кількості закріплених за ними свердловин, відстані між свердловинами і степені автоматизації і телемеханізації обслуговування свердловин.
Основна задача цеху по підтриманню пластового тиску заключається у забезпеченні нагнітання робочого агента (води, газу) в продуктивні пласти. Цех по підтриманню пластового тиску підпорядковується безпосередньо начальнику управління. Він забезпечує запланований режим закачування води, контролює її об’єм і якість за допомогою контрольно-вимірюваних приладів і спостерігає за приймальністю нагнітальних свердловин.
До допоміжних виробництв нафтогазовидобувного управління відносять базу виробничого обслуговування (БВО), в склад якої входять:
прокатно-ремонтний цех експлуатаційного обладнання (ПРЦЕО)
прокатно-ремонтний цех електрообладнання і електропостачання (ПРЦЕОіЕП);
цех пароводопостачання (ЦПВП);
цех підземного і капітального ремонту свердловин (ЦПКРС).
База виробничого обслуговування здійснює прокат і всі види ремонту наземного нафтопромислового обладнання, проводить модернізацію окремих вузлів і деталей, забезпечує нафтопромислові об’єкти необхідними запасними частинами, здійснює консервацію і зберігання невстановленого обладнання та інше. На рисунку 1.3.1 зображено виробничу структуру Бориславського НГВУ.
Рис. 1.3.1 – Виробнича структура Бориславського НГВУ
1.4. Матеріально-технічна база підприємства.
Матеріально-технічна база підприємства – це комплекс технічного, енергетичного, транспортного і інших видів обладнання, інструментів, а також матеріальних ресурсів, які необхідні для здійснення процесу виробництва. Для НГВУ – це машини і обладнання для нафтовидобутку: станки-качалки, промивочні агрегати, насосно-компресорні труби, насосні штанги, фонтанна арматура, обладнання устя свердловин, агрегати для досліджування і освоєння свердловин; вимірювальні і регулюючі прилади і установки та лабораторне обладнання: дебітоміри, глибинні манометри, динамографи, апаратура для дослідження свердловин, обчислювальна техніка; транспортні засоби: автомобільний транспорт, виробничий транспорт, трубопровідний магістральний транспорт; інструмент: трубні і штабні елеватори, труборізки, бурильні труби, подовжувачі, трубні ключі; приміщення і споруди: нафтові, газові, контрольні і нагнітальні свердловини; передавальні пристрої: трубопроводи (нафтові, газові, водяні, парові), кабельні лінії і лінії електропередач, телефонні і телеграфні лінії.
З допомогою перелічених фондів здійснюється процес видобутку нафти і газу в Бориславському НГВУ. Забезпечення всіма матеріально-технічними ресурсами виконує база виробничого обслуговування. Її завдання – організація своєчасного і комплексного виробничо-технічного обслуговування матеріально-технічними ресурсами виробничих об’єктів всіх видів діяльності підприємства в результаті чіткого планування потреби і поставок ресурсів у визначеній кількості, номенклатурі і необхідній якості із мінімальними затратами, а також раціонального розподілу ресурсів по підрозділах.
Стан матеріально-технічної бази Бориславського НГВУ на 1.01.2006 р.: експлуатаційний фонд свердловин 316 свердловин, з яких 26 свердловин експлуатуються фонтанним способом, 284 свердловини – глибинно-насосним, а 6 свердловин – електровідцентровими насосами.
Фонд нагнітальних свердловин налічує 135 свердловин, в контрольному фонді – 52 свердловини, всього діючих свердловин – 314, бездіючих – 2 свердловини. Середня глибина свердловин 2700 м.
Початкова вартість основних фондів підприємства у 2006р. становили 9743297,82 грн.
