Внутрішньо комплексні горизонтальні зв'язки, наявні між підприємствами різних галузей, причетних до організації туристичного споживання відповідно стадійності процесу обслуговування, дозволяють виділити в межах індустрії туризму функціонально-стадійні підсистеми, представлені сполученнями різнорідних функціонально-галузевих елементів, що виконують однорідні функції в сфері туризму. Відносно споживчо-ресурсної орієнтації їх можна розташувати наступним чином:

I - організаційно-інституційна;

II - фукціонально-господарська;

III - територіально-господарська підсистеми (таблиця 1.1)

І. Організаційно-управлінські функції з координації державної політики в сфері туристичного бізнесу задля сприяння розвиткові внутрішнього туризму та

участі в світовому туристичному процесі шляхом нормативно-правового та фінансово-економічного регулювання дозволили виділити організаційно-інституційну підсистему, компонентами якої є державні інститути права, валютної, податкової політики та страхування, консульська та митна служби, системи підготовки кадрів та наукових досліджень в галузі туризму.

Таблиця 1.1

Структури індустрії туризму [3, с.65]

Підсистеми | Структури | Компоненти

Інституціцно-організаційна | І. Правова | 1. Законодавча і нормативна база;

2. Митна служба;

3. Консульська служба

II. Фінансово-економічна | 1. Система оподаткування;

2. Система страхування;

3. Фінансова система і обмінний курс валют

III. Кадрова | 1. Система підготовка кадрів;

2. Система наукових досліджень і науково- дослідних розробок

Функціонально-господарська | I. Гостинності

II. Транспорту | 1. Готельне господарство;

2. Громадське харчування;

3. Галузі сфери послуг з надання додаткових послуг .1. Авіаційний;

2. Автомобільний;

3. Залізничний;

4. Водний

III. Туристичної та оздоровчої діяльності | 1. Туристичні підприємства;

2. Екскурсійні бюро;

3. Санаторно-курортні установи;

4. Оздоровчі заклади

Територіально-господарська | І. Туристичні ресурси | 1. Природно-рекреаційні;

2. Культурно-історичні;

3. Інфраструктурні

II. Соціально-демографічні | 1. Населення

2. Розселення і історія формування території;

3. Традиційна етнічна культура населення

Територіально-господарська | III. Господарські | 1. Господарський комплекс території;

2. Інфраструктурні системи;

3. Адміністративно-територіальний устрій і система управління

Національний туристичний ринок формується та функціонує в правовому та економічному полі держави і саме на цьому рівні найяскравіше проявляється дієвість державної туристичної політики. Сутність державної туристичної політики ї полягає в стимулюванні потреб населення в послугах туризму, в протекціоналізмі туристичній діяльності в сфері малого і середнього бізнесу шляхом створення правових основ та нормативної бази, сприятливого фінансового механізму, проведення фінансово-економічного регулювання, спрямованого на розвиток ринкових структур і пожвавлення ринкової діяльності суб'єктів туристичного ринку, спрощення туристичних формальностей, цілеспрямованої підготовки кадрів та проведення науково-дослідної роботи в цій сфері. Державна туристична політика є комплексом заходів правового, економічного і організаційного порядку, підкріплена відповідними управлінськими інститутами, діяльність яких пронизує всі управлінські рівні і спрямована на узгодження державних, бізнесових і місцевих інтересів на ринках туристичних послуг різного порядку. Регуляторними каналами впливу є «законодавчо-нормативний, податковий, валютно-фінансовий, інформаційний, управлінський. Ефективність державної туристичної політики відбивається в характері туристичного процесу і позначається місцем, яке займає в ньому національний туристичний ринок, та прибутковістю індустрії туризму, її прямим та опосередкованим внеском в національну економіку.

II. Виробничо-технологічні, інформаційно-комунікативні, фінансово-економічні зв'язки, задіяні у створенні та реалізації туристичного продукту, здійснюються системою підприємств зі надання послуг гостинності, транспорту та посередницьких послуг з організації туристичної подорожі, які утворюють функціонально-господарську підсистему індустрії туризму. Саме ці горизонтальні функціонально-інтегративні за сутністю зв'язки дозволяють визначити означену підсистему як туристичну галузь - сукупність підприємств, подібних за призначенням, технологією обслуговування, професійним складом кадрів та умовами їх діяльності, особливостями розміщення та функціонування на ринку туристичних послуг. Головне призначення підприємств туристичної галузі полягає в організації комфортного та якісного забезпечення мотиваційних вимог туриста. Відповідність вимогам .гарантує ефективність їх діяльності на ринках різного рівня. Туристична галузь функціонує й розвивається, скерована державною туристичною політикою в сфері туризму.

Функцією підприємств туристичної галузі є створенні реалізація та організація споживання послуг та товарів туристичного призначення, виробництво туристичного продукту.

Гостинність ототожнюється з атмосферою доброзичливості, якою оточується гість, що відповідає самій сутності туристичної діяльності. Гостинність є системою зі створення комфортного перебування подорожуючого поза місцем постійного проживання. До цієї системи входять послуги розміщення, харчування та інші додаткові послуги (побутові, комунікативні тощо), необхідні подорожуючому для повноцінної життєдіяльності, послуги, пов'язані зі здійсненням мети подорожування (екскурсійні, культурно-просвітницькі, релігійні, ділові, лікувальні та інші) та послуги дозвілля, які урізноманітнюють подорожі.

Зазначений комплекс гостинності може бути забезпечений на основі засобів розміщення. Послуги розміщенні і харчування протягом століть формування галузі готельного господарства становили основу гостинності (разом із медичними, побутовими послугами та послугами, пов'язаними з обслуговуванням транспортних засобів). Розвиток і урізноманітнення потреб спричинили різноманітність засобів розміщення. Різнорідність пропозиції потребувала її систематизації відповідно до критеріїв попиту. Такими критеріями можна визнати відповідність обсягу та якості послуг їх ціні і можливість вибору. Намагання створити узагальнену класифікацію підприємств розміщення розпочались в другій половині XX ст. З 1952 р. МСОТО (Міжнародний союз офіційних туристичних організацій, попередник Всесвітньої туристичної організації) розпочав створювати регіональні комісії з розробки систем готельної класифікації, які найбільш активно запрацювали в

70-80-х роках. Тоді ж численні експерти, в тому числі й експерти Міжнародної готельної асоціації, висловили сумніви щодо доцільності створення єдиного світового класифікатора, оскільки практика готельного бізнесу дужа різнорідна і незрівняна за умовами функціонування. На національних рівнях діють найрізноманітніші підходи' до класифікації і оцінки засобів розміщення як з юридичної, так і з адміністративної точки зору. Тому висловлювались побоювання, що введення єдиної світової уніфікованої системи вимог до засобів розміщення буде нівелювати характерні особливості обслуговування і може вводити клієнта лише в оману щодо якості послуг, бо жодна класифікація не дасть відповіді на питання про наявність в тому чи іншому закладі атмосфери гостинності. Тому більшість