На різних підприємствах залежно від специфіки та мас-штабів діяльності в організації зовнішньоекономічних зв'язків беруть участь різні відділи і служби, але, як правило, основні функції в цій сфері акумулює відділ зовнішньоекономічних зв'язків (ВЗЕЗ):

1. Науково-технічне співробітництво та зовнішні зв'язки.

Передбачає проведення необхідних заходів щодо науково-технічного співробітництва з іншими фірмами та вивчення і впровадження передового досвіду, розробку планів співробітництва, організацію переговорів, збирання і нагрома-дження інформації з міжнародного досвіду, добір фахівців для відрядження за кордон, планування і контроль за експортним виробництвом, а також статистичну звітність.

2. Протокол:

організація протокольних заходів, пов'язаних із прийо-мом делегацій;

проведення консультацій з іноземними фахівцями то-що;

оформлення документів для всіх фахівців, що прибувають на підприємство з питань розширення ринку збуту продукції й обміну досвідом;

забезпечення перекладачами іноземних фахівців, деле-гацій, а також переговорів;

переклад каталогів, проспектів, іншої технічної доку-ментації.

3. Аналітичні дослідження, складання прогнозі/ збуту та розробка політики ціноутворення:

аналіз характеристик продукції, що випускається, з погляду вимог ринку;

вивчення й аналіз ринку збуту продукції;

розробка, складання прогнозу збуту;

визначення можливого асортименту товарів для прода-жу на ринку і розробка проекту планованого обороту підприємства та нових форм обслуговування;

створення банку даних для маркетингового ситу-аційного аналізу;

вивчення факторів, що впливають на швидкість упро-вадження товару па ринку, і вибір найбільш оптималь-ного підходу до ціноутворення при реалізації продукції підприємства;

аналіз стану цін на ринку.

4. Вивчення рекламної діяльності:

розробка заходів щодо стимулювання попиту продукції підприємства;

проведення аналізу заходів щодо реклами продукції.

5. Розробка планів і робота з укладання договорів на ре-алізацію продукції:

укладання і продовження договорів, оформлення кон-трактів;

робота з біржами, брокерами, дилерами й агентами по збуту;

пошук споживачів на основі виданих прогнозів збуту;

ведення картотеки з обліку споживачів;

переговори з потенційними споживачами;

ведення збуту за регіонами;

робота із сервіс-центрами, забезпечення їх запасними частинами.

Регулювання зовнішньоторговельних операцій здійснюється з боку держави та самого підприємства.

Усі зовнішньоторговельні операції підприємств регулюються на основі двох принципів:

протекціонізму – політики захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом збільшення кількості обмежень в торгівлі,

лібералізації – політики, що спрямована на відкритість внутрішнього ринку для іноземний конкурентів шляхом зменшення кількості обмежень у торгівлі.

Україна зобов'язана здійснювати захист прав та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права. Такий захист здійснюється за зверненням зазначених суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності через дипломатичні та консульські установи, державні торговельні представництва, які представляють інтереси України.

З вище вказаного робимо висновок, що, зовнішньоекономічна діяльність підприємства – одна зі сфер його господарської діяльності, пов’язана з виходом на зовнішні ринки і функціонування на цих ринках. Будь-які підприємства та їх об’єднання незалежно від форми власності повинні мати вихід на зовнішній ринок. Тільки в цьому випадку вини зможуть брати реальну участь у міжнародних економічних процесах.

Міжнародна торгівля — історично перша форма міжнародних економічних зв'язків, що являє собою обмін товарами і послугами між державно оформленими національними господарствами, тобто між державами.

1.2. Методи оцінки ефективності зовнішньої торгівлі

При експорті товарів підприємство продає товари за кор-дон з метою одержання прибутку. У цьому випадку підприємство несе такі витрати:

собівартість експортованого товару,

транспортні витрати,

організаційні витрати.

Під собівартістю експортного товару розуміють витрати на вироб-ництво товару підприємством. Транспортні витрати містять у собі витрати на транспортування товару, що несе підприємство-експортер. Ці витрати залежать від ціни кон-тракту (СІР, FОВ і т.д.). При експорті прийнято використову-вати ціну FОВ товару.

Організаційні витрати — це витрати підприємства на укладання контракту, сплату мита і зборів під час пе-ревезення товару через митний кордон і т.д.

Таким чином, експортні витрати дорівнюють сумі собівар-тості товару, транспортних витрат та організаційних витрат.

Експортний доход підприємства від експорту товарів — це валютний виторг, що надходить на розрахунковий рахунок підприємства. У більшості випадків експортний доход має бу-ти представлений у гривневому еквіваленті. Перерахунок у гривні може здійснюватися або за курсом Національного бай-ку України на день одержання валютного виторгу або на день укладання контракту (це залежить від умов контракту), або за курсом продажу іноземної валюти на центральних біржах Ук-раїни.

Для того, щоб експорт товару був ефективний, необхідно, щоб експортний доход перевищував експортні витрати. Однак ця умова не є достатньою. Експорт товару доцільний, якщо ек-спортний прибуток перевищує внутрішній прибуток підприємства від продажу товару усередині країни.

Експорт-ний прибуток дорівнює експортному доходу за винятком екс-портних витрат, а внутрішній прибуток — внутрішньому дохо-ду за винятком собівартості товару. При цьому внутрішній дохід — це гривневий виторг від продажу товару, призначено-го на експорт, в Україні.

Якщо підприємство збирається надалі здійснювати опе-рації з іноземною валютою, наприклад операції імпорту або інвестування, то для нього дуже важливим є питання про те, чи є сенс продавати валюту, отриману при експорті, і викори-стовувати отримані гривневі кошти для вкладення їх у банк під відсотки, пуску їх в обіг, інвестування і т.д. Альтернативою продажу валюти може слугувати розміщення валюти на ва-лютному рахунку у банку.

При операціях імпорту товарів підприємство прагне вигідно закупити товари за кордоном з метою їхнього подаль-шого використання у своїй країні. У зв'язку з цим призначен-ня товарів має велике значення.

Підприємство може закупити товари для їхнього подальшого продажу на території України. Такі товари ми класифікуємо як товари споживання. Підприємство може також придбати товари для їхнього вико-ристання у власному виробничому циклі (устаткування, сиро-вина тощо). Такі товари ми класифікуємо як товари вироб-ництва.

У випадку імпорту товарів споживання підприємство несе такі витрати:

вартість товару,

транспортні витрати,

організаційні витрати.

Вартість товару — це контрактна ціна імпортованого това-ру. Транспортні й організаційні витрати є аналогічними до ек-спортних, транспортних та організаційних витрат.

Імпортні витрати дорівнюють сумі вартості товару, транс-портних