Мета МА ЗЕД полягає в пізнанні реальних процесів, законів, закономірностей, категорій, особливостей та тен-денцій розвитку зовнішньоекономічних відносин.

Основні методи аналізу ЗЕД (методологічні інструменти аналізу ):

L Системний метод передбачає аналіз ЗЕД як цілісно-го, системного утворення.

Підходи:

1. Системно-структурний підхід передбачає виділення структурних елементів в системі зовнішньоекономічної діяльності.

2. Системно функціональний підхід передбачає аналіз функцій кожного структурного елементу системи ЗЕД.

3.Системно-генетичний підхід передбачає виділення ядра в системі ЗЕД, його вивчення та аналіз впливу остан-нього на структурні елементи системи ЗЕД.

4.Системно-інтегральний підхід передбачає вивчення взаємозв'язків між структурними елементами системи ЗЕД та виявлення загальних інтегративних тенденцій її розвитку як цілісного утворення.

II. Діалектичний метод передбачає, насамперед, ви-явлення діалектичних суперечностей розвитку системи ЗЕД та пошук шляхів їх розв'язання.

Діалектичні суперечності - це джерело розвитку сис-теми ЗЕД.

Діалектичні суперечності проявляються в труднощах, перешкодах, гальмівних факторах, які мають місце в про-цесі розвитку ЗЕД.

V. Метод економіко-математичного аналізу передбачає використання математичних інструментів при аналізі си-стеми ЗЕД.

VI. Метод економічного моделювання передбачає ви-користання електронно-обчислювальної техніки для роз-робки та складання програм й моделей розвитку ЗЕД.

Методологія аналізу ЗЕД передбачає комплексне ви-користання зазначених методів. Тільки в цьому разі мож-на мати системні, всебічні знання про процес розвитку ЗЕД конкретної країни, або її окремих суб'єктів.

Показники економічної ефективності експорту та імпорту. Розрахунок економічної ефективності провадиться шляхом зіставлення досягнутого економічного результату (ефекту) з витратами ресурсів на отримання цього ефекту. Економічні результати і витрати ресурсів мають кількісний вимір, а тому й економічна ефективність може вимірюватися кількісно.

Показники динаміки розвитку міжнародної торгівлі – будь-який з розглянутих вище показників, зміни якого (темп зростання, темп приросту) досліджуються за певний період (20, 10, 5 років по місяцях тощо).

Показники зіставлення — це будь-який з розглянутих показників, порівнянний з аналогічним показником іншої країни (регіону або світу в цілому).

Показники ефективності зовнішньоторговельної операції доцільно розрахувати перед укладанням зовнішньоторговельних угод, при плануванні зовнішньоторговельної діяльності, а також з метою оцінки ефективності експортно-імпортній операцій за попередній період. Слід зазначити, що гіперболізація значення цих показників під час прийняття рішень у міжнародній торгівлі може спричинити конфлікт між реальними діями та маркетинговими цілями. Проникнення нових зарубіжних ринків завжди супроводжується високими показниками економічної ефективності, а орієнтація тільки на них може спонукати до передчасного виходу з ринку або припинення експортування нерентабельної продукції [40, c. 196].

Можемо сказати, що кожному рівню оцінки відповідає свій вид економічних інтересів і свій критерій ефективності. Так, на макроекономічному (народногосподарському) рівні під економічною ефективністю зовнішньої торгівлі розуміється ступінь економії національної праці, що досягається країною шляхом її участі в міжнародному розподілі праці та зовнішньоторговельному обміні. Критерієм економічної ефективності при цьому є економія національної праці як додаткове джерело зростання валового внутрішнього продукту та інших економічних і соціальних макропоказників. На рівні підприємств та інших господарських суб'єктів під економічною ефективністю зовнішньоторговельних операцій розуміється ступінь збільшення долей від цих операцій. Критерієм економічної ефективності тут є прибуток як основна міра ефективності.

Пізнан-ня реальних об'єктивних процесів розвитку ЗЕД та наукове обґрунтування перспектив їх еволюції передбачається методологією аналізу зовнішньоекономічної діяльності.

1.3. Роль оцінки ефективності зовнішньої торгівлі

в прийнятті управлінських рішень

Рішення – це соціально психологічний акт вибору одного або декількох варіантів з безлічі можливих.

Управлінські рішення класифікуються по наступних ознаках:

стадія життєвого циклу товару;

підсистема системи менеджменту;

сфера дії;

мета;

масштабність;

Організація вироблення;

тривалість дії;

об'єкт впливу;

методи формалізації;

форми відображення;

спосіб передачі;

рівень управління.

Показникам якості управлінських рішень є:

ентропія, тобто кількісна визначеність зв'язків між елементами системи менеджменту і рішення;

імовірність ризику досягнення цілей;

кількість задіяних при формуванні рішення рівнів ієрархії;

рішення, що застосовуються при прийнятті сучасні методи;

витрати на прийняття і реалізацію рішення;

ефективність рішення.

Ухвалення рішень — це основа діяльності організації. Від якості розробки, прийняття та впровадження управлінських рішень залежить ефективність використання людських, матеріальних, фінансових, енергетичних та інформаційних ресурсів конкретної організації. За результатами рішень відбуваються процеси порівняння, аналізу та оцінки.

Ухвалення та виконання управлінських рішень — найголовніший оціноч-ний критерій керівних здібностей. Адже від оцінки рішень та процесу їх ухвалення, форм впровадження, виконання залежать продуктивність праці, раціональне використання спожитих ресурсів, мотивація персоналу, структура інформаційної системи та багато інших аспектів керівництва.

Ухвалення управлінського рішення — це вибір однієї з кількох можливих альтернатив. Тобто, це модель, у якій фігурує певне число варіантів та можливість обрати кращий з них. Відсутність вибору ускладнює процес ухвалення рішення. Ця ситуація передбачає, що рішення вже ухвалив хтось інший або втрутилися непідвладні сили.

Результатом обраного рішення повинна бути якась дія. Можна дійти висновку, що "прийняття рішень означає процес, завдяки якому обирається лінія поведінки, як вирішення певної проблеми"'. Тут ключовими словами є процес, лінія поведінки, вибір, вирішення і проблема. Звідси, дві умови ухвалення рішення — визначення проблеми і вибір рішення.

Прийняття рішень — це реакція на зміни, які відбуваються у зовнішньому середовищі. Та обставина, що рішення приймається окремою особистістю, свідчить про суб'єктивний характер цього процесу. На формування рішення сильний вплив здійснює упередженість, вибіркове сприйняття, суб'єктивна оцінка, бачення ситуації з точки зору окремої особистості [28, c.208].

Найповніше визначення процесу прийняття рішень в організаціях звучить так: "Ухвалення рішень в організаціях охоплює створення вибору для зміни певного існуючого стану, вибір однієї лінії поведінки з кількох можливих, мобілізацію певних організаційних та індивідуальних ресурсів на