Проаналізувавши чинники, що зумовлюють виникнення та поширення тіньової економіки в туристичній сфері, погляди науковців щодо вивчення цього явища та протидії з ним, можна сказати, що справа не тільки у впровадженнях нових стратегій детінізації економіки, а у створенні сприятливих умов для легальної економічної діяльності на основі максимального врахування конструктивних інтересів суб'єктів туристичної діяльності, які працюють у тіньовій сфері; вдосконаленні законодавства, що регулює цю галузь, тим самим зупинивши ріст тіньової економіки в цієї сфері.

Треба зазначити позитивний внесок закону України "Про внесення змін до закону "Про туризм" від 18 листопада 2003 року. Цей законодавчий акт суттєво обновив і узагальнив понятійний апарат в фактично установив нові правила надання послуг у сфері туризму. У зв'язку з прийняттям цього закону зменшилась кількість ліцензованих туристичних фірм; практично залишились тільки ті, які справді займаються туризмом і очікують прибутку від своєї діяльності. Причиною такого зменшення є нововведення - фінансове забезпечення відповідальності туроператорів та турагентів у вигляді гарантій банку чи іншої кредитної установи. Мінімальний розмір цього забезпечення для туроператорів - сума, еквівалентна 20 тис. євро; для турагентів - сума, еквівалентна не менше ніж 2000 євро. Як приклад, 3 тис. фірм, які до прийняття закону офіційно займались діяльністю туроператорів, тільки 2,5 тис. надавали звіт про свою діяльність. Із них 100 фірм сплачувало 87 % податків в бюджет, а із цих 100-10 сплачувало 70% податків [27]. Таким чином, можна сказати, що прийняття цього закону в значній мірі допомогло процесу дітінізації цієї галузі.

З метою протидії тіньовому сектору у сфері туристичних послуг було б доцільно створити спеціальні підрозділи туристичної міліції у всіх регіонах України, які в виконували функцію організації боротьби з «тіньовим ринком» в цієї сфері. На неї повинно покладатися організація безпеки туристів, контроль за проведенням екскурсій особами, які не мають на це спеціального дозволу. Туристичні «силовики» мали б відстежувати поселення туристів у

помешканнях приватників, які працюють без спеціального дозволу. Створення спеціального підрозділу допомогло б раніше виявляти порушників і швидше притягувати їх до відповідальності. Водночас такі структури могли ділитися інформацією з податковими органами (в першу чергу, про не обліковані доходи), міграційними службами (про нелегалів під видом туристів) та владою (про аварійний та архітектурний фонди). Але каральні дії, якщо вони не підкріплені комплексними заходами щодо створення сприятливого економічного середовища і поширення правової культури, не приносять ефекту.

Реальне обмеження масштабів поширення тіньової економіки в цієї галузі може відбутися лише за умов гармонізації суспільних відносин на основі усунення суперечностей економічної моделі, які порушують паритетність розвитку сфери туризму і сегментів його ринку. Створення паритетних умов для функціонування цієї сфери діяльності має підвищити конкурентоспроможність легальної економіки і зробить невигідним приховування її результатів. Безперечною умовою такого перетворення має бути ослаблення фіскального тиску на функціонування легальної економіки. Основне зниження рівня тінізації економіки має відбуватися у процесі стійкого економічного зростання. Заходи щодо легалізації тіньового капіталу мають супроводжуватися комплексом жорстких інструментів подолання передумов корупції запобігання подальшому розвитку тіньового сектору та відпливу за межі України, які мають впроваджуватися синхронно зі стимулами легалізації. Реалізація заходів стратегії детінізації туристичної галузі забезпечить створення сприятливих умов для розвитку сфери туризму та буде сприяти посиленню позитивного іміджу України на міжнародному туристичному ринку.

Висновки до Розділу 2

За останні два роки відбулася значна зміна у туристичних потоках -внутрішній туризм виявився найбільш значним у структурі туристичної сфери за кількістю туристів. Україна у світовому туристичному рейтингу посідає 78 місце. Така низька позиція пояснюється низкою структурних, законодавчих, інфраструктурних, управлінських проблем.

Головними факторами, які стримують розвиток туризму в Україні є:

(1) неефективне та нераціональне використання відповідних ресурсів, невідповідність рівня розвитку туристичної індустрії наявному потенціалу;

(2) несприятливість існуючих умов для підприємництва взагалі та туристичного зокрема;

(3) недосконалість і навіть певна „агресивність" нормативно-правового поля (у тому числі правил і умов перетину кордонів іноземцями) і, як наслідок, відсутність необхідних інвестицій для розвитку туризму як внутрішніх, так і зарубіжних (через несприятливий інвестиційний клімат).

В нашій країні державні органи влади з одного боку, здійснюють значні зусилля з регулювання туристичної сфери, з другого боку - ці зусилля виявляються слабо ефективними внаслідок відсутності єдиного стратегічного бачення розвитку туризму в нашій країні, відсутності ініціативності з боку місцевих органів управління, відсутності регіональних та локальних програм розвитку туризму. У 2007 році було введено обов'язкове ліцензування діяльності підприємств туристичної сфери за результати якої кількість туристичних підприємств скоротилась за рахунок закриття несумлінних та непрофесійних.

Туристичний ринок України характеризується недостатнім рівнем прозорості, значна кількість туристичних підприємств знаходиться «у тіні».

Досвід зарубіжних країн, зокрема ЄС доводить, що політика сприяння та допомоги туристичним підприємствам призводить до покращення діяльності останніх, стимулює підвищення професійності кадрів та підвищення якості обслуговування.

РОЗДІЛ 3

НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

ТУРИСТИЧНИХ КОМПАНІЙ УКРАЇНИ НА ОСНОВІ ВПРОВАДЖЕННЯ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ

3.1.Напрямки покращення якості туристичних послуг

Метою покращення якості туристичних послуг є поліпшення правових, організаційних та соціально-економічних засад реалізації державної політики України в галузі туризму і курортів, спрямованих на забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристичних подорожей і відпочинку шляхом створення конкурентоспроможної на світовому ринку