Застосування адаптивних інструментів передбачає зміни в прейскурантах, компенсації, додаткові надбавки, знижки тощо. Так, у міжнародній торгівлі значно поширена практика надання знижок з ціни, що впливає на кінцевий її рівень в контракті. Найбільш поширеними є загальна (проста) знижка в розмірі 20—40 % від прейскурантної ціни на машини, обладнання; знижка за оборот (бонусна), яка надається постійним покупцям; знижка за кількість або серійність (прогресивна); дилерська знижка; спеціальна знижка, яка надається привілейованим покупцям; експортна; сезонна; прихована, яка формується, наприклад, як оплата фрахту тощо.

Ціна — єдиний елемент традиційного маркетингу, що забезпечує продавцю реальний дохід. Значення ринкової ціни залежить від значення інших елементів маркетингу та від рівня конкуренції на ринку й загального стану економіки. Звичайно, інші елементи маркетингу також "змінюються (наприклад, при збільшенні диференціації продукції з метою максимального підняття цін чи, як мінімум, різниці між ціною й собівартістю) [41, c.286].

Основним завданням стратегії ціноутворення в ринковій економіці стає одержання максимального прибутку при запланованому обсягові продажу. Цінова стратегія повинна забезпечити довгострокове задоволення потреб споживачів шляхом оптимального сполучення внутрішньої стратегії розвитку підприємства й параметрів зовнішнього середовища в рамках довгострокової маркетингової стратегії. Отже, при її розробці кожне підприємство повинне визначити для себе головні цілі (наприклад, доведення до максимуму виторгу, ціни, обсягу реалізації продукції чи конкурентоздатності, забезпечення визначеної рентабельності).

Структура цінової стратегії складається зі стратегії ціноутворення та стратегії управління цінами.

Стратегія ціноутворення дозволяє визначити з позицій маркетингу рівень цін і граничні ціни на окремі групи продукції. Ціноутворення завжди варто проводити з урахуванням номенклатури та якості продукції, її корисності, значимості й купівельної спроможності споживачів, а також цін конкурентів. В окремих випадках варто враховувати й ціни на продукцію-замінник.

Стратегія управління цінами — комплекс заходів для підтримки умовних цін при їх фактичному регулюванні відповідно до різноманітності й особливостей попиту, конкуренції на ринку. Основні кроки розробки цінової стратегії.

Визначення завдань цінової стратегії — установлення цілей і напрямків ціноутворення. Цілі ціноутворення: прибуток, виручка, підтримка цін, протидія конкуренції. Напрямки ціноутворення: за рівнем цін, за регулюванням цін, за системою знижок.

Враховуючи завдання, що стоять перед ЗАТ СП "Промінь-Галичина" і кон’юнктурою, що складається, ціноутворенням вирішуються такі завдання:

1. Забезпечення планової норми прибутку, що гарантує конкурентноздатність і швидка реалізація продукції ЗАТ СП "Промінь-Галичина". Для вирішення цього питання ЗАТ СП "Промінь-Галичина" укладено договір з австрійською фірмою IKEA на поставку власної продукції, матеріалів та комплектуючих, що дає гарантію збуту продукції.

2. Збільшення масштабу виробництва ЗАТ СП "Промінь-Галичина". ЗАТ СП "Промінь-Галичина" нарощує масштаби виробництва продукції, що зменшує витрати на одиницю продукції.

Відповідно до укладеного договору ЗАТ СП "Промінь-Галичина" зобов’язується:

поліпшувати продукцію, модернізуючи та закріплюючи її;

підсилити рекламу, у т. ч. з акцентом на престижність і з метою формування в споживачів-новаторів прагнення до вторинної купівлі.

Головним фактором, що враховується при встановленні ціни, є вивчення цін конкурентів. Реальні й потенційні конкуренти завжди намагаються оцінити структуру цін і прибутку виробництва. Реальні конкуренти будуть прагнути пропонувати таку саму чи крашу продукцію, а потенційні — прагнути вийти на ринок, якщо, на їхню думку, прибуток може бути високий.

Ціна є найпомітнішою з усіх складових конкурентноздатності, а тому її зміни швидше виявляються й викликають відповідну реакцію. Зміни інших елементів маркетингу можуть бути менш помітними, складніше знайти й організувати відповідні дії [31, с.193].

При встановленні ціни необхідно враховувати й можливу реакцію основних груп споживачів. Вона тісно пов'язана з очікуванням споживача та репутацією виробника. Споживач швидше захоче придбати продукцію за вищою ціною, але з добре зарекомендованою себе маркою. Виконання даної умови конкурентного ринку ЗАТ СП "Промінь-Галичина" забезпечує за допомогою імені IKEA.

Щоб установити оптимальний рівень цін, застосовують два традиційних методи розрахунку: орієнтацію на витрати та заданий (бажаний для продавця) прибуток чи орієнтацію на ціни основних конкурентів або одного конкурента-лідера. Перший метод одержав назву витратного, другий — адміністративного.

ЗАТ СП "Промінь-Галичина" використовує витратний метод, що базується на інформації про повні, прямі, посередницькі, стандартні й граничні витрати, враховує політику цільової ціни (цільової норми прибутку).

З метою оптимізації цінової стратегії ЗАТ СП "Промінь-Галичина" пропоную:

1. Використати метод орієнтації на цінового лідера. Оскільки ЗАТ СП "Промінь-Галичина" працює на ринку, де домінує з підприємства і ринок практично повністю поділений між ними. У цьому випадку одне з підприємств (IKEA), частка ринку якого є найбільшою, визнається іншими виробниками ціновим лідером. Будь-які зміни цін, що починаються ним, відтворюються іншими підприємствами, щоб не створювати хаос у ринковому механізмі й зберігати свою частку ринку. Саме тому і ЗАТ СП "Промінь-Галичина" може підвищити ціну на власну продукцію.

2. Оскільки ЗАТ СП "Промінь-Галичина" постачає продукцію в різні регіони (Польща, Молдова, Чехія, Австрія, Німеччина), то найоптимальнішим і найлогічнішим варіантом перед розрахунком цін буде розподіл усієї території на умовні частини (зони), керуючись різними критеріями (територіальною близькістю регіонів, рівнем платоспроможного попиту, важливістю регіонів із погляду відкриття дилерських центрів тощо). За цих умов ЗАТ СП "Промінь-Галичина" може встановлювати