Перша спроба дати наукове визначення ринку належить французькому економісту О. Курну. Він вважав, що ринок, це «будь який район у якому відносини покупців і продавців настільки вільні, що ціни на ті самі товари мають тенденцію легко і швидко вимірюватись». Англійський економіст А. Маршалл стверджував: «Що чим досконалішим є ринок тим сильнішою є тенденція у всіх його пунктах у той самий момент платити за той самий предмет однакову ціну…». Американські вчені К. Макконел і С. Брюсс у підручнику «Економікс» розглядають ринок як інститут або механізм який звидить разом покупців(представників попиту) і продавців(постачальників) окремих товарів і послуг. Учений економіст Б. Гаврилишин сутність ринку, вбачає у будь якій діяльності, де наявні процес купівлі і продажу, і де набувають сили закони ринку і економіки. Американський економіст П. Хейне стверджує, що ринок є набором взаємозв’язків, або процесом конкурентних торгів. Близьке до цього визначення дав Л. Тейлор та інші західні вчені. Спільне для наведених визначень є те, що вони тлумачать предмет економічної науки, не акцентуючи на вивчені виробничих, або економічних, відносин. Крім того, у перших двох визначеннях звернена увага на тенденції до вимірювання цін, отже, названо важливу функцію ринку. В сучасній політичній економії, відповідно до предмету цієї науки, у визначенні сутності ринку провідною є система або певна сукупність економічних відносин, робиться спроба пов’язати його з певними функціями. Вийняток із цього правила – твердження російського вченого Ю. Осипова, що ринок є суспільством підприємців як цілісної самоорганізованої системи, яка виконує функції соціального організатора суспільного виробництва і здійснює мікрогосподарювання. Однак у наведених визначеннях не враховано принцип історизму, тому вони більш відповідають реаліям минулих століть, ніж сьогоденню.