За функціональним призначенням послуги, що надаються населенню, поділяються на матеріальні і соціально-культурні. До соціально-культурних послуг відносяться послуги із задоволення духовних, інтелектуальних потреб і підтримки нормальної життєдіяльності споживача (підтримка і відновлення здоров'я, духовний і фізичний розвиток особи, підвищення професійної майстерності), а також медичні послуги, послуги культури, туризму, освіти і т.д. З іншого боку, в створенні комплексної туристської послуги (туру) беруть участь і транспортні компанії, підприємства харчування і інші, послуги яких відносяться до сфери матеріальних послуг.

У сфері туристичного бізнесу існують також відомчі нормативні документи, що регламентують вимоги в області безпеки споживання турпослуг, що також є невід'ємною характеристикою якості турпродукту. Це санітарно-гігієнічні вимоги, будівельні норми і правила.

У будь-якій галузі, де б ні проводилася стандартизація, основною вимогою до діяльності із стандартизації є її системність, тобто забезпечення взаємної узгодженості, несуперечності, уніфікації і виключення дублювання вимог по стандартизації. Необхідність і достовірність оцінки якості туристського продукту посилюються у міру все більшого залучення країн в міжнародний туристський ринок. Високий і різноманітний попит на туристські послуги у всьому світі робить необхідним взаємне визнання результатів діяльності різних підприємств сфери туризму. Вищий рівень такого визнання - сертифікація, що гарантує, що продукт (послуга) відповідає певним вимогам і має задану якість.

Сертифікація - сукупність дій і процедур з метою підтвердження (за допомогою сертифікату відповідності або знаку відповідності) того, що продукт або послуга відповідає певним стандартам або технічним умовам.

Залежно від того, хто її проводить, сертифікація буває трьох видів:*

самосертифікація, що проводиться самим підприємством, що виготовляє продукцію або надає послуги;*

сертифікація, що здійснюється споживачем;*

сертифікація, що здійснюється третьою стороною - спеціальною організацією, не залежною від споживача і виготівника.

Найбільшою довірою в міжнародній і вітчизняній практиці користується сертифікація, що здійснюється третьою стороною.

Сертифікація дозволяє реалізувати єдиний підхід до оцінки якості різних об'єктів, дає можливість гарантії надання послуг необхідного рівня якості. Зрештою розвинена національна система сертифікації покликана захищати споживачів від низькоякісної, а то і просто шкідливій для його здоров'я продукції.

Сертифікована система якості туристського підприємства дозволяє йому розширити коло надійних партнерів, підвищити свою конкурентоспроможність. Сертифікація в умовах ринкових відносин - визнаний в світі спосіб незалежного підтвердження (оцінки) відповідності продукції, робіт і послуг встановленим вимогам. Використання сертифікації створює передумови і умови для успішного вирішення ряду найважливіших соціальних і економічних проблем.

Як і в інших галузях, в туризмі сертифікація може використовуватися в законодавчо регульованій (обов'язкова сертифікація) і в законодавчо не регульованій (добровільна сертифікація) сферах. В першому випадку вона зв'язана, як правило, з безпекою, охороною навколишнього середовища, здоров'я споживача. Мета добровільної сертифікації - створення умов для підвищення конкурентоспроможності продукції або виконуваної роботи (послуги), що випускається, а також для отримання певних гарантій щодо фактичної якості об'єктів кредитування і страхування.

Ліцензування – це процес отримання офіційного дозволу на ведення певного виду діяльності. Процес отримання ліцензії для функціонування в туристичній галузі є доволі важким процесом, додатково ускладненим вимогами регістрації та пакетом документів .

В світовій практиці до організаторів туризму, діяльність яких підлягає обов’язковому ліцензуванню належать туроператори та турагенти.

Туристичний оператор - суб'єкт туристичної діяльності, що здійснює виробництво, просування та реалізацію власного туристичного продукту.

Туристичне агентство (туристичний агент) - суб'єкт туристичної діяльності, яка здійснює функції роздрібного продажу туристичних послуг і турів споживачу - туристові або корпоративним клієнтам. З туроператором або туристичним агентством-гуртовиком його пов'язує агентський договір, за яким можуть бути передбачені різні форми взаємодії і взаємо-розрахунків у сфері фінансів і навіть певний перерозподіл відповідальності.

Кожна країна має особливі вимоги до претендентів на отримання тур операторської чи турагентрської ліцензії. Зокрема, в Російській Федерації ліцензування туроператорської діяльності здійснюється Міністерством економічного розвитку і торгівлі. Термін дії ліцензії на здійснення туроператорськой діяльності – 5 років.

Ліцензійними вимогами і умовами при здійсненні туроператорськой діяльності є:

а) наявність в штаті туроператора – юридичної особи, не менше 7 співробітників, що здійснюють туроператорськую діяльність;

б) наявність у штаті туроператора не менше 30% працівників, які мають вищу, середню спеціальну або додаткову освіту у галузі туризму, чи працівників зі стажем роботи в галузі туризму не менше 5 років; а також наявність у керівника туроператора вищої або середньої спеціальної освіти і стажу роботи в туризмі не менше 5 років;

в) наявність власного або орендованого службового приміщення з відповідним устаткуванням;

г) наявність сертифікату відповідності туристських послуг вимогам безпеки;

д) підвищення не рідше 1 разу на 3 роки кваліфікації працівників юридичної особи, що здійснюють туроператорськую діяльність, а також туроператора-індивідуального підприємця;

е) доведення в установленому порядку до кожного туриста вичерпної інформації про особливості виїзду, в'їзду і перебування в іноземній державі, про специфіку поведінки під час туристської поїздки, зокрема про необхідність пошани місцевих традицій і звичаїв, дбайливому відношенні до культурної спадщини і навколишнього середовища і інших правилах перебування в кожній конкретній країні;

є) надання туристичних послуг тільки після укладення з клієнтом договору, відповідно до законодавства Російської Федерації;

ж) надання клієнту вичерпної інформації про режим роботи туропертора, його місцезнаходження, наявності ліцензії, сертифікатів на послуги, що підлягають обов'язковій сертифікації, прізвища імені, по батькові посадовців, відповідальних за ведення конкретних напрямів туристської діяльності.

Також для отримання ліцензії до Міністерства економічного розвитку і торгівлі необхідно подати пакет документів.

Міжнародним товариством вироблені принципи та норми, на яких має базуватися законодавство з питань туризму. Ці правила фіксуються в багатосторонніх чи двохсторонніх договорах держав, а також в рішеннях міжнародних організацій, в першу чергу -