Ухвалення рішень потребує витрат ресурсів. Це — виконавча фаза ухва-лення рішення. Процес ухвалення рішень передбачає якусь визначену ціль чи мету діяльності — розв'язання проблеми, створення нового рівня вико-нання чи запобігання певній ситуації (рис. 1.3).

Рис.1.3.Послідовність прийняття рішень в організації

Управлінські рішення можна класифікувати насамперед за такою ознакою: одне й те саме рішення ухвалюється за схожих обставин або ж різка зміна останніх змушує ухвалювати нове рішення. Тобто на цій основі розрізняють програмовані та непрограмовані рішення.

Всі управлінські рішення мають на меті сприяти досягненню організаційних цілей і знайти найкращий вихід з конкретної ситуації. Рішення вважається організаційним, коли його приймає керівник або особа, яка відповідальна за його розробку та ухвалення, з метою виконання посадових обов’язків. При здійсненні будь-якої з управлінських функцій менеджер най-частіше має справу з вирішенням схожих проблем, що є типовими для всіх організацій і мають розбіжності лише у характері конкретної організації. Це спричиняє наявність типових ситуацій і потребує розробки стандартних, типових, шаблонних рішень в межах кожної управлінської функції.

При прийнятті управлінських рішень завжди важливо враховувати фак-тор ризику. Поняття "ризик", у даному випадку, використовується як рівень визначеності, з якою можна прогнозувати результат. Рішення приймаються у різних обставинах по відношенню до ризику. Ці умови традиційно класифікуються як умови визначеності, ризику та невизначеності ситуації, виходячи з наступного поділу інформації:

повна інформація;

неповна інформація чи така, що швидко змінюється;

повна невизначеність.

Визначеність означає, що кожне рішення однозначно призводить до єдино можливого результату. Невизначеність (більш реалістичне передбачення) має на увазі можливість здійснення кількох варіантів з різною імовірністю.

Для зручності розглянемо кожну з трьох ситуацій на основі конкретних даних. Припустимо, що:

А. Рішення приймаються в умовах визначеності, коли керівник точно знає результат кожного з альтернативних варіантів вибору.

Наприклад, розміщуючи тимчасово вільні кошти на депозитному рахунку банку на певний період часу, керівник очікують їх повернення з обумовленим наперед відсотком приросту. Умови повернення, час та загальна кількість коштів передбачається майже з 100% імовірності (хоча не можна виклю-чати дії різного роду форс-мажорних обставин — банкрутство банку, зміна суспільного устрою, стихійні лиха тощо).

Так само, можна розрахувати наперед собівартість майбутньої продукції, якщо відомі всі складові, від яких залежить її формування (вартість оренди промислових будівель та споруд, виробничих потужностей, енергоносіїв, сировинних, трудових, інформаційних та інших ресурсів, які знадобляться для цього).

Б. Рішення приймаються в умовах ризику, коли керівник повинен бути готовим свідомо йти на ризик, оскільки поряд з ризиком понести витрати (втрати) існує імовірність отримання доходів. Управлінська практика свідчить, що рішення, здатні забезпечити отримання високих результатів, є найбільш ризиковими. Досягнення великих успіхів у бізнесі без ризику є утопією. У всі часи процвітання фірми залежало від готовності та вміння керівника йти на ризик. Керівник, який уникає ризикових рішень, вважається небезпечним для організації, оскільки спонукає її до застою.

В умовах командно-адміністративної системи ризик підприємств (якщо він був) брала на себе держава. В даний час ситуація змінилася, підприємства мають можливість вибору партнерів та поведінки на ринку, тобто працюють на основі аналізу та оцінки різних альтернатив. В свою чергу, існування альтернатив розвитку та можливостей вибору породжує ризик. Менеджмент у цій ситуації розглядається як наука і мистецтво, оскільки передбачає поєднання знань, досвіду та інтуїції.

За джерелами виникнення ризик поділяють на:

господарський,

пов'язаний з особистістю людини;

обумовлений природними чинниками.

Причинами виникнення ризику можуть бути:

невизначеність майбутнього;

непередбаченість поведінки партнера;

нестача інформації.

До рішень, які приймаються в умовах ризику, відносяться такі, результати яких не є визначеними, але імовірність кожного результату відома. Імовірність визначається як ступінь можливості здійснення даної події і вимірюється від 0 до 1, або у відсотках. Сума ймовірностей всіх альтернатив складає одиницю (100%). В умовах визначеності існує лише одна альтернатива.

Прийняття будь-якого управлінського рішення повинно орієнтуватись на кінцеві результати, тобто на оцінку ефективності діяльності. Тому аналіз господарської діяльності є основою прийняття господарських рішень.

по-друге, господарську діяльність об'єднання, підприємства, структурної одиниці підприємства (цеху, відділу, фірми);

по-третє, господарську діяльність будь-якої ділянки та окремого
робочого місця.

Предметом вивчення аналізу господарської діяльності є:

господарська діяльність об'єднання, підприємства, структурної одиниці підприємства (цеху, відділу, фірми);

господарська діяльність будь-якої ділянки та окремого робочого місця.

Його інформаційна база - в основному дані бухгалтерського обліку і звітності підприємств, об'єднань та фірм.

Аналіз господарської діяльності та соціально-економічний аналіз є важелями управління. Управління господарською діяльністю будь-якого об'єкту підрозділяється на три етапи.

Перший етап - прийняття управляючим органом рішення в формі плану-прогнозу (наприклад, по зовнішньоекономічній діяльності), господарського договору, контракту, директиви або навіть усної вказівки про виконання управляючим об'єктом цілеспрямованих дій (по експорту або імпорту товарів, транспортуванню, зберіганню, розрахунках тощо).

Другий етап - здійснення управляючим органом або окремим керівником чи працівником контролю за ходом виконання рішення.

Третій етап - оцінка результатів виконаного рішення - здійснюється в основному за допомогою методів аналізу господарської діяльності. Оцінка виконаної роботи необхідна також для пошуку нового рішення (наприклад, для складання та уточнення зовнішньоекономічного плану на наступний звітний рік).

Крім вказаних вище існує ще декілька ознак, за якими класифікують економічний аналіз.

Так, залежно від часу проведення аналітичної роботи в зовнішньоекономічній діяльності розрізняють попередній, оперативний та наступний аналіз [14, c. 28].

Аналіз господарської діяльності підприємств проводиться за допомогою різних методичних прийомів: логічних (деталізація, порівняння, елімінування, узагальнення), статистичних (зведення, групування цифрового матеріалу, середні величини, індекси, ряди динаміки), математичних (математичне моделювання, математичний аналіз, інтегральний метод, математична статистика, теорія можливостей, економічна кібернетика), евристичних та інших.

Джерелами інформації для