Працівників з внутрішньо-позититвним типом мотивації потрібно використовувати на тих підприємствах, де процес повністю планується, регулюється і контролюється, де потрібно забезпечити високу продуктивність праці.

Працівників з зовнішньо-негативним і репресивним типами мотивації праці можна використовувати в обслуговуючому виробництві, але при наявності необхідних соціальних умов.

Виходячи з того, що в рамках будь-який кінцевий результат завжди виступає стимулом наступного процессу його виробництва, то стимулювання здійснюється на всіх фазах виробництва. Тому однією з важливих управлінських задач є забезпечення такого впливу стимулів на мотиви, який викликав цілеспрямовану трудову поведінку працівника[9, с. 154].

Важливою фазою відновлення є розподіл. Формою розподілу основної частини фонду по кількості і якості праці в умовах товарно-грошових відносин виступає заробітна плата. В організації оплати праці лежать закони розподілу по праці, відновлення робочої сили, в порівнянні з ростом її оплати. Цим законам відповідають економічні принципи оплати праці, основними з яких є:

- рівна оплата праці;

- установка і постійна підтримка рівня мінімальної заробітної плати;

- матеріальна зацікавленість;

- гарантія.

В наш час проявляються наступні мотивуючі функції оплати праці:

розширення стимулюючої зони оплати праці шляхом встановлення оптимальних відношень, гарантованого суспільством, мінімуму заробітної плати та максимально можливого заробітку розмір заробітку кожного працівника повинен визначатися особистим трудовим внеском в кінцевий результат колективної праці посилення диференціації в оплаті праці залежно від її складності та якості зміна функції і ролі стимулюючих систем, які слабо стимулюють трудову активність.

Через усвідомлення трудових мотивів людиною відбувається усвідомлення необхідності і важливості включення в яку-небудь із сфер суспільного виробництва; пошук професії, яка відповідає життєвим пріоритетам; реалізація трудової кар’єри.

Зв'язок мотивації та стимулювання праці відіграє виключну роль в мотивуванні та збереженні робочої сили на підприємстві. Ефективна система оплати і стимулювання підвищує активність працівників, направляє їх діяльність в інтересах підприємства, що підвищує ефективність використання людських ресурсів. Економічна ефективність діяльності людини визначена цілями, які ними переслідуються, в їх основі – потреби, інтереси і стимули суб’єктів праці[14, с. 321].

Велике значення потрібно приділяти соціальному розвитку підприємства. У плані соціального розвитку обов'язково треба передбачити конкретні заходи, спрямовані на вдосконалення санітарно-гігієнічних умов праці. Не менш важливою є розробка заходів для збереження належної працездатності протягом тривалого часу і запобігання швидкій стомлюваності. Ці заходи сприятимуть усуненню надмірних фізичних та нервово-психологічних навантажень, установленню оптимальних режимів праці й відпочинку, організації робочого місця, технічного стану знарядь праці, інтенсивності роботи, належної виробничої естетики тощо. Особливу увагу треба приділити заходам, що підвищують безпеку праці та усувають виробничий травматизм, а також запобігають професійним захворюванням.
До плану соціального розвитку трудового колективу обов'язково включають також заходи для поліпшення житлових і побутових умов працівників підприємства, їхнього соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я, зміцнення матеріально-технічної бази об'єктів соціальної інфраструктури.

Вплив мотивації на творчість працівників підприємства

Персонал підприємства може мати високий рівень інтелекту, до-сить великий обсяг знань, які постійно поновлює, але чи достатньо цього для того, щоб він працював успіш-но, в його організація була конкурентоспроможною на ринку? Сьогодні цінується не формальний рівень осві-ти, тобто інформованість, а здатність до створення но-вого, до творчої діяльності. Залучення й утримання творчих людей у сучасних умовах є стратегічним завданням організацій, про що свідчить досвід найуспішніших компаній світу.

Коли кажуть про творчість працівника, то мають на увазі його здібності до виходу за межі заданих умов життєдіяльності — ініціативу, потяг до нового, вміння переборювати труднощі тощо. Ці здіб-ності не закладаються генетич-но, а є такими, які можна набути, звичайно, якщо є прагнення, мотивація та потрібний коефіцієнт розумо-вих здібностей. Якщо менеджер творчий, розумний, відданий справі, має пер-спективне мислення, а через те й активний, то він змо-же примусити рухатися пасивних людей[8, с.243].

Творчість — це діяльність людини, яка пройнята елементами нового, здатність до вдосконалення, розвит-ку, і спрямована на створення духовних та матеріаль-них цінностей. На відміну від праці, творчість є вищим і досконалішим типом діяльності. Творчість та її розвиток наповнюють діяльність людини новим змістом, її спону-кальний мотив пов'язаний із внутрішніми потребами людини, її прагненням до самореалізації, до примножен-ня своїх здібностей, талантів, можливостей і знань. А сама творчість як найпоширеніша форма діяльності, є основною нематеріальною складовою постекономічної революції. Якщо раніше в поняття "глобалізація" вкладалося значення відсутності кордонів спочатку для товарів, а потім матеріалів, сировини і комплектуючих, то зараз це означає відсутність кордонів для інтелекту та творчості. Відомий спеціаліст із ме-неджменту Коулсон-Томас пише: "Ми живемо у світі, в якому творча інтуїція та ініціатива можуть дозволити практично будь-якій організації, незалежно від її розмірів, досягти світового рівня" . Поштовхом до творчості є не особисте бачен-ня менеджера, а творча напруга, яка виникає внаслідок незбігання мрії та реальності. Оволодівши творчою на-пругою людина кардинально змінює своє ставлення до дійсності. Творча напруга ви-никає тоді, коли є мрія, бачення, і людина зіставляє мрію з реальністю. Менеджер породжує цю творчу на-пругу і керує нею в усій організації, а не тільки у власній голові.

Формування передумов творчої діяльності починаєть-ся зі зміни цілей та характеру поведінки людини. Це індивідуальний процес, який приводить до формування більш досконалої особистості завдяки її власним зусил-лям. Менеджери, які розуміють роль та значення твор-чості, активно культивують таку корпоративну культу-ру, що підтримує людей, готових до ризику, щоб допо-могти їм сформувати нові