Зміст курсової роботи

Вступ…………………………………………………………………………………4-5

Розділ 1. Теоретичні засади формування стратегії для портфелю підприємства

1.1 Поняття портфеля підприємства та методика його аналізу…………………6-13

1.2 Основні інструменти, які використовуються при аналізі портфеля

підприємства………………………………………………………………………..14-20

1.3 Види основних портфельних стратегій……………………………………… 21-23

Розділ 2 Аналіз стратегій для портфеля ВАТ «Івано-Франківський Міськмолокозавод» .

2.1 Загальна характеристика ВАТ «Івано-Франківський Міськмолокозавод» та динаміка основних техніко-економічних показників підприємства……………24-27

2.2 Аналіз бізнес портфеля ВАТ «Івано-Франківський Міськмолокозавод» за допомогою методу БКГ……………………………………………………….. 28-30

2.3. Визначення стратегії підприємства за допомогою матриці

Мак – Кінсі Дженерал Електