1.2.6. Типологічна класифікація документів
Як відомо, типологія документа - це віднесення його до певного типу по сукупності ознак. Типологічний критерій також може бути встановлений в основу організації класифікаційних рядів документів. Найбільш суттєві ознаки для класифікації документів - це цільове призначення документа, читацька адреса, характер інформації або стиль викладу (жанр) твору і ін. [ 7, ст.265 ]. Цільове призначення документа - це обумовленість його потребами тієї або іншої сфери суспільної діяльності: науки, виробництва, утворення, управління і т.д. Цільове призначення тісно пов'язано із специфічними функціями, виконуваними окремим документом або сукупністю документів. Так, метою випуску документа може бути первинний виклад результатів наукового дослідження, популяризація наукових знань, систематизація знань в цілях навчання, полегшення пошуку необхідних фактичних відомостей як загального, так і спеціального характеру, віддзеркалення творчої спадщини письменника і т.п. У основу класифікації можна покласти типологізацію документів по наступних функціонально-цільових установках: -забезпечення управління суспільством (офіційний документ); -забезпечення науковою інформацією суспільства (науковий документ); -забезпечення популяризації досягнень науки, техніка, виробництва, їх історії (науково-популярний документ); -забезпечення процесунавчання і виховання (учбовий документ); -забезпечення виробництва (виробничий документ); -забезпечення суспільства довідковими даними (довідковий документ); -забезпечення вторинною інформацією суспільства про зміст джерел первинної інформації (інформаційний документ); -забезпечення ознайомлення суспільства із змістом художніх творів (літературно-художній документ). Цільове призначення - найважливіша характеристика, що в значній мірі визначає його форму, композицію, стиль викладу. Тісно пов’зана з цільовим призначенням читацька адреса документа. Читацьке призначення документа - це призначення документа читачу певного віку, рівня загальної і професійної підготовки. Так, науковий документ розрахований переважно на науковців, учбовий на учнях, студентів. Читацьке призначення визначає багато характеристик документа. Воно покликане забезпечити відповідність змісту і форми докумена певній читацькій групі. Залежно від читацької адреси всі документи діляться на дві великі групи:
1) по віку. Документи, призначені для дорослих, дітей і юнацтва;
2) по рівню загальної і професійної освіти. Документи, призначені для читачів Ї фахівців і неспеціалістів, що вчаться, студентів. Окремі типи документів мають універсальну читацьку адресу. Важлива ознака, що дозволяє виділити типологічні риси документа Ї це характер інформації, що включаю глибину розробки проблеми, предмет повідомлення, стиль викладу матеріалу, ступінь науковості, нормативності. Більшість цих ознак утворює поняття «форма повідомлення (творів)», весь масив яких ділиться на великі, середні і малі форми. Зокрема, до великих форм художніх творів відносять роман, драму, епос; нехудожніх Ї монотвір. Останнє може бути випущене у формі збірки, що містить ряд творів. Віднесення документа до невного типу ознак дає його цільове призначення, яке дає потребу діяльності науки, виробництва.
1.3. Поняття про формуляр документа
Документи з високим рівнем стандартизації створюють за затвердженою формою, тобто відповідно до формуляра-зразка. Кожний документ складається з окремих елементів, які називаються реквізитами [ 3, ст.49 ]. Сукупність реквізитів, розташованих у певній послідовності на бланку, називається формуляром. Формуляр-зразок — це модель побудови однотипних документів. Він передбачає такі реквізити та їх розташування в організаційно-розпорядчих документах: 1. Державний герб України. 2. Емблема організації чи підприємства. 3. Зображення державних нагород. 4. Код установи, організації, підприємства за Українським класифікатором підприємств і організацій (УКПО). 5. Код форми документа за Українським класифікатором управлінської документації (УКУД). 6. Назва міністерства або відомства (вищої організації або замовника). 7. Повна назва організації, установи чи підприємства — автора документа. 8. Назва структурного підрозділу. 9. Індекс підприємства зв'язку, поштова й телеграфна адреса, номер телетайпа (абонентського телеграфу), номер , факсу, номер рахунка в банку. 10. Назва виду документа. 11. Дата. 12. Індекс. 13. Посилання на індекс та дату вхідного документа. 14. Місце складання або видання. 15. Гриф обмеження доступу до документа. 16. Адресат. 17. Гриф затвердження. 18. Резолюція. 19. Заголовок до тексту. 20. Відмітка про контроль. 21. Текст. 22. Відмітка про наявність додатка. 23. Підпис. 24. Гриф погодження. 25. Візи. 26. Печатка. 27. Відмітка про засвідчення копій. 28. Прізвище виконавця та номер його телефону. 29. Відмітка про виконання документа й направлення його до справи. 30. Відмітка про перенесення відомостей на машинний носій. 31. Відмітка про надходження документа. Склад обов'язкових реквізитів у разі потреби може бути доповнений такими відомостями: виконавці; розписка виконавця про одержання документа; хід виконання; додатки. Розрізняють два основні види