | 4

Львівська | 2 | 4 | 2 | 4

Чернівецька | 1 | 2 | 1 | 3

Подільський

Вінницька | 2 | 2 | 1 | 2

Тернопільська | 1 | 3 | 1 | 4

Хмельницька | 1 | 2 | 1 | 2

Поліський

Волинська | 1 | 2 | 1 | 4

Житомирська | 1 | 3 | 1 | 4

Рівненська | 1 | 3 | 1 | 4

Чернігівська | 2 | 3 | 1 | 3

Східний

Полтавська | 2 | 3 | 3 | 2

Сумська | 2 | 3 | 1 | 2

Харківська | 4 | 4 | 4 | 1

Донецький

Донецька | 4 | 4 | 4 | 1

Луганська | 4 | 3 | 4 | 1

Придніпровський

Дніпропетровська | 4 | 4 | 4 | 2

Запорізька | 3 | 2 | 4 | 1

Центральний

Київська | 2 | 3 | 4 | 2

Кіровоградська | 1 | 2 | 1 | 3

Черкаська | 1 | 3 | 1 | 3

Причорноморський

Миколаївська | 2 | 2 | 2 | 2

Одеська | 2 | 1 | 4 | 1

Херсонська | 1 | 2 | 1 | 2

АР Крим | 2 | 2 | 2 | 1

Умовні позначки:

Попит Пропозиція Конкуренція Ціна робочої сили

(осіб) (осіб) (осіб) (грн.)

1-до 1000 1-до 2000 1-до20 1-до 150

2-1001-2000 2-2100-4000 2-21-40 2-151-170

3-2001-3000 3-4100-6000 3-41-60 3-171-180

4-3001 і більше 4-6100 і більше 4-61 і більше 4-180 і більше *Складено за даними [14, 13]

Підпорядкування економічної діяльності людей певним закономірностям та тенденціям зумовило розмежування та групування ринку праці України на мезорівні. Характеризуючи трудові ресурси України, виокремлюють наступні регіони. До першого регіону входять Київська, Сумська, Полтавська, Кіровоградська, Чернігівська, Житомирська, Вінницька, Черкаська та Хмельницька області, в яких потенційні трудові резерви трудових ресурсів становлять від майже 17% загальної чисельності трудових ресурсів у Київській області, до 25% у Хмельницькій області.

До другого регіону входять Миколаївська, Запорізька, Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Волинська, Тернопільська, Рівненська, Харківська та Херсонська області, де потенційні резерви трудових ресурсів становлять 25-29% загальної чисельності наявних трудових ресурсів.

Найвища частка незайнятих у народному господарстві у Львівській, Одеській, Івано-Франківській, Чернівецькій і Закарпатській областях та в Автономній Республіці Крим - 31-41% загальної чисельності трудових ресурсів.

У систему показників структуризації регіональних ринків праці виокремлюють оцінку соціально-економічного режиму регіонального відтворення робочої сили, інтенсивність територіального руху робочої сили. Це співвідношення чисельності зареєстрованих безробітних і кількості вільних місць та вакантних посад [20, 77]. На основі спільних рис та домінантних тенденцій функціонування регіональних ринків праці відповідно до вибраних характеристик було виокремлено п'ять груп.

Першу групу становлять Волинська, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька та Чернігівська області, де низька мобільність робочої сили, чітко окреслені ознаки працедепресивності як у промисловому, так і в аграрному секторах економіки і тим самим формує екстремальні умови для відтворення робочої сили.

До другої групи належать Вінницька, Київська, Кіровоградська, Львівська, Сумська, Полтавська, Черкаська та Чернівецька області, в яких ознаки депресивності та зайнятості не досить чітко відстежуються.

Дніпропетровська, Донецька, Луганська області мають досить високомобільну робочу силу, а глибоко кризовий стан усієї сфери прикладання праці через її високу залежність від економічного стану галузей добувної та важкої промисловості - третя група областей.

У четвертій групі - Запорізька, Харківська області та м. Київ - характерні інтенсивний рух робочої сили, високі працемісткість ринку праці.

Остання група областей: Одеська, Херсонська, Миколаївська та Автономна Республіка Крим - це висока орієнтація працездатного населення на різні форми самостійної зайнятості у сфері як офіційної, так і неофіційної економіки [27, 149].

Наступним кроком мінімізації розбіжностей між групам та максимальної консолідації вирішальних та додаткових ознак є аналіз стану трудових ресурсів (таблиця 3.2) та оцінка динаміки окремих галузей і професійно-демографічних груп за регіонами.

Таблиця 3.2. Загальна характеристика трудових ресурсів за областями* |

Кількість наявного населення (тис.) | Всього трудових ресурсів (тис.) | Частка трудових ресурсів у загальній кількості населення

(%) | Рівень зайнятості населення | Рівень безробіття населення

Україна | 49710,8 | 29989,0 | 60,3 | 54,7 | 12,0

АР Крим | 22117,7