Всі господарські суб’єкти тісно взаємодіють на ринку і утворюють взаємопов’язаний потік “купівлі-продажу”.

Для того щоб глибше зрозуміти суть ринкових відносин, треба розкрити зміст поняття “домогосподарство”, як суб’єкта ринкових відносин, але в сучасній навчальній літературі немає конкретного, єдиного пояснення цього терміна, виникають труднощі з поняттям сумісного проживання, власності, загального доходу, відтворювальних відносин, тому для остаточного з’ясування суті поняття “домогосподарство” найкраще звернутись до трактування цієї категорії в матеріалах ООН. Тут домогосподарство визначається як “ особа або група осіб, поєднаних з метою забезпечення всім необхідним для життя”, тобто об’єднаних спільним веденням господарства.

Являючись власником природних, капітальних чи трудових ресурсів, чи витрачаючи отримані доходи домашнє господарство через попит на товари і послуги і пропозицію економічних ресурсів виступає як рушійна сила, яка стимулює розвиток економіки.

Перш за все домашні господарства є постачальниками такого виду ресурсів, як ресурс праці – робоча сила людини, ї особиста праця. Працею не обмежується внесок домогосподарств у ресурсний потенціал суспільства. Крім того кожен громадянин країни може бути власником майна. Застосовуючи майно, що є в особистому розпорядженні, з метою виробництва товарів, домовласник ставить на службу інтересам суспільства такий важливий економічний ресурс як капітал.

Крім праці та капіталу домогосподарства можуть постачати і грошові ресурси, які необхідні для організації суспільного виробництва. Вони купують акції великих промислових корпорацій і банків, кладуть гроші на ощадні рахунки, купують облігації.

Фірма (підприємство) – основна виробнича одиниця, яка є покупцем економічних ресурсів та виробником товарів і послуг. Фірма використовують власний, або позичений капітал, а основною метою їхньої діяльності є отримання прибутку, який переважно використовується для розширення господарської діяльності.

Підприємство виконує такі функції:

організаційну – забезпечення виробництва товарів і послуг, їх реалізації;

відтворювальну – інвестування капіталу на розвиток, оновлення, розширення всіх його підрозділів;

соціальну – задоволення суспільних потреб споживачів, надання засобів існування для найманих робітників.

Держава як суб’єкт ринкової економіки представлена на ринку різними державними організаціями і установами, які не ведуть підприємницької діяльності, фінансуються державою, і надають державні послуги та здійснюють державне регулювання економіки. Держава в особі уряду здійснює закупівлі широкого спектру товарів. На ринку праці держава купує робочу силу, необхідну для служби в державних установах і бюджетних організаціях, на ринку засобів виробництва і предметів споживання набуває у виробників товарів суспільного, державного користування, озброєнь, будівель і ряду інших товарів. У ряду випадку держава купує наукові дослідження і розробки, проекти, духовні і культурні цінності, що надають суспільний інтерес, потрапляють до державних фондів. Як продавець держава продає в основному послуги, але здатна продавати землю, природні ресурси, житло, інші товари що знаходяться в державній власності.

В країнах з ринковою економікою держава не виступає основною дійовою особою, її функції зводяться до того, що вона забезпечує:

регулювання ринку;

соціальний захист для населення;

економічну підтримку для фірм;

перерозподіл доходів шляхом стягування податків.

Оскільки ринковий механізм функціонує як система, що саморегулюється

та все ж ряд соціальних та економічних проблем ринок вирішити не може, в цей час в економіку втручається держава і спрямовує свою економічну політику на вирішення основних недоліків ринку:

недосконала конкуренція;

виробництво громадських благ(національна оборона, правосуддя, боротьба із стихійними явищами, екологічна безпека);

побічні наслідки діяльності;

недостатність інформації.

Об'єктами ринку є товари і гроші. В умовах розвинених ринкових відносин як товари виступає не тільки продукція, що виготовляється, але і чинники виробництва. Як гроші при цьому зазвичай розглядаються всі фінансові активи, найважливішими з яких є самі гроші. Тому до основних об’єктів ринку відносять:

матеріальні продукти праці ( засоби виробництва, предмети споживання);

інтелектуальні продукти праці ( інформація, наукові ідея);

робоча сила;

цінні папери ( акції, облігації);

валюта, позичкові капітали, золото.