Оцінка конкурентоспроможності товару, який планується експортувати, включає такі етапи:

аналіз ринку і обрання найбільш відповідного зразка товару як бази для порівняння;

визначення набору порівнюваних параметрів;

розрахунок інтегрального показника конкурентоспро-можності товару.

Вибір зразка є одним з найбільш відповідальних моментів аналізу конкурентоспроможності. Помилка на цьому етапі мо-же призвести до викривлення результатів усієї роботи. Зразок має належати до тієї ж групи товарів, що й аналізований виріб, бути найкращим представником для ринку, який має найбільшу кількість переваг для покупців.

При визначенні набору порівняльних параметрів виходять з того, що частина параметрів характеризує споживчі власти-вості товару (його споживчу вартість), а інша частина — його економічні властивості (вартість). До споживчих властивос-тей належать, насамперед, параметри, що описують основні функції товару (наприклад, потужність, продуктивність, швидкість, розмір, точність тощо). При цьому важливо врахо-вувати вимоги стандартів (міжнародних і національних), зако-нодавчих актів, нормативів і т.д., що висувають конкретні ви-моги до товарів на тому чи іншому ринку. Поряд з параметра-ми, що описують основні кількісні і якісні характеристики, важливо аналізувати так звані "м'які" параметри, що характе-ризують зовнішній вигляд товару (дизайн, колір та ін.), його упакування, товарний знак тощо. Сучасний ринок значною мірою заповнений різноманітними товарами, у яких "тверді" параметри (що описують основні функції) відрізняються не-значно. У цих умовах зростає значення "м'яких" параметрів.

Після проведення аналізу конкурентоздатності товару за споживчими параметрами і встановлення факту його відповідності вимогам споживачів та нормативних актів, що регламентують доступ товару на конкретний ринок, здійснюється аналіз конкурентноздатності в економічних (вартісних) параметрах товару. Сума всіх цих витрат буде визначати ціну споживання.

Таким чином, на рівень конкурентноздатності фірми впливають такі основні фактори:

рівень технології виробництва, використання новітніх винаходів і відкриттів, впровадження сучасних засобів механізації й автоматизації виробництва;

комерційні умови продажів, застосовувані фірмою: можливість різного роду знижок, комерційного чи споживчо-го кредиту, наявність різноманітних форм розрахунків і спо-собів платежу, можливість застосування товарообмінних опе-рацій та ін.;

легкодоступність і зручність придбання товару покуп-цями, що досягається: створенням збутової мережі, що відповідає вимогам ринку, організацією доставки, технічного обслуговування продукції, у тому числі гарантійного і післягарантійного, обсягом наданих після продажних послуг і т.д.;

ефективність проведення рекламних заходів: надання необхідних відомостей про товар і фірму, демонстрація ви-робів у дії на виставках, ярмарках, у демонстраційних залах фірми або в її торгових посередників, вплив засобами "паблік рілейшнз" та інші заходи;

можливості і застосовувані методи цінової конкуренції, можливості і застосовувані методи нецінової конкуренції: поліпшення споживчих властивостей товару, упакування, маркірування, стимулювання продажів та ін.;

рівень підтримки та сприяння, які одержує фірма з бо-ку національних державних органів і громадських організацій: гарантії кредитів, страхування, звільнення від податків, зборів, надання експортних субсидій або пільг, забезпечення інфор-мацією про кон'юнктуру ринків тощо. Комплексна оцінка кон-курентноздатності фірми досягається порівнянням показ-ників, що характеризують діяльність фірм-конкурентів.

У цілому аналіз господарської діяльності підприємства, конкурентноздатності продукції, що випускається, і самого підприємства необхідні для того, щоб оцінити потенційні мож-ливості в конкурентній боротьбі на тому чи іншому ринку і розробити заходи і засоби, за рахунок яких можна підвищити конкурентноздатність та забезпечити власний успіх. Уп-равління конкурентноздатністю — найважливіше завдання управління зовнішньоекономічною діяльністю на рівні підприємства.

3.3. Характеристика основних інноваційних продуктів та нововведень і ефективність їх застосування

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних фондів підприємства. Ці процеси:

з одного боку сприяють простійному підтримуванню належного технічного рівня підприємства,

з другого – дають змогу збільшувати обсяги виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів та знижувати її собівартість.

Підвищення ефективності використання виробничих ресурсів будь-якого підприємства дає змогу знизити витрати, пов’язані з моральним зносом машин і устаткування, сприяє прискоренню їх оновлення, що в кінцевому результаті позитивно впливає на діяльність підприємства в цілому.

У сучасних умовах господарювання максимальне використання виробничих потужностей підприємств є найдешевшим заходом, що різко впливає на ефективність його роботи. Виробничі потужності підприємств, матеріальною основою яких є сучасні системи машин, мають динамічний характер. У їхньому складі відбуваються як якісні, так і кількісні зміни.

Якщо не враховувати впливу об'єктивних факторів на зміну потужностей, то це позначиться на ефективності їх використання.

Важлива роль тут відводиться новій технології, реконструкції, модернізації обладнання.

Важливість і необхідність належної координації всіх елементів системи машин, які перебувають у безперервному русі і розвитку, зумовлена і тим, що на багатьох підприємствах процес виробництва має дискретний характер. Формування і налагодження стійких зв'язків між елементами систем за допомогою відповідних методів регулювання набуває важливого практичного значення, оскільки дає змогу підтримувати системи в належному робочому стані і ефективно функціонувати.

Досягнення стійкої збалансованої структури систем машин вимагає постійного впорядкування складових її елементів та удосконалення організаційних зв'язків між ними, тобто відповідного управління системами машин підприємства, їх ремонт та техогляд.

Раціонально побудована система машин підприємства і його підрозділів може стійко функціонувати протягом порівняно тривалого періоду. Однак, можливі певні відхилення, насамперед у пропускній здатності окремих машин, їх підсистем і системи в цілому на різних рівнях ієрархічної структурної побудови підприємства. При цьому, одні з них мають мінімальну пропускну здатність для виконання заданого обсягу виробництва чи переробки, а інші – максимальну.

Виходячи із специфіки діяльності СП «Промінь Галичина» можна запропонувати наступні заходи щодо поліпшення використання виробничих ресурсів на підприємстві:

1. Реконструкція лінії