В залежності від дебіту свердловини і природних (кліматичних) умов на родовищах підприємства використовують устаткування: станки-качалки (СКН2–615, СКН3–1515, СКН5–3015, СКН5–1812); погрузні центробіжні електронасоси з електродвигунами (ЭЦН5-130–600,ЭЦН5-200–650, ЭЦН5-200–800, ЭЦН6-160–750).
Для збільшення проникності привибійної зони пласта за рахунок очистки парових каналів і тріщин від смол, парафінів, солі та ін., а також розширення і створення нових тріщин і каналів, проводять інтенсифікацію видобутку нафти і газу хімічними, механічними, тепловими і комплексними методами.
На підприємстві проводять обробку привибійної зони соляною кислотою, добавляючи до неї інгібітори, інтенсифікатори (ПАР) і стабілізатори (CH3СОOH, BaCl2, HF). Для обробки пласта ПАР підприємство має відповідні технології, але використовувати їх не може через відсутність потрібних реагентів. На даний час підприємство використовує в якості ПАР водяні лужні і кислотні розчини (NaHCO3, NaHSO4).
Для нагнітання в пласт рідини при кислотній обробці привибійної зони свердловини використовують насосні установки: ЦНЦ1–160–500К, АКПП–500 з насосом 5НК–500.
При гідравлічному розриві пласта використовують в якості рідин – гудзон, кислотно-часові емульсії, дизпаливо.
Для закачки робочих рідин використовують насосні установки УН1-630-700А, для приготування піщано-рідинної суміші і подачі її на прийом насосних установок – агрегати 4ПА, а для об’язки агрегатів між собою із гирлом свердловини – блоки маніфольдів БМ–700. Транспорт робочих рідин здійснюється автоцистернами АЦН2-25т.
При електротепловій обробці свердловин для спуску і підйому електронагрівачів використовують установки для електронагріву СУЭПС-1200.
Для інтенсифікації видобутку нафти використовують метод заводнення мікроемульсіями. Мікроемульсії готують на основі вуглеводневої сировини (стабілізований газолін, розчинні масла), в якості активної речовини використовують нафтові сульфокислоти.
2. Методичні основи виконання проекту
2.1. Визначення, склад і основні етапи матеріальної підготовки виробництва.
Підготовка виробництва – це комплекс взаємозв’язаних заходів по розробці і освоєнню нової і удосконалення вже використовуваної техніки, технології і організації виробництва.
Склад і характер заходів по підготовці виробництва і послідовність їх проведення залежить від особливостей виробничого процесу, який визначається специфікою продукції, а також використовуваної сировини, матеріалів, станом техніки і технології, рівнем його організації і управління.
Матеріальна підготовка виробництва включає комплекс заходів по забезпеченню виробництва матеріальними ресурсами. Основні етапи проведення матеріальної підготовки:
організація зовнішніх і кооперованих поставок;
підготовка комплексу постачальницької документації;
розрахунок потреб різних видів ресурсів;
обґрунтування необхідних виробничих запасів;
заготовка необхідних матеріальних і енергетичних ресурсів.
За змістом матеріальна підготовка може бути:
передвиробнича;
виробнича.
Передвиробнича матеріальна підготовка включає перші три елементи, тобто всі розрахунки, пов’язані з організацією матеріально-технічного постачання, така робота базується на даних проектно-кошторисної документації.
Кооперативні поставки – це специфічна форма матеріально-технічного постачання, що зумовлена особливостями забезпечення виробництва певними предметами. Кооперативні поставки включають також продукцію, яка спеціально виготовляється для певного споживача і використовується для комплектування готових виробів. Організація зовнішньої кооперації має принципове значення, оскільки завжди пов’язана з необхідністю календарного узгодження діяльності партнерів.
Організація матеріального забезпечення потребує підготовки певного комплекту документації. Передусім це система господарських договорів, що регулюють відносини між партнерами: договори поставки, договори експедиції, договори на гарантоване постачання тощо. Серед постачальницької документації значне місце належить номенклатура-цінникам матеріалів, що використовуються даним підприємством,