Одним із стимулів для зменшення цін на вітчизняний туристичний продукт може стати дієва державна підтримка українських туристичних підприємств. Прикладом може стати досвід уряду Єгипту (на етапі реалізації стратегії «залучення») яке активно субсидувало перевезення туристів з СНД, компенсуючи вартість вільних місць на чартерних авіарейсах.

Туризм в Україні втратив соціальну спрямованість, припинив бути доступним більшості населення, тоді як зарубіжний туристичний бізнес вміє в власних країнах з успіхом пристосуватися до будь-якого рівня платоспроможності громадян, створюючи широкий асортимент доступних туристичних послуг.

У країнах Європи вже давно використовують різні цінові важелі для розширення туристичних послуг на соціально незахищені верстви населення -студентів, молодь, інвалідів, людей літнього віку. Це введення підтримка і супровід так званих «культурних карток», наприклад музейних карток, які успішно роздають в Угорщині, Франції та інших країнах.

В Україні значна частина курортного фонду належить різним міністерствам і відомствам, багато хто з яких не в змозі підтримувати цей фонд. Державі необхідно зробити інвентаризацію подальшою приватизацією цих фондів для реконструкції і модернізації старих, а можливо, виведення старих об'єктів і побудови нових, але на пільгових умовах.

Примітний досвід Туреччини, яка змогла розробити достатньо грамотну і ефективну політику стимулювання туристичного бізнесу. Наприклад для будівництва об'єктів туристичної інфраструктури держава виділяє земельна ділянка з правом пролонгації оренди до 49 років. Одночасно підприємцям надаються пільги на сплату земельного податку і податку на прибуток. Національні компанії і зовсім звільнені від сплати всіх податків у розмірі 40% вкладених інвестицій. В період будівництва туристичних об'єктів з компаній не стягується орендна плата. Банківські кредити надаються не тільки під низькі відсотки, але і з відстроченням платежу.

Для здійснення повсякденного контролю за якістю туристичних послуг створена туристична поліція. У її обов'язки входить перевірка готелів, роботи гідів і перекладачів. Щорічно в розвиток готельного бізнесу Туреччини інвестується 2 млрд. дол. США.

Вітчизняні туристичні підприємства оплачують більше 10 державних і місцевих податків і зборів. Тоді як світовий досвід накопичив цілу систему методів стимулювання і регулювання розвитку підприємств туристичної індустрії за допомогою саме механізму оподаткування: диференційоване скорочення розміру (або відміна) податків з підприємств, які надають послуги розміщення і живлення (США, Нідерланди, Франція, Іспанія, Греція, Росія, Італія); податкові пільги малим туристичним підприємствам (Франція, Ізраїль, Кіпр, Мальта Туніс); система «Тах-free» на товари туристичного призначення в країнах Європейського Союзу; податкові пільги для підприємств, які працюють па таких соціально-орієнтованих сегментах ринку, як молодіжний, дитячий сільський (Польща); застосування прогресивних графіків оподаткування в залежності від етапу життєвого циклу підприємства (Франція). І, навпаки впровадження системи завищених розмірів і додаткових податків на високорентабельні туристичні послуги на певних сегментах ринку для платоспроможних споживачів (Японія, США).

Перехід до ринкових умов функціонування сфери рекреаційного обслуговування в Україні і лібералізація державної політики призвели до руйнування найважливіших складових частин її інфраструктури, занепаду соціально орієнтованого внутрішнього туризму відтоку значних валютних засобів, а також погіршенню матеріально-технічної бази. Існує гостра необхідність у формуванні системи державного управління станом і розвитком вітчизняної туристичній індустрії. Ця система повинна бути науково обґрунтована, враховувати досвід країн-лідерів туристичної індустрії і включати не тільки нормативно-правові (що носять, часто, декларативний характер), а і організаційні, економічні важелі.

Туристичний бізнес на сьогоднішній день є однією з найпріоритетніших галузей господарства у всьому світі. Щорічний ріст інвестицій в туристичний бізнес складає приблизно 35%. Розвиток туризму в регіонах Україні є справою необхідною та прибутковою. Ринок туристичних послуг в Україні став наближатися до світового рівня. З'явилися й розвиваються підприємства, що спеціалізуються на туристичної діяльності різних видів та організаційно-правових форм. Створено мережу туристичної індустрії, до якої входять засоби розміщення, об'єкти харчування, розважального, пізнавального, ділового, оздоровчого, спортивного, релігійного та іншого призначення. Прийняття нового закону "Про туризм", введення нових правил для ведення туристичної діяльності підняли туристичний бізнес в Україні на значно вищий рівень. Разом і тим, ця галузь вимагає удосконалення законодавства для створення умов подальшого існування галузі, для залучення закордонних інвестицій, що матиме найкращі наслідки для економіки країни; для подолання негативних явищ, які заважають її розвитку.

В рамках державної політики розвитку туризму основними напрямами розвитку повинні стати:

(1) удосконалення правових засад регулювання туристичних відносин;

(2) становлення туристичного бізнесу як високорентабельної галузі економіки;

(5) розширення міжнародного співробітництва у сфері туристичної діяльності та утвердження України на світовому туристичному ринку;

(6) гармонізація законодавства України про туризм до стандартів ЄС та світових вимог, створення нормативної бази функціонування систем стандартизації та сертифікації робіт і послуг у туристичному бізнесі тощо;

(7) відновлення та охорона туристичних ресурсів, через економічні чаходи впливу.

Україна обрала своїм стратегічним курсом інтеграцію до структур Європенського Союзу. В межах програми гармонізації потрібно забезпечити вирішення таких завдань:

(1) удосконалення нормативно-правової бази та гармонізація її з міжнародними стандартами;

(2) створення безпечних умов для пересування туристів і подорожуючих;

(3) розроблення комплексної схеми розташування туристичних маршрутів та об'єктів туристичної інфраструктури;