Інформація довідково-енциклопедичного характеру - це систематизовані, документовані або публічно оголошені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє природне середовище. Основними джерелами цієї інформації є: енциклопедії, словники, довідники, рекламні повідомлення та оголошення, путівники, картографічні матеріали тощо, а також довідки, що даються уповноваженими на те державними органами та органами місцевого і регіонального самоврядування, громадськими об'єднаннями, організаціями, їх службовими особами та автоматизованими інформаційними системами. Система цієї інформації, доступ до неї регулюються бібліотечним, архівним та іншим галузевим законодавством.

Соціологічна інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про ставлення окремих громадян і соціальних груп до суспільних подій та явищ, процесів, фактів. Основними джерелами соціологічної інформації є документовані або публічно оголошені відомості, у яких відображено результати соціологічних опитувань, спостережень та інших соціологічних досліджень. Соціологічні дослідження здійснюються державними органами, громадськими об'єднаннями, зареєстрованими у встановленому порядку.

Відносно до підприємства, інформацію можна поділити, на: 1) інформацію про механізм регулювання діяльності фірми владними структурами; 2) інформацію про стан зовнішнього середовища; 3) інформацію про стан фірми ( чи наявних передумов її створення).

Найрегламентованішою і, на певний період достатньо однозначною, є інформація про механізм регулювання діяльності фірм, оскільки як економічні, так і адміністративні важелі держави встановлюються відповідними нормативними актами – законами, затвердженими законодавчою владою (Верховною Радою), декретами, прийняттями виконавчою владою (Кабінетом Міністрів), або інструкціями, положеннями, рішеннями тими установами, які наділені відповідними правами (від державних міністрів до місцевих органів самоврядування). Тому показники, що характеризують механізм регулювання, мають нормативний характер, тобто є обов’язковими, і нехтування ними призводить до економічних або адміністративних санкцій. Обсяг і зміст нормативної інформації значний і динамічний, що призводить до великої ймовірності похибок при обґрунтуванні доцільності діяльності фірм. Запобігти помилкам можна лише за умови постійного і систематичного відслідковування нормативної документації. Тому на фірмі повинен обов’язково створюватись відділ чи підрозділ, який би займався даними питаннями.

Інформація грає усе більш важливу роль у бізнесі і як ресурс, і як товар [29]. За останні тридцять років різко зріс обсяг доступної фірмам інформації, а з упровадженням нових комунікаційних технологій швидкість доступу до інформації збільшилася в багато разів [15]. Однак цей ріст не завжди супроводжувався відповідним поліпшенням якості інформації.

Інформаційний ресурс (ІР) – це особливий вид ресурсів, який базується на ідеях і знаннях, накопичених в результаті науково-економічної діяльності людей і представлених в формі, яка дозволяє накопичення, реалізацію і відтворення [54, с.130]. Це – сукупність ів в (х, ах, тощо).

В рамках кожного підприємства, установи чи організації інформаційний ресурс має свій «життєвий цикл», що є дуже важливо при здійсненні автоматизації процесу прийняття управлінських рішень.

Прийнято виділяти такі фази життєвого циклу інформаційних ресурсів [54, с.131]: 1) виробництво і формування; 2) перетворення і розповсюдження; 3) використання. Важливою стадією у процесі формування інформаційних ресурсів є реєстрація, збір і передача даних (див. Додаток 1). Після цього проводять обробку даних і їх аналіз з метою узагальнення факторів, і встановлюється зв’язок між окремими елементами діяльності підприємства.

Інформаційні ресурси включають у себе дані нормативного, довідкового, планового, облікового і аналітичного характеру [15].

Нормативні інформаційні ресурси – ресурси довгострокового використання, що стосуються процесу підготовки виробництва і управлінської діяльності (норми розходу матеріалів на виготовлення виробів, нормативи трудові, режимні фонди обладнання і т.п.)

Довідкові інформаційні ресурси – використовуються для реалізації управлінських функцій (відомості про кількість обладнання, чисельність персоналу).

Інформаційні ресурси планового, облікового і аналітичного характеру формуються на визначений період часу для планування виробничо-господарської діяльності підприємства, обліку її перебігу і аналізу її результативності.

У статті 39 Закону України «Про інформацію» [4] говориться про інформацію як товар, що «інформаційна продукція та інформаційні послуги громадян та юридичних осіб, які займаються інформаційною діяльністю, можуть бути об'єктами товарних відносин, що регулюються чинним цивільним та іншим законодавством». Ціни і ціноутворення на інформаційну продукцію та інформаційні послуги встановлюються договорами, за винятком випадків, передбачених Законом.

1.2 Загальна характеристика ринку інформаційних послуг та продуктів. Сегментація

У ринковому середовищі виділяють п'ять макросекторів: споживчих товарів, засобів виробництва, праці, грошей, цінних паперів та інформації [53, с.119].

Інформаційний ринок утворюється системою економічних, правових і організаційних відносин для торгівлі інформаційними продуктами, послугами та технологіями, яка визначає умови і механізми їх представлення та ціни. Предметом продаж і обміну є інформаційні технології і системи, ліцензії, пакети, товарні знаки, ноу-хау, інженерно-технічні послуги, інформація та різноманітні види інформаційних послуг. Споживачами цього ринку є фізичні та юридичні особи.

Інформаційний ринок за оборотом і темпами зростання в більшості розвинутих країн далеко випереджає ринок матеріальних продуктів та послуг.

Інформаційний ринок представляє собою сферу товарного обміну, де виникають і реалізуються відносини, пов'язані з процесом купівлі-продажу, і має місце конкретна діяльність по організації руху інформаційних продуктів від виробників до споживачів [43].

Інфраструктура інформаційного ринку охоплює сукупність секторів, кожен з яких охоплює групу людей чи організацій, які пропонують однорідні інформаційні продукти і послуги. В наш час сформувалася ціла сфера інформаційного підприємництва, яка займається виробництвом, торгівлею, посередництвом в інформаційних галузях. Її функціями є управління фінансами і ведення обліку, управління кадрами, матеріально-технічне постачання, організація виробництва, маркетингові дослідження, лізингові операції, консультаційне обслуговування, страхування майна та інформації, організація служби інформаційної безпеки, сервісне обслуговування. На цьому ринку відбувається динамічне зростання кількості покупців та продавців, розширення та інтелектуалізація продуктів та послуг.

Структура інформаційного ринку безпосередньо пов'язана з інформаційними потребами і відбиває можливості інформаційних технологій різних років. Якщо