Витрати на комісію становитимуть: 500 тис.грн.* 0,015 = 7 500грн.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитною лінією в сумі 500тис.грн. протягом 5 днів становитимуть:

500 000 * (0,25 / 365 * 5) = 1712 грн.

Загальні витрати за користування даним джерелом ресурсів складає:

(7 500 / 365) * 5 + 1712 = 1815 грн.

Якщо підприємство скористається овердрафтом, який він має під 31% річних, то його витрати складуть:

500 тис. * (0,31 /365 * 5) = 2123 грн.

Отже, з приведених розрахунків можна зробити висновок, що використання кредитної лінії буде доцільнішим і дозволить підприємству економити на фінансових витратах 308 грн. на тиждень.

Отже, використання нових джерел фінансових ресурсів дозволить підприємству досягти кращого фінансового результату, покращити фінансовий стан, збільшити власний капітал завдяки отриманню більшого прибутку. Збільшення прибутку приведе, в свою чергу, до поступового зростання економічної рентабельності.

Пам’ятаючи те, що будь-яке підприємство прагне максимізувати свій прибуток, слід зважати і на більш реалістичні підходи до визначення бажаного його рівня. Так, у галузях, які виробляють промислові товари, більше значення приділяється досягненню певного рівня прибутковості інвестованого капіталу. А при виробництві унікальних товарів і товарів на замовлення найважливішою метою може бути збереження кадрового потенціалу і завантаження унікального устаткування. При цьому ціни не будуть постійними, встановленими раз і назавжди. При зміні обставин (витрат, умов ринку) підприємство може переглянути пріоритетність цілей, що призведе до коригування цінової політики.

Ступінь корисності товару для споживачів є ключовим чинником ціноутворення. Чим більша корисність, тим вища, за інших умов, ціна товару на зовнішньому ринку. Місце товару в товарній номенклатурі визначає рівень і значення показника цінової еластичності попиту. Так, при загальному правилі про обернено пропорційну залежність між рівнем цін на товар і рівнем попиту на нього, є низка товарів з прямо пропорційною залежністю або навіть нульовою ціновою еластичністю. Тому зростання цін на більшість товарів масового споживання призводить до падіння попиту, а здорожчання товарів першої необхідності, навпаки, до зростання попиту на них.

Слід також зазначити, що будь-який товар протягом життєвого циклу зазнає значних змін. Це, природно, впливає на здійснення цінової політики. Так, на етапі розробки і впровадження можуть встановлюватись як максимально високі, так і низькі ціни. Класичним прикладом першого підходу до ціноутворення є продаж мікрокалькуляторів за ціною 200 дол. США і вище. Другий підхід — вихід у 70-х роках на ринок японських виробників побутових відеомагнітофонів з ціною, в 2—3 рази нижчою, ніж їх собівартість на той час.

На етапі зростання підприємство отримує можливості для цінового маневру внаслідок розширення обсягів продажу та економії за рахунок зростання масштабів виробництва. Одночасно зростає і конкурентна боротьба.

При виникненні ознак початку стадії спаду перед підприємством постає проблема вибору можливих варіантів зміни ціни:

підвищення ціни (використовуючи переваги нееластичного попиту) для короткотермінового підвищення прибутковості перед остаточним зняттям товару і компенсації витрат на розробку та виведення на ринок нового покоління товарів;

зниження ціни (навіть нижче собівартості), щоб привернути увагу покупців до супутніх товарів.

Характер впливу такого чинника, як зміна цін інших то варів, залежить від типу товару, ціна якого змінюється. Збільшення цін на одні товари викликає підвищення попиту на експортований товар і, відповідно, зменшення цін на такі товари приводить до зниження попиту (товари-субститути). Для інших товарів збільшення ціни приводить до зниження попи ту на експортований товар і, відповідно, зменшення цін — до збільшення попиту на експортований товар (компліментарні товари). Таким чином, встановлюючи ціну, необхідно попередньо з'ясувати, які товари є замінниками експортованого товару, а які — його доповненнями.

Ступінь монополізації пропозиції товару виявляється в контролі продавцем рівня ціни товару. Чим вищий ступінь монополізації пропозиції, тим більший вплив підприємств-виробників на рівень ціни і, отже, тим більший монопольний надприбуток. Виділяють три види структур ринку, що характеризуються істотною монополізацією пропозиції:

а) монополія — на ринку діє один продавець товару, що не
має близьких товарів-замінників;

б) олігополія — на ринку діє обмежена кількість продавців
товару з незначною диференціацією споживчих властивостей;

в) монополістична конкуренція — на ринку діє велика кількість продавців товару з істотною диференціацією споживчих властивостей. Диференціація споживчих властивостей товару обумовлює виникнення контролю кожного з продавців над ціною його товару.

Підвищення ймовірності вторгнення конкурентів змушує монополістів знижувати ціни. Ефективність захисту вже зроблених інвестицій набагато перевершує ефективність проектів, що не обтяжені необхідністю захищати "старі" інвестиції. У зв'язку з цим запобігти вторгненню конкурентів легше і дешевше, ніж конкурувати з ними після вторгнення на цей сегмент ринку.

Окремо доводиться розглядати ступінь монополізації попи ту. Нерідко трапляється ситуація, коли коло споживачів товару обмежене. У цьому випадку покупці отримують певну владу над цінами і можуть одержувати монопольний надприбуток за рахунок заниження цін на продукцію, що купується. Структура ринку тільки з одним споживачем товару називається монопсонією. Якщо є декілька споживачів товару, структура ринку називається олігопсонією.

Чинники, що впливають на обсяг попиту, не менш важливі для визначення рівня цін у зовнішній торгівлі. Характер впливу фінансових можливостей покупців залежить від типу товару. Для одних товарів збільшення фінансових можливостей покупців приводить до підвищення попиту на них, відповідно зменшення фінансових можливостей покупців приводить до зниження попиту (нормальні товари). Для інших