насичення інформаційного ринку в Україні у контексті науково-технічного прогресу» [45] та М.Ожевана «Фронти й тили великих інформаційних війн» [35] розкриваються поняття інформації та інформаційної діяльності, постають та розвиваються питання інформаційної безпеки держави, інформаційного суспільства тощо. М.Ожеван зокрема зазначає, що «інформаційне суспільство, до якого, принаймні, декларативно, але так палко прагне увійти Україна, має глобальний характер. І він полягає насамперед у просуванні до глобальної «інтелектуальної економіки», в системі якої нівелюватимуться всі географічні межі ринків збуту».
На думку Л.Д.Крайнюка, висловлену у статті «Інформація як товар і фіксація результатів інтелектуальної діяльності» – «вивчення ринку є виключно важливим станом комерціалізації» [29], а тому без аналізу потреб споживачів у продукті, наявності аналогів, вивчення переваг нового продукту перед існуючими, можливості створення мережі постачання продукту на ринок, його відповідності санітарним та іншим нормам, гарантійного обслуговування не варто й сподіватися на успіх.
Для розкриття даної теми використовувалася різноманітна література з інформаційного менеджменту та інформаційного маркетингу, а також правова. Цінними джерелами стали Інтернет-ресурси – електронна енциклопедія «Вікіпедія» [15], спеціалізовані сайти, офіційні веб-сайти Верховної Ради України та наукових бібліотек, елетронні газети та журнали тощо.
Об’єктом дослідження є маркетингові дослідження як система.
Предметом дослідження є інформаційний товар ВАТ «Живиця».
Метою роботи є розробка інформаційного товару.
Виходячи із поставлених об’єкта, предмета та мети роботи, можна виділити низку завдань дослідження:
проаналізувати поняття інформації та її властивості як ресурсу, товару і продукту;
вивчити основи правового регулювання інформаційного ринку;
охарактеризувати інформаційний ринок України, його основні проблеми та шляхи їх вирішення;
проаналізувати діяльність ВАТ «Живиця» як суб’єкта і об’єкта інформаційних відносин, а отже учасника інформаційного ринку товарів і послуг (ІПП);
визначити роль маркетингових досліджень для розробки інформаційного товару ВАТ «Живиця». Розробити інформаційний товар.
При написанні роботи використовувались такі методи:
метод системного аналізу;
метод порівняння;
статистичний метод;
логічний метод;
метод узагальнення.
Практичне значення полягає у розробці інформаційного товару в ході виконання роботи.
Структурно дана дипломна робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.
РОЗДІЛ 1. ІНФОРМАЦІЯ ЯК ПРОДУКТ СПОЖИВАННЯ, ТОВАР І ЗАСІБ ВИРОБНИЦТВА
1.1 Поняття «інформація». Властивості інформації як ресурсу, товару, продукту і засобу виробництва
Для розкриття теми дослідження, слід розглянути і вивчити декілька основних термінів, що складають терміносистему Понятійний апарат роботи. До них належать «інформація», «інформаційний продукт», «інформаційна система» тощо [15]:
Інформаційний продукт – це ована , підготовлена у відповідності до потреб ів і представлена у вигляді у. Інформаційними продуктами є програмні продукти, і та інша .
Інформаційні продукти – це всіх видів, програмні продукти, бази і банки даних та інша інформація представлена у вигляді товару.
Інформаційні ресурси – це і масиви документів в (х, архівах, фондах, , депозитаріях, музейних сховищах тощо)
Інформаційна система – це автоматизована система, комп'ютерна мережа, система зв'язку, сукупність організаційних і технічних засобів для збереження та обробки з метою забезпечення інформаційних потреб користувачів.
Відповідно до законодавства України основними видами інформації є [4]: статистична інформація; масова інформація; інформація про діяльність державних органів влади та органів місцевого і регіонального самоврядування; правова інформація; інформація про особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; соціологічна інформація.
Статистична інформація - це офіційна документована державна інформація, що дає кількісну характеристику подій та явищ, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя України. Державна статистична інформація підлягає систематичному відкритому публікуванню. Забезпечується відкритий доступ громадян, наукових закладів та інших заінтересованих організацій до неопублікованих статистичних даних, які не підпадають під дію обмежень, встановлених цим Законом [4].
Масова інформація - це публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація. Друкованими засобами масової інформації є періодичні друковані видання (преса) - газети, журнали, бюлетені тощо і разові видання з визначеним тиражем. Аудіовізуальними засобами масової інформації є: радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо.
Інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування - це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого і регіонального самоврядування. Основними джерелами цієї інформації є: законодавчі акти України, інші акти, що приймаються Верховною Радою та її органами, акти Президента України, підзаконні нормативні акти, ненормативні акти державних органів, акти органів місцевого і регіонального самоврядування. Законодавчі та інші нормативні акти, що стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян, не доведені до публічного відома, не мають юридичної сили.
Правова інформація - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення та боротьбу з ними і їх профілактику тощо. Джерелами правової інформації є Конституція України, інші законодавчі і підзаконні нормативні правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань. З метою забезпечення доступу до законодавчих та інших нормативних актів всім громадянам держава забезпечує видання цих актів масовими тиражами у найкоротші строки після набрання ними чинності.
Інформація про особу – це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу. Основними даними про особу (персональними даними) є: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Джерелами документованої інформації про особу є видані на її ім'я документи, підписані нею документи, а також відомості про особу, зібрані державними органами влади та органами місцевого і регіонального самоврядування в межах своїх повноважень. Забороняється збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом. Кожна особа має право на ознайомлення