Опосередковані збитки від такого способу поширення хвороб та інфекцій сягають майже 10 млрд. дол. на рік. Не підраховано економічні та природні втрати від руйнації екологічної системи певної країни та потреби у фінансових ресурсах для її відновлення. Іноді держави для запобігання епідемії забороняють в'їжджати туристам з тих країн, де були спалахи захворювань у тварин (коров'ячий сказ, ящур). Відомо, що у
10—15% випадків відмови у наданні візи або в'їзді до країни причиною є саме імовірність біологічної агресії [62, с.17]:
Отже, головні ризико-утворюючі чинники у сфері туризму такі: кризи у соціально-економічному та політичному становищі країн, епідемії, природні та техногенні катастрофи. Для їх запобігання та мінімізації негативних наслідків необхідно розробити дієвий механізм взаємодії суб'єктів туристичної діяльності, державних органів, а також відповідного фінансування.
Експерти Всесвітньої туристської організації пропонують такі шляхи розв'язання проблеми: розробка та впровадження в життя норм безпеки подорожей та місць перебування туристів; інформування й просвітницька робота громадськості; створення інституційних рамок для розв'язання проблем, пов'язаних з безпекою туристів, зокрема в екстремальних ситуаціях; міжнародне співробітництво на різних рівнях.
Відомо, що причиною в 65% (!) випадків травматизму і загибелі туристів в поході є недисциплінованість і порушення правил безпеки. Іншими словами, недисциплінованість учасників - найгостріша небезпека в поході. «71% нещасних випадків, - пише П.І. Лук'янов, - припадає на молодіжні (частіше всього студентські) групи і лише 29% - на зрілих, досвідчених туристів. В 18 з 22 випадків загибелі від сходу лавини причинами були неправильні дії груп на засніжених схилах і чотири випадки - на бівуаку. Це говорить про невміння правильно вибирати безпечний шлях руху і безпечні місця для бівуаків, а значить, про тактичну необізнаність туристів. У всіх випадках загибелі від лавини учасники не розпускали лавинних стрічок. Це означає, що вони не володіли методикою оцінки лавинонебезпечної схилу або легковажно нехтували інструкцією: "Проскочимо, не по таких схилах проходили". Звичайно в звітах і актах про надзвичайні події із смертельним результатом всі нарікають на обставини, що виникають випадково. А що таке випадковість? Це зіткнення з явищами і ситуаціями, яких не чекали, не передбачали, які виникли непередбачено. А непередбачуваність - результат незнання, непоінформованості, нестача досвіду [13, с.248-263].
Отже, на передній план при розробці туристичної послуги з високим ступенем ризику повинна вийти відповідальність саме розробників туру. Можна передбачити чисельні негаразди природного, технічного характеру, але людський фактор може нанівець звести усі зусилля - не тільки зіпсувати можливість роботи туристичного підприємства, але призвести до найгіршого -до загибелі людей.
Виділяють внутрішні та зовнішні чинники туристичного травматизму. До зовнішніх чинників відносяться:
Недоліки і помилки в методиці надання туристичних послуг, які є причиною від 30% до 60% травм в різних видах туризму. Ці травми пов'язані з порушенням гідом, тренером основних дидактичних принципів навчання, поступовості збільшення навантажень, відсутністю належної страховки, недостатньою розминкою.
Недоліки в організації туристичних послуг є причиною травм в 8% випадків. Це результат порушень інструкції і правил безпеки, невірно складених програм, неправильних розміщень туристів, помилкове комплектування груп за статтю, зростом, вагою, підготовленістю.
Неповноцінне матеріально-технічне забезпечення туристичних послуг призводить до травм в 25% випадків. Низька якість устаткування, інвентарю, спорядження, одягу, взуття, захисних пристосувань, майданчиків, трас тощо. Погане кріплення спорядження, приховані дефекти спортивного інвентарю, невідповідність одягу вимогам даного виду туризму також можуть спровокувати проблеми.
Несприятливі гігієнічні і метеорологічні умови є причиною 2-6% випадків: незадовільний санітарний стан спортивних споруд, гігієнічних норм освітлення, вентиляції, температури повітря або води, підвищена вогкість повітря, туман, відлига, сильний вітер, засліплююче проміння сонця тощо.
Неправильна поведінка туристів служить причиною травм в 5-15% випадків. Це поспішність, недостатня уважність і недисциплінованість.
На нашу думку, варто навести класифікацію екстремальних видів туризму та на їх прикладі здійснити аналіз найбільш поширених ризиків, що притаманні такому виду відпочинку та розваг.
Активні види туризму передбачають види відпочинку і подорожей, розваг, спорту (скелелазіння, спортивні ігри, плавання на плотах бурхливими ріками, підводний туризм тощо), що потребують значного фізичного навантаження і доступні не всім категоріям туристів. У Додатку Б. ми наводимо класифікацію видів екстремального туризму.
Усі зазначені види туризму відносяться до категорії дорогих видів організації дозвілля, вимагають значної фізичної підготовки, сміливості, вміння адаптуватися, навчатись. Висока вартість спорядження або його оренди обмежує коло осіб, які віддають перевагу цим видам туризму. Переважно самі туристи відносять до категорії людей молодого та середнього віку, який цікавлять нові захоплення і враження, готовий йти на ризик і здатних заплатити нищу ціну за організацію і надання організацію додаткової безпеки. Наприклад, рафтинг вважається абсолютно безпечним навіть на новачків.
Інші види, такі як альпінізм, слабо поширюються, оскільки вимагають не тільки серйозної підготовки, спеціального спорядження, а наявності підготовлений і висококваліфікованих інструкторів. Адже вони необхідні для сходження альпіністів-любителів. В основному інструкторів мало через невелику зарплату. До речі, не рідкість зустріти українського інструктора за кордоном.
Виділяючи подорожі з активними способами пересування, можна відзначити, що і в них причинами травматизму можуть виявитись ситуації, в яких люди самі поводяться необдумано і необережно (наприклад, опік полум'ям багаття при приготуванні їжі, струс мозку в результаті автокатастрофи при поїздках на автомашині, поранення ноги сокирою на привалі). Але оскільки такі дії (приготування їжі, транспортні переїзди, організація похідного побуту) є органічною частиною подорожі, то і травми, отримані при цьому, слід враховувати як туристські.
До числа опосередкованих причин травматизму автори відносять індивідуальні особливості туристів:
Невідповідність техніко-тактичного рівня.
Низький рівень фізичної підготовленості.
3. Недостатня морально-вольова підготовленість і психоемоційна