Вінницька | 1815,3 | 1044,2 | 57,5 | 62,9 | 8,3

Волинська | 1058,7 | 578,3 | 54,6 | 60,5 | 9,9

Дніпропетровська | 3712,6 | 2262,9 | 61,0 | 56,6 | 10,9

Донецька | 4953,0 | 2973,1 | 60,0 | 55,8 | 10,7

Житомирська | 1432,7 | 780,5 | 54,5 | 55,3 | 11,2

Закарпатська | 1284,0 | 775,1 | 60,4 | 53,3 | 12,4

Запорізька | 2004,8 | 1218,3 | 60,8 | 54,4 | 12,7

Івано-Франківська | 1456,8 | 912,2 | 62,6 | 53,4 | 11,6

Київська | 1830,5 | 971,5 | 53,1 | 54,6 | 12,5

Кіровоградська | 1168,58 | 662,8 | 56,7 | 54,1 | 10,9

Луганська | 2643,0 | 1554,2 | 58,8 | 51,1 | П,7

Львівська | 2716,6 | 1675,0 | 61,7 | 56,3 | 13,4

Миколаївська | 1298,8 | 791,9 | 61,0 | 51,6 | 13,1

Одеська | 2510,4 | 1523,6 | 60,7 | 53,7 | 12,5

Полтавська | 1677,6 | 1001,6 | 59,7 | 55,3 | 12,4

Рівненська | 1187,9 | 699,0 | 58,8 | 50,6 | 12,3

Сумська | 1337,7 | 820,0 | 61,3 | 52,2 | 16,0

Тернопільська | 1157,6 | 677,1 | 58,5 | 48,5 | 13,7

Харківська | 2969,9 | 1841,9 | 62,0 | 56,8 | 12,6

Херсонська | 1226,4 | 736,8 | 60,1 | 54,4 | 13,4

Хмельницька | 1460,6 | 917,8 | 62,8 | 52,3 | 12,5

Черкаська | 1450,8 | 794,0 | 54,7 | 50,8 | 12,0

Чернівецька | 932,3 | 564,6 | 60,6 | 41,6 | 19,3

Чернігівська | 1258,3 | 794,8 | 63,2 | 56,6 | 11,6

* Складено за даними [14, 15]

Івано-Франківська, Тернопільська, Житомирська, Львівська, Волинська, Рівненська, Хмельницька, Херсонська області складають типову групу із значною перевагою пропозиції над попитом, що головним чином відбивається на заробітній платі та навантаженні на одне вільне місце, у зворотному порядку - збільшення конкуренції веде за собою зменшення ціни заробітної плати. Цим областям притаманна велика плинність кадрів та часті міграційні рухи.

Закарпатська, Сумська, Чернігівська, Вінницька області характеризуються сприятливішими умовами функціонування ринку праці, що виражається у зменшенні розриву між попитом та пропозицією, наслідком чого є зменшення навантаження на одне вільне робоче місце, вакансію, та при наявному стані товару "робоча сила" її вартість залишається мінімальною.

Чернівецька, Кіровоградська, Черкаська області становлять третю типову групу, де ринку праці притаманні перевага пропозиції над попитом, але такий розрив забезпечує належну конкуренцію при мінімальних цінах на робочу силу.

Полтавська та Київська області вдовольнять наявну пропозицію досить великим попитом. Специфіка цих областей зменшує навантаження на одне вільне місце і забезпечує високою заробітною платою працівників.

Структура Харківської, Донецької, Запорізької, Луганської, Дніпропетровської областей забезпечує сприятливі умови для функціонування цих регіональних ринків праці. Промислові гіганти пропонують великий спектр роботи, яка вимагає певної освіти та досвіду, що підтримує високий рівень заробітної плати та обмежене поле кандидатів на робоче місце [9,91].

Автономна Республіка Крим, Одеська, Миколаївська області мають Урівноважену структуру ринку праці, але такий стан знаходиться у нерозвиненому етапі: розрив між рівнями попиту та пропозиції робочої сили зумовлює "здорову конкуренцію". Заробітна плата при таких умовах не забезпечує життєвих потреб робітників. Показники основних елементів структурі ринку праці регіонів залежні від сезонів та географічного розташування областей. Специфіка цих регіонів сприяє розвиненню приватної ініціативи.

Моделі структуризації регіональних ринків праці фіксують стійкі моменти легального стану робочої сили. Ефект дії тіньової економіки впливає на офіційні дані, але не виступає складовою структури моделей, як стихійне явище, що не підпадає під керований контроль і вимірювання державою.

Ринок праці є однією з найуразливіших ланок сучасної економіки. В Україні він характеризується незрілістю, розбалансованістю та низькою ефективністю. Скажімо, в попиті на працю це проявляється у значному зниженні реальної заробітної плати, нагромадженні боргів з оплати праці, поширенні неповної зайнятості, а з боку пропозиції - у помітному зменшенні економічної активності, зростанні рівня безробіття, в тому числі прихованого.

Протягом перших десяти років незалежності України чисельність зайнятих у всіх сферах економічної діяльності скоротилася 4,8 млн. чоловік і становила у 2001 році 20,2 млн. чоловік (таблиця 3.3).

Таблиця 3.3. Основні показники ринку праці України у 1997-2001 рр.*

Показник | Рік

1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001

Економічно активне населення | 26085600 | 25935500 | 22747000 | 23127400 | 23038300

Зайняті | 23755500 | 22998400 | 20048200 | 20419800 | 20669000

Безробітні | 2330100 | 2937100 | 2698800 | 2707600 | 2369300

Економічно неактивне населення | 10753800 | 10713700 | 13782700 | 13275300 | 13245600

Попит на робочу силу | 34757 | 34635 | 50693 | 68240 | 96900

Навантаження на

одне робоче місце, вакансію | 20 | 30 | 24 | 17 | 11

*Складено за даними [29,119]

Зниження чисельності зайнятих відбулося за рахунок зменшення кількості працівників на державних підприємствах і в установах, у громадському господарстві колгоспів та зайнятих на підприємствах споживчої кооперації, в кооперативах. Одночасно зростає кількість зайнятих у нових, недержавних формах у господарських товариствах, на малих і спільних підприємствах, у фермерських господарствах та в особистому підсобному господарстві. В 1991-1993 роках скорочення числа зайнятих в економіці слід вважати цілком закономірним з огляду на попередній період застою та руйнівний розрив господарських зв'язків між виробничими суб'єктами країн - республік колишнього СРСР. Саме з цим пов'язане перше велике скорочення (близько 1 млн.) працівників з галузей економіки.

У наступні роки на процеси у