Законодавство України про інформацію утворюють: Конституція України; Закон України "Про інформацію"; законодавчі акти про окремі галузі, види, міжнародні договори та угоди ратифіковані Україною; принципи і норми міжнародного права

Закон України "Про науково-технічну інформацію" (від 25 червня 1993 р.) є системоутворюючою інституцією інформаційного права України, визначає основи державної політики в галузі науково-технічної інформації, порядок її формування і реалізації в інтересах науково-технічного, економічного і соціального прогресу країни. Метою Закону є створення в Україні правової бази для одержання та використання науково-технічної інформації. Законом регулюються правові й економічні відносини громадян, юридичних осіб, держави, що виникають при визначаються правові форми міжнародного співробітництва у цій галузі. Дія Закону поширюється на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також громадян, які мають право на одержання, використання та поширення науково-технічної інформації. Дія Закону не поширюється на інформацію, яка містить державну та іншу таємницю, що охороняється законодавством.

Закон України "Про Національну програму інформатизації" (від 4 лютого 1998 р.) вводить у сферу державного регулювання на законодавчому рівні загальні засади формування, виконання та коригування Національної програми інформатизації, якою визначається стратегія розв'язання проблеми забезпечення інформаційних потреб та інформаційної підтримки соціально-економічної, екологічної, науково-технічної, оборонної, національно-культурної та іншої діяльності у сферах загальнодержавного значення. Цим Законом визначаються організаційно-правові засади державного регулювання процесів інформатизації в Україні. За Законом, Національна програма інформатизації включає:

Концепцію Національної програми інформатизації;

сукупність державних програм з інформатизації;

галузеві програми та проекти інформатизації;

регіональні програми та проекти інформатизації;

програми та проекти інформатизації органів місцевого самоврядування.

Національна програма інформатизації становить комплекс взаємопов'язаних окремих завдань (проектів) інформатизації, спрямованих на реалізацію державної політики та пріоритетних напрямів створення сучасної інформаційної інфраструктури України за рахунок концентрації та раціонального використання фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, виробничого і науково-технічного потенціалу держави, а також координації діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та громадян у сфері інформатизації (ст. 2 Закону).

Завдання законодавства про Національну програму інформатизації визначаються у ст. З названого Закону. Це створення таких засад регулювання процесу формування і виконанні! цієї Програми та окремих її завдань (проектів):

правових;

організаційних;

науково-технічних;

економічних;

фінансових;

методичних;

гуманітарних.

Закон України "Про Концепцію Національної програми інформатизації" (від 4 лютого 1998 р.) розвиває попередній закон, відкриваючи в Україні новий етап взаємодії інформатики та права в соціальних відносинах, — вводить до законодавчої практики державного регулювання такий соціальний феномен, як інформатизація. Цим законом Верховна Рада України схвалила названу Концепцію. У цьому нормативному акті подається визначення кількох суттєвих понять інформаційних відносин.

Особливу інституцію в інформаційному законодавстві започатковує Закон України "Про захист інформації в автоматизованих системах" (від 5 липня 1994 р.). Метою цього Закону є встановлення основ регулювання правових відносин щодо захисту інформації в автоматизованих системах за умови дотримання права власності громадян України і юридичних осіб на інформацію та права доступу до неї, права власника інформації на її захист, а також встановленого чинним законодавством обмеження на доступ до інформації. Дія Закону поширюється на будь-яку інформацію, що обробляється в автоматизованих системах.

1.3. Інформація, інформаційні ресурси: поняття, види, значення

Сам термін «інформація» виник від лат. іnformation – роз'яснення, усвідомлення, виклад на побутовому рівні. Під поняттям «інформація» частіше всього мається на увазі і повідомлення по радіо та телебаченні, і зміст газет, книг, баз даних, бібліотек, і знання, почерпнуті від спілкування з людьми і отримані в наукових журналах.

Відомо багато визначень цього поняття, які даються за різних підходів до нього в різних наукових галузях. Наприклад, під інформацією розуміють ті властивості, які зменшують ступінь невизначеності нашого знання про конкретний об'єкт. Кібернетика, для якої інформація є центральним поняттям, визначає його як співвідношення між відомостями (даними) та їх одержувачами. У такому разі під відомостями розуміють будь-які дані, які містять знання відносно будь-кого і будь-чого.

Значний вклад у формування поняття інформації як фундаментального фактору оточуючого середовища вніс радянський вчений Н.Ф. Реймерс. Він в 1960-ті роки запропонував трактувати інформацію як один з найважливіших природних ресурсів і одночасно суспільні здобутки, оскільки весь розвиток людства – результат освоєння і переробки інформації, отриманої з оточуючого середовища і накопиченої суспільством (Реймерс, 1990).

З вказаним підходом співзвучно і визначення, дане основоположником кібернетики Норбертом Вінером: «Інформація – це назва сутності, якою ми обмінюємося з зовнішнім середовищем, намагаючись застосуватися до нього, підлаштовуючи наше існування до його дії» (Wiener, 1988).

На основі фундаментальних знань в області генетики, накопичених більш ніж за століття, в останні десятиріччя ХХ століття людство почало підходити до розуміння інформації як нематеріальної реальності, яка є управляючим фактором, своєрідною програмою дій для матеріальних природних і соціальних процесів.

Інтуїтивно відчував нематеріальну сутність інформації і її фундаментальне значення в природі В.І.Вернадський, коли писав у статті «Декілька слів про ноосферу», що не розуміє, як думка, не будучи матерією, визиває величезні зміни. Ще у 1944 році він дивувався цій загадці: «Думка не є форма енергії. Як же вона може змінювати матеріальні процеси? Питання до цього часу науково не вирішено. Його поставив вперше наскільки я знаю, американський вчений, який народився у Львові, математик і біофізик Альфред Лотка. Але вирішити його так і не зміг» (Вернадський, 1944).

Отже, інформація – це:

повідомлення;

форма відображення;

категорія відмінності;

ступінь різноманітності;

природній ресурс;

програма дій;

ступінь свободи.

У діяльності підприємства під інформацією розуміють знання, дані, повідомлення, які