На трудову мотивацію впливають різноманітні стимули: система економічних нормативів і пільг, рівень заробітної плати і справедливість розподілу прибутків, умови праці, стосунки в колективі, кар'єрний розвиток, творчий порив і цікава робота, бажання самоствердитися і постійний ризик, жорсткі зовнішні команди і внутрішня культура тощо.
Створюючи концепцію мотивації на підприємстві, потрібно визначитися з об'єктами застосування певних видів матеріального і морального стимулювання, визначити портфель людських ресурсів підприємства, що дозволяє диференційовано визначити рівень діяльності й потенціалу працівників і організації.

Значення мотивації для соціальної активності персоналу

Вирішення питань соціального розвитку колективу підприємства належать до найважливіших чинників підвищення ефективності виробництва, високої результативності виробничо-господарської та комерційної діяльності. Сучасні умови господарювання висувають підвищені вимоги до персоналу підприємства, рівня його загальної освіти, професійної підготовки. Постійний розвиток здібностей людини є необхідною передумовою її успішної праці, уміння використовувати сучасні технічні засоби, нову техніку й технологію, новітні наукові досягнення.
Для задоволення соціальних потреб працівників будь-яке підприємство має скласти план соціального розвитку, тобто обґрунтовану, фінансове та матеріально забезпечену систему заходів, спрямованих на вдосконалення соціальної структури кадрів, поліпшення умов праці й побуту всіх категорій працівників, їхнього соціально-культурного обслуговування, підвищення трудової активності працівників.
Основним фактором формування соціальної активності людини є праця. Важливим джерелом розвитку соціальної активності виступає мотивація трудової діяльності працівника підприємства. Під трудовою мотивацією розуміють прагнення працівника задовольнити свої потреби засобами трудової діяльності. В теперішній час відбувається криза мотивації праці, що в свою чергу призводить до кризи соціальної активності, так як проходить трансформація структури ціннісних орієнтацій людини. Існує кілька причин кризи трудової діяльності. По-перше, для основної маси працюючих трудова діяльність в сфері матеріального виробництва перестала бути повноцінним джерелом основних життєвих потреб. По –друге, погіршуються умови трудової діяльності. Праця в сфері матеріального виробництва потребує великої фізичної напруги, погіршилось медицинське обслуговування. По третє, відбуваються різкі зміни в духовних та інтелектуальних потребам [9, с. 143]. Праця перестає бути ефективним джерелом задоволення потреб працюючих на підприємствах. Зникли такі елементи соціальних як робота на благо суспільства, трудового колективу. Тут великого значення набуває фактор матеріальної винагороди: в структурі трудової діяльності його значення в два рази перевищує наступний за ним по значенню мотив – спілкування з людьми.

Для формування трудової мотивації найбільше значення має характер засвоєних робітником трудових норм і цінностей. Для різних соціальних груп працівників, які відрізняються умовами та вмістом праці одні і ті ж об’єкти можуть мати різне значення. Так, для одних основним орієнтиром поведінки в сфері праці є матеріальне благополуччя, для інших важливіший вміст праці, її творча насиченість, для третіх – можливість спілкування. Цінності доповнюють і збагачують мотивацію трудової діяльності, підвищуючи її , так як в процесі праці працівник обумовлює свою поведінку не тільки потребами та інтересами, але й оптимальною системою цінностей.

Беручи участь в трудовій діяльності, працівник одночасно має ряд потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій[7, с.165].

. Вони можуть бути значними чи незначними, різного ступеня актуальності. Погіршення матеріальних умов викликає у працівників почуття страху перед майбутнім, невпевненість в завтрашньому дні. Серед мотивів трудової діяльності розглядаються короткострокові цілі та ціннісні орієнтації. Люди хочуть отримати бажані блага зараз, негайно, в найбільш повному об’ємі. Пріоритетними є особистий або груповий егоїзм, корпоративні інтереси. Таким чином, криза мотивації проявляється в тому що відбувається заміна рівнів вищих потреб рівнями нижчих потреб, причому ступінь спрощення наближається до деградації. Попередні орієнтири порушені, а нова мотивація не створена. Тому для її появи необхідний відповідний механізм стимулювання, який би міг впливати на структуру цінностей трудової діяльності, а зрештою і на соціальну активність.

Мотиви працівника в процесі матеріального виробництва, як і економічні потреби, класифікуються за фазами виробництва, поділяються на особисті, колективні, зовнішні. У кожної людини формується певна система мотивів.

В структуру мотивів праці входять:

- потреби, які прагне задовольнити працівник;

- блага, які можуть задовольнити ці потреби;

- трудові дії, необхідні для отримання благ.

Мотив праці формується тільки в тому випадку, коли трудова діяльність є якщо не єдиною, то основною умовою отримання благ. Особливістю мотивів праці є їх направлення на себе та на інших. Формування певного мотиву праці, перш за все, включає формування мотивуючого середовища, економічних потреб, інтересів та їх активізацію на основі стимулів. В якості стимулів можуть виступати окремі предмети, дії інших людей, спілкування та все інше, що може бути запропоновано людині в компенсацію за його дії.

Мотивуюче середовище має специфіку, яка обумовлена соціальною структурою, навколишньою обстановкою, низьким рівнем задоволення потреб за рахунок колективного виробництва,своїми нормами та цінностями. Дана специфіка не зникає і залишається незмінною, вона визначає рівень вихідних потреб працівника на підприємстві [11, с. 231].

Друга складова мотивуючого середовища зв’язана з розвитком товарно-грошових відносин. Поряд з вихідними потребами визначає склад і рівень задоволення, додаткових потреб в процесі матеріального виробництва.

Мотивація є альтернативою