Однак ця умова також не є достатньою. Необхідно з'ясувати чи вигідна закупівля товарів за кордоном або ж їх вигідні і їй закупити усередині країни. Якщо імпортний прибуток переви-щує внутрішній прибуток, то імпортувати товари вигідно. Імпортний прибуток являє собою різницю імпортного доходу й імпортних витрат. Внутрішній прибуток, відповідно, — різниця внутрішнього доходу і внутрішньої вартості товару. Оскільки припускається, що ціни на імпортний і вітчизняний аналогічний товар є однаковими, імпортний дохід дорівнює внутрішньому доходу, а внутрішня вартість — це оптова ціна на цей товар усередині країни.

При імпорті товарів виробництва ситуація ускладнюється. У такому випадку необхідно враховувати дохід, який одержа-ло підприємство від використання імпортованого товару, а та-кож витрати, пов'язані з використанням цього товару. Таким чином, дохід від товару виробництва дорівнює гривневому ви-торгу від продажу товарів, зроблених з використанням ТВ (без витрат на реалізацію). Витрати на товар виробництва — це сума вартості сировини й енергії, витрати на обслуговуван-ня і робоча сила. У випадку, якщо товар є не устаткуванням, а сировиною чи запчастинами, необхідно як витрати і доходи від товару виробництва взяти частки, що припадають на нього, від загальних витрат і доходу від виробництва товарів з вико-ристанням імпортованого ТВ.

Доход від товару виробництва додається до імпортного доходу, а витрати на товар виробництва — до імпортних витрат. Подальші розрахунки аналогічні до розрахунків при Імпорті товару споживання.

Як у випадку експорту, так і у випадку імпорту витрати на збереження товару, його подальший розподіл по території країни, реалізацію тощо не враховуються. При необхідності мої їй можуть бути враховані в експортних витратах та імпорт-них 11 піратах відповідно. При цьому ці ж витрати необхідно нарахувати і у внутрішніх витратах, тобто в собівартості товару при експорті та його внутрішній вартості при імпорті.

Розглянувши теоретичні основи організації експортних операцій і застосовувані на підприємстві засоби їх здійснення можна розробити комплекс заходів щодо поліпшення організації і підвищенню ефективності експортних операцій.

Розглянемо основні з них:

- підвищення конкурентноздатності товарів, вироблених і планованих на експорт; тому що конкуренція на світовому ринку більш тверда і споживачі пред'являють до товарів більш високі вимоги;

- диверсифікованість виробництва з метою виведення на зовнішні ринки нових видів продукції;

- підвищення кваліфікації персоналу, що приймає участь в організації експортних операцій, шляхом регулярного проведення навчання й атестацій, а також шляхом стимулювання і мотивація персоналу ;

- вибір найбільш ефективної форми організації відділу, що здійснює експортні операції;

- поліпшення й оптимізація процесу пошуку контрагентів і встановлення контактів з ними;

- залучення контрагентів для відносин на довгостроковій основі;

- використання найбільш вигідної для експортера форми розрахунків – акредитива, при якій експортер має гарантію оплати товару;

- застосування базисних умов постачання, мінімізуючих витрати експортера на транспортування товару;

- використання ефективних систем контролю якості з метою недопущення відмовлення покупця від чи товару зниження ціни;

- здійснення постачань вчасно з метою забезпечення зобов'язань по виконанню контракту;

- розробка і реалізація комплексу маркетингу при експорті кожного виду продукції і при виході на новий ринок;

- зменшення витрат виробництва з метою зменшення собівартості товару;

- проведення гнучкої цінової політики, тому що при експорті товарів підприємство змушене орієнтуватися не тільки на свої витрати виробництва, але і на світові ціни;

- недопущення простроченої дебіторської заборгованості та ін.

В цілому здійснення експортних операцій підприємством є ефективним і прибутковим, але деяких недоліків в організації експортних операцій можна уникнути за допомогою приведеного комплексу заходів щодо поліпшення організації і підвищенню ефективності експортних операцій.

Показник ефективності експорту визначають як співвідношення виручки - нетто у валюті, помноженої на 100, до повної собівартості товару в гривнях.

Крім зміни курсу гривні, на цей показник виливають такі основні чинники:

а) експортна ціна брутто (контрактна ціна);

б) рівень накладних витрат у закордонній валюті (виручка нетто дорівнює виручці брутто - накладні витрати у закордонній валюті);

в) виробнича собівартість одиниці товару в грошових одиницях;

г) рівень накладних витрат у грошових одиницях (повна собівартість = виробнича собівартість + накладні витрати у гривнях).

Наведемо приклад розрахунку впливу чинників у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1.

Складові ефективності експортних операцій

№

з/п | Складові ефективності | 2007

рік | 2008

рік | Відхилення,

+, -

1 | Кількість одиниць товару | 4000 | 5000 | +1000

2 | Ціна – брутто, $/од | 100 | 90 | -10

3 | Курс гривні до долара | 100 | 200 | +100

4 | Ціна – брутто, грн. | 10000 | 18000 | +8000

5 | Виручка – брутто, грн. | 40000000 | 90000000 | +50000000

6 | Накладні витрати, грн. | 4000000 | 10800000 | +6800000

7 | Накладні витрати, у % до виручки брутто |

10 |

12 |

+2

8 | Усього виручки нетто, грн. | 36000000 | 79200000 | +43200000

9 | Виробнича собівартість, грн. | 3200000 | 5000000 | +1800000

10 | Накладні витрати, грн. | 640000 | 750000 | +110000

11 | Накладні витрати, у % до виробничої собівартості |

20 |

15 |

-5

12 | Разом повна собівартість, грн. |

3840000 |

5750000 |

+1910000

13 | Ефективність, % | 937,5 | 1377,4 | +439,9

Цей приріст зумовлений зміною:

а) ціни брутто (контрактної);

б) курсу гривні до долара;

в) рівнем накладних витрат у валюті в %;

г) виробничої собівартості однієї одиниці;

д) рівнем накладних витрат у гривнях.

Вплив перерахованих чинників визначимо за допомогою прийому ланцюгових підстановок.

1-а підстановка (зміна кількості при незмінних інших чинниках):

Е' = (Dн х 100) / С =

= ((5000 х 1000) – 10% НВвал