необхідно насамперед визначити основні чинники тінізації. Серед них слід відзначити такі:
- відсутність повноцінного ринкового середовища, зумовленого економічною та політичною нестабільністю в державі. Учасники економічних відносин змушені самостійно розбудовувати механізми взаємної співпраці;
- недостатність інституційного забезпечення економічної політики туристичної галузі;
недосконалість податкової системи. Чинна податкова система фактично зосереджена на максимальному залученні надходжень до бюджету. Надмірний податковий тиск призводить до того, що прагнення держави легалізувати тіньові капітали та залучити їх у реальну економіку виявляються неефективними;
незбалансованість та непослідовність державної політики, що регулює цю сферу.
Хронічними недоліками законодавства залишаються надмірна множинність нормативних актів, неузгодженість їх між собою, часті й не завжди виправдані зміни, значні прогалин у регулюванні тих чи інших
господарських відносин. Бюрократична тяганина у прийнятті рішень місцевими та центральними органами виконавчої влади, нечітка визначеність прав і взаємних обов'язків держави та суб'єктів туристично діяльності відштовхують учасників ринкових відносин від контактів з державними органами і закріплюють їх прагнення до нелегальної діяльності;
недосконалість бюджетної політики, що проявляється у відсутності належного контролю за виконанням видаткової частини держбюджету у сфері фінансування сфери надання туристичних послуг, його недостатня прозорість, численні випадки зловживань державними коштами;
деформація структури зайнятості сфери туризму. У тіньовому секторі відсутні гарантії працевлаштування, оплати праці й соціального страхування, безпеки праці, створюються додаткові умови для втягування значної частини населення у кримінальні відносини;
недосконалість судової влади. Особливо важливою в цьому контексті є неефективність механізму виконання судових рішень. А останніми роками посилилася тенденція щодо протиправного використання механізмів судових рішень для перерозподілу надання туристичних послуг (скасування ліцензії, закриття туристичної фірми та інше);
корупція.
Тіньову економіку у туристичній сфері можна розглядати як об'єктивно обумовлений соціально-економічний механізм, який компенсує упущення та недосконалість легальних засобів її регулювання. За даними статистики, частка тіньової економіки у туристичній галузі постійно зростає. Так, на 1млн. відпочивальників на офіційно зареєстрованих підприємствах припадає 4 млн. так званих незареєстрованих туристів, що залишають гроші за свій відпочинок приватникам, які нелегально надають послуги. Як наслідок - це недотримання коштів до бюджетів усіх рівнів та низька якість послуг внаслідок існування тіньових схем та корумпованості окремих туристичних фірм. Не секрет, що багато туристичних компаній просто занижують показники роботи, щоб не сплачувати податків.
Відсутність просунутого економічного мислення туристичних чиновників плюс нехтування проблемами галузі з боку законодавчої влади - благодатний підґрунтя для розвитку неконтрольованих процесів, неправомірної діяльності суб'єктів туристичного бізнесу. Переважно це стосується неконтрольованої діяльності не ліцензованих туристичних фірм. Багато туристичних фірм продовжують працювати з давно анульованими ліцензіями, продовжуючи активно торгувати неіснуючими турами.
Екскурсійні фірми безконтрольно діють та пропонують на українських вокзалах та інших місцях масового скупчення людей. Так, наприклад, одна туристична фірма має ліцензію на проведення екскурсій, а під її прикриттям існують та діють десятки псевдофірм, пропонуючи свої послуги. Ліцензовані туристичні фірми стверджують, що мають значні збитки через недобросовісну конкуренцію та не ліцензованих неприбуткових організацій та об'єднань, спортивних клубів, та освітянських осередків, які пропонують відпочинок, екскурсії за нижчими цінами, ніж комерційні екскурсійні бюро.
Організація туристичних заходів, що здійснюються суб'єктами не туристичного ринку, також є причиною неконтрольованого обігу готівкових коштів. Ці суб'єкти часто документально не оформлюють послуги, а передають кошти" з рук - в руки".
Неформальна (тіньова) зайнятість у сфері туризму - це явище, що супроводжує тіньову економіку в туристичній галузі, це сукупність економічних відносин, пов'язаних з участю громадян, фізичних осіб у рамках дозволеної законом економічної діяльності, що здійснюється ними самостійно чи в межах дрібних виробничих одиниць, результати якої не враховуються офіційною статистикою [45]. Функціонування неформальної зайнятості відбувається в рамках так званого "неформального сектора", основною рисою якого є відсутність реєстрації та сплати податків.
Суб'єкти туристичної діяльності нерідко організовують тури, метою або складовою частиною яких є торгівля людьми (переважно жінками), проституція, контрабанда.
Ціла низка українських туристичних фірм займаються незаконним вивозом туристів, переважно, жінок, за кордон. Складність покарання таких осіб полягає, по-перше, в існуванні серед працівників правоохоронних органів традиційного стереотипу щодо жінок, що виїхали на роботу за кордон і були втягненими до секс-індустрії та проституції. По-перше, багато офіційних осіб вважають питання работоргівлі надуманими і нетиповими для України. По -друге, це невіра потерпілих в то, що їх заяви будуть розглянуті чи будуть вжиті дійові заходи стосовно работоргівців. Даний вид злочину має відверто латентний характер. Практично до правоохоронних органів офіційні заяви щодо подібних фактів не доходять.
Виходячи з наведеного, можна зробити висновок, що значна тінізація туризму, недостатність державних зусиль щодо її подолання призводять до викривлення принципів громадянського суспільства, формують негативний імідж українського туризму у світі, стримують надходження в країну іноземних інвестицій, не сприяють налагодженню стосунків українських туристичних підприємстві з зарубіжними партнерами, стримують євро інтеграційні зусилля України. Все це об'єктивно зумовлює здійснення активних дій щодо детінізації відносин в сфері туристичного бізнесу.
Детінізація економіки - це цілісна система заходів, спрямована передусім на викорінення причин, передумов виникнення та прояв тіньової економіки [64]. Детінізація туристичної галузі є істотне зниження рівня тінізації шляхом створення сприятливих умов щодо залучення тіньових капіталів до легальної сфери туристичних послуг. Слід зазначити, що сьогодні детінізація економіки, в тому числі і сфери туризму входить до стратегічних засад державної політики України. Системна робота протидії тіньовим проявам в туристичному бізнесі регулюється Указом Президента України від 20 березня 2001 року "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 січня 2001 року "Про заходи щодо детінізації економіки" , "Державною програмою розвитку