Отже, з даних таблиці 1.4 видно, що Україна (46 місце у рейтингу) поступається Люксембургу, територія якого є значно меншою, а кількість населення у 500 разів менше.

Закономірно, що разом з зростанням купівельної спроможності українців видозмінюється і попит на туристичні послуги. Наші туристи витрачають більше, але стають вимогливішими.

Таблиця 1.4

Доходи від в'їзного туризму в різних країнах в 2006 році

Країна | Місце у рейтингу UNWTO | Дохід, млрд. дол США

США | 1 | 85,7

Іспанія | 2 | 51,1

Франція | '3 | 46,3

Італія | 4 | 38,1

Китай | 5 | 33,9

Великобританія | 6 | 33,5

Німеччина | 7 | 32,8

Туреччина | 9 | 16,9

Канада | 11 | 14,5

Греція | 12 | 14,3

Таїланд | 13 | 12,4

Індія | 21 | 8,9

Японія | 22 | 8,5

Єгіпет | 27 | 7,6

Польща | 28 | 7,2

Росія | 30 | 7,0

Республіка Корея | 33 | 5,3

Чехія | 38 | 5,0

Нова Зеландія | 39 | 4,5

Угорщина | 40 | 4,5

Норвегія | 44 | 3,8

Люксембург | 45 | 3,6

Україна | 46 | 3,5

Ізраїль | 50 | 2,5

Джерело : UNWTO World Tourism Barometer

Туристи, крім того, стають більш передбачливими і обережними -більшість з них накопичує гроші на відпочинок поступово, планують подорож наперед. Наприклад, новорічні тури викликали стабільну цікавість ще у серпні, а до жовтня більшість з них вже були викуплені. У таблиці 1.5. ми наводимо дані про те, скільки витрачають наші співвітчизники у порівнянні з туристами з інших країн.

Тільки в 2007 році Державна служба розпочала контролювати туристичні фірми. Отримати ліцензію в нашій країні доволі просто - достатньо оформити усі необхідні документи, внести держмито у розмірі 340 грн., та почекати десть днів. Якщо ліцензія була анульована, то ніщо не забороняє порушнику знов створити компанію. За оцінками учасників ринку, в результаті на ринку туристичних послуг зустрічається не менше треті дилетантів.

Таблиця 1.5

Витрати на виїзний туризм одного середньостатистичного жителя різних

країн в 2006 році [74, с. 31]

Країна | Витрати, дол. СІЛА

Люксембург | 7750

Норвегія | 2630

Великобританія | 1043

Німеччина | 912

Канада | 630

Нова Зеландія | 625

Франція | 520

Ізраїль | 429

Іспанія | 418

Італія | 392

Республіка Корея | 371

Греція | 273

Чехія | 270

Угорщина | 260

СІЛА | 238

Японія | 212

Польща | 148

Росія | 132

Таїланд | 71

Україна | 58

Туреччина | 38

Єгипет | 23

Китай | 18

Пакистан | 9

Індія | 7

Джерело : UNWTO World Tourism Barometer

Туризм приваблює не стільки високою маржою (для туроператора вона складає 20-40%), для турагенства - 8-12%), скільки удаваною простотою цього бізнесу. Більшість вітчизняних туроператорів не створюють, а перепродують готовий пакет послуг. Засилля непрофесіоналів на руку іноземним фірмам, які маніпулюють діяльністю партнерів-маріонеток в Україні і через них завойовують внутрішній ринок. Основна додана вартість створюється закордоном. Відмовившись від самостійності, туристичні оператори роблять свій бізнес більш ризикованим.

Головна мета туристичної державної політики, в межах ефективно діючих туристичних структур та неспричинення збитків навколишньому середовищу, забезпечити оптимальне задоволення різноманітних туристичних потреб громадян України та іноземних туристів.

З економічної точки зору особливість туризму полягає в тому, що як галузь, туризм породжує нову форму споживчого попиту. Попит цей стосується не лише товару, а й цілого комплексу туристичних послуг. Туризм стає масовим, охоплює всі верстви населення. Задоволення будь-якого попиту потребує виробництва відповідних товарів та надання послуг. Таким чином, пропозиція, як і попит, відповідає цілому комплексу товарів і послуг, тобто багатьом виробничим галузям.

На сьогодні в Україні існує близько 3 тис. підприємств, які отримали ліцензії на туристичну діяльність. За офіційними даними, 75 % із них займаються туристичною діяльністю за сумісництвом. Тобто час від часу, а імідж України на світовому туристичному ринку залежить саме від якості туристичного продукту (послуг), що їх пропонують туристичні підприємства (фірми), а не від їх кількості. Якість діяльності (обслуговування) залежить від професіоналізму, кваліфікації, досвіду персоналу туристичних підприємств (фірм).

Для того щоб перетворити Україну на туристичну державу світового рівня, необхідно забезпечити координацію діяльності галузей економіки, від яких залежить якісне надання туристичних послуг. Це - готельне господарство, транспорт, торгівля, зв'язок тощо.

Також важливим мотивом прибуття іноземних туристів в Україну є природні ресурси та історико-культурна спадщина нашої держави. Вартість природних ресурсів та історико-культурних пам'яток залежить від їх доступності та якісних характеристик. В залежності від ступеню доступності цих ресурсів та їх експлуатації з метою туризму вони набудуть для України велике економічне значення.

Іншою важливою складовою туристичного продукту (послуги) є капітал. Для того, щоб динамічно розвивався туризм, необхідно мати розвинену інфраструктуру, а для цього потрібні великі інвестиції. В Україні ж останнім

часом, незважаючи на позитивні зрушення в розвитку галузі, стан матеріально-технічної бази підприємств туристичної Індустрії значно погіршився. Особливо це стосується підприємств готельного господарства. Так, близько 50-60 % грошових витрат мандрівників припадає на готельні послуги. Специфіка готельних послуг зумовлює велику питому вагу основних засобів (не входять до економічної категорії активного робочого капіталу), які становлять 83 % загальної вартості майна, тоді як на оборотні активи припадає лише 17 %. У той же час в країнах із розвиненою ринковою економікою і туристичною галуззю готельне господарство забезпечує