У системі бухгалтерського обліку (балансі) підприємства основний капітал обліковується під назвою необоротних активів, а оборотний капітал – оборотних активів.

У реальній практиці господарювання будь-яка діяльність здійснюється у процесі взаємодії праці людини та засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим змістом є виробничими фондами підприємства, сукупність яких поділяють на основін та оборотні фонди.

Складовим елементам виробничих фондів властиві характерні ознаки, за якими розмежовують основні та оборотні фонди (табл.7). це уможливлює однозначне тлумачення їх сутності та значення для відтворювально-виробничих процесів.

Таблиця 3.1

Характерні ознаки основних і оборотних фондів

Ознака | Основні фонди | Оборотні фонди

Тривалість функціонування у виробничому процесі | Функціонують тривалий період | Беруть участь лише в одному виробничому процесі

Зміна споживчої форми | Зберігають споживчу форму | Змінюють або повністю втрачають споживчу форму

Ступінь використання у кожному виробничому циклі | Частково | Повністю

Перенесення вартості на вартість виготовлюваної продукції | Переносять свою вартість частинами в міру спрацювання | Вартість повністю відноситься на витрати на виготовлення продукції

За чинною системою обліку та статистикою на балансі підприємства постійно знаходяться об’єкти соціального призначення, які умовно називають невиробничими основними фондами.

За ринкових умов господарювання кожне підприємство для забезпечення своєї діяльності має відповідні фінансові (грошові) кошти. Під час створення та функціонування будь-якого підприємства використовуються певні джерела формування та виокремлюються відповідні види фінансових (грошових) коштів: інвестиційні (капітальні) витрати та оборотні кошти (поточні витрати).

Стартовим джерелом формування фінансових коштів підприємства завжди є статутний (акціонерний) капітал. Останній, розмір якого визначається статутом, створюється за рахунок реалізації акцій, державних коштів і приватного капіталу.

Найбільшим за розміром джерелом формування власних фінансових коштів діючої фірми є чистий прибуток від її діяльності.

Важливим джерелом формування необхідних власних коштів слугують амортизаційні відрахування на реновацію основних фондів і нематеріальних активів. Щорічно розмір амортизаційних відрахувань залежить від їх норми та балансової вартості основних фондів і нематеріальних активів. У разі тимчасової потреби первинні суб’єкти господарювання можуть одержати банківський та (або) комерційний кредит за умови його поверненя та сплати певного відсотка (кредитної ставки).

Через неоднакову роль окремих елементів основних фондів у процесі виробництва їх поділяють на дві частини: активну, яка безпосередньо задіяна у виробничому процесі та завдяки цьому здатна виробляти продукцію певного обсягу та якості, та пасивну, що створює необхідні умови для здійснення процесу виробництва продукції (надання послуг). До активної частини основних фондів переважно належать робочі машини й устаткування, вимірювальні та регулювальні прилади та пристрої, обчислювальна техніка, що використовується в АСУ технологічних процесів, інструмент, деякі технічні споруди.

Співвідношення окремих видів (груп) основних фондів, виражене у відсотках до їх сукупної вартості, характеризує видову (технологічну) структуру засобів праці. Вона тим прогресивніша й ефективніша, чим більша у складі основних фондів питома вага активної її частини, що змінюється під впливом багатьох чинників. Найбільш впливовим з них є: особливості та технічний рівень виробництва, відтворювальна структура інвестицій, вартість будівництва виробничих об’єктів і рівень цін на технологічне устаткування, територіальне розміщення підприємства тощо.

Фінансові (грошові) кошти у процесі діяльності підприємства здійснюють певний обіг (проходять грошову, виробничу та товарну стадії кругообігу).

Для знаходження величини рентабельності активів можна використовувати декілька формул:

1) показник рентабельності активів (ROA) обчислюють:

,

де ЧП- чистий прибуток підприємства;

А- середньорічна вартість активів підприємства;

РП- обсяг реалізованої продукції;

Ррп- рентабельність реалізації продукції;

КОа- коефіцієнт оборотності активів підприємства.

2) Рентабельність чистих активів = р. 220 ф. 2 / р. 280 ф. 1 - (р. 480 ф. 1 + р. 620 ф. 1 + р. 630 ф. 1),

де р. 220 ф. 2 - прибуток;

р. 280 ф. 1 - підсумок активу балансу;

р. 480 ф. 1 - довгострокові зобов'язання;

р. 620 ф. 1 - поточні зобов'язання;

р. 630 ф. 1 - доходи майбутніх періодів.

3) Рентабельність активів = прибуток від звичайної діяльності (або збиток від звичайної діяльності)/усі активи =

= Ф.2 р.190 (або р.195) ст.3/[Ф.1 (р.280 ст.3 + р.280 ст.4)] /2.

Рентабельність активів характеризує результативність вкладення коштів у капітал підприємства та раціональність використання їх діючим менеджментом. Оскільки активи забезпечують усі види діяльності підприємства, рентабельність активів розраховують на підставі сукупного розміру прибутку. Показник обчислюють як “нетто” (“Звіт про фінансові результати” містить дані, необхідні для розрахунку).

Індикатором рентабельності активів виступають, по-перше, суб’єктивні вимоги інвесторів щодо дохідності, до якої вони звикли, вкладаючи свої гроші; по-друге, поточний рівень відсотків по довгострокових банківських кредитах.

Ще одним показником економічного зростання є умовно-постійні витрати. Ці умовно-змінні витрати виділяють за ступенем реагування на зміну обсягів діяльності. До умовно постійних відносять такі витрати, розмір яких не змінюється внаслідок зміни обсягів товарообігу, тобто витрати, пов’язані з управлінням діяльністю підприємства, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва (допоміжні матеріали, видатки на обслуговування виробництва, паливо на опалення, електроенергія на освітлення, амортизація основних фондів. Заробітна плата з нарахуваннями управлінського апарату та ін.).

Реорганізація структури управління націлена на підвищення ефективності роботи в зовнішньоекономічній сфері шляхом зосередження зовнішньоекономічних функцій. Нові працівники забезпечать аналітику зовнішньоекономічної діяльності, результати чого вкажуть на відмову від певних товарів, заміну їх іншими, пошуки нових напрямів роботи.

На даний момент підготовку та перевірку зовнішньоторгових контрактів веде юридичний відділ, що створює незручності в іншій роботі відділу, обмежує в часі. Фірмі необхідно також здійснювати аналіз своєї