4. Відхилення в стані здоров'я, прихована і явна патологія опорно- рухового апарату.

Очевидно, що найближчим часом варто очікувати різкого зростання травматизму в активних видах туризму.

З розпадом СРСР практично розвалилася збудована за десятки років радянська система забезпечення безпеки походів, яка охоплювала масове навмання туристів, постачання туристичних клубів методичною літературою, розбори нещасних випадків (НС) в рятувальній службі і маршрутних комісіях тощо (переважна більшість груп зараз не оформлюють свої походи і ніде не реєструється). Відразу після розпаду країни людям було не до туризму: всі прагнули просто вижити. Кількість походів різко скоротилася, відповідно і травматизм в туризмі теж.

З часом народ навчився заробляти гроші в нових умовах і пригадав про походи. Колишні спортсмени почали робити бізнес на минулих захопленнях, створивши десятки туристичних фірм, що спеціалізуються на активному відпочинку. На Заході виникла мода на екстремальні види спорту і пригодницький відпочинок, яка прийшла кілька років тому і до України. Сотні магазинів почали продавати льодоруби, сноуборди, каяки і інше спорядження для такого відпочинку, ЗМІ почали безперервно його рекламувати.

В ось в 2003 р. стався вибух травматизму. Судячи з повідомлень в Інтернеті (а офіційної статистики НС в туризмі зараз немає), тільки туристів-водників загинуло близько ЗО. Лише на одній горі — Ельбрусі — того року закінчили своє життя 11 осіб [47].

2004-й почався з жахливої трагедії: в Приельбрусї щезли семеро московські сноубордистів. Шукали їх 150 чоловік, використовували собак, ветортольоти. Знайшли тільки тижнів за два завдяки австрійському приладу (детектору) «Rессо», який на гроші родичів зниклих привезли до Росії. Хтось із чагиблих купував екіпіровку за кордоном, а там в одяг гірськолижників і сноубордистів вшивають датчики для виявлення тих, що втрапили в лавину (в Україні і Росії цього ніхто не робить). Потім трагедії в Приельбрус'ї слідували одна за одною, люди пропадали цілими групами: зникли дві команди українських альпіністів, одна із Санкт-Петербурга, туристи з Ульяновська... Всього за рік тільки в прилеглих до Ельбрусу районах загинули 45 осіб: туристи, альпіністи, гірськолижники, сноубордисти. Тим самим був побитий сумний, ще радянських часів, рекорд трагедій в регіоні. В інших місцях рятівники теж не сумували.

Зовсім недавно знов сталося лихо в горах Кавказу - вони загубилися після сильного бурану. Отже, туризм збільшує кількість своїх жертв.

Питанням безпеки в туризмі держава впритул зайнялася зовсім недавно. Лише в травні минулого року була прийнята ухвала «Про затвердження Програмі розбудови туристичної інфраструктури за напрямками національної мережі міжнародних транспортних коридорів та основних транспортних магістралей у 2004—2010 роках» [24], де значна увага приділена саме безпеці в туризмі.

В 2005 році вперше на реалізацію даної програми виділили бюджетні гроші — трохи більше 14 млн. грн., хоча державне фінансування не покриває всіх аспектів безпеки в туризмі. Ефективність програми залежатиме не тільки від дотримання обсягів і термінів фінансування. Але і від того, як ця тема буде підтримана іншими органами державної влади і місцевого самоврядування. Ще один проект ухвали Кабміну, що. стосується системи безпеки туризму, знаходиться на узгодженні у відповідних органах. Тут йдеться, в першу чергу, про забезпечення безпеки туристичних послуг з підвищеним ризиком (автомобільний, велосипедний, гірський, водний туризм тощо).

Дотепер зусилля Державної Туристичної Асоціації України (ДТАУ) були спрямовані в основному на залучення туристів. Питання ж безпеки не те що забувалися — вони просто відходили на другий план. Вже сьогодні стає зрозуміло, що просто привертати туристів вже недостатньо. Головне — створити умови для їх «втримання», адже привернути нового туриста є набагато дорожчою справою. А щоб турист став носієм позитивної інформації і приїхав до нас ще, йому треба створити оптимальні — комфортні і безпечні — умови перебування. Причому пріоритетом тут виявляється зовсім не комфорт.

Ще раніше український туризм орієнтувався на виїзд, і лише в останні три-чотири роки у нас в країні серйозно заговорили і про в'їзний туризм. Друга причина — через наші економічні проблеми державі було просто не до розвитку внутрішнього туризму. Та система безпеки, яка існувала за рахунок профспілкових коштів, розвалилася. І лише завдяки економічному зростанню останніх років з'явилася можливість надати увагу і питанням безпеки в туризмі. Система контрольно-рятувальних служб розпалася, до створення нових не доходили руки. Тому багато що доводиться починати з чистого листа.

Як не парадоксально, але збільшення туристичних потоків не завжди працює на користь українському туризму. Дотепер кількість переходила не в якість, а... в ще більшу кількість. В деякій мірі злий жарт зіграв і сам «карпатський бум». Нечуваний попит на зимовий відпочинок в Карпатах породив не зовсім, а вірніше, зовсім не якісну пропозицію: до України почали завозити старе, списане гірськолижне устаткування, стан якого не завжди відповідає нормам безпеки.

Саме високий коефіцієнт зношування устаткування призводить до постійних поломок і аварій. Щодня на курортах країни відбуваються десятки обривів бугелів, під час яких туристи падають з підйомника, травмуючи себе і інших. На більшості підйомників не працюють системи аварійної зупинки у разі зриву троса.

В гонитві за моментальним прибутком власники таких доріг іноді забувають про необхідність кваліфікованого монтажу і грамотного обслуговування устаткування.

Підйомники, зрозуміло, далеко не єдиний елемент гірськолижної інфраструктури. Мова і про якість трас, і про наявність захисних сіток, і про компетентність інструкторів, і багато про що інше. В Україні, на жаль, не існує єдиної системи атестації гірськолижних інструкторів. Інструкторів же, що володіють міжнародними сертифікатами є дуже мало.

ДТАУ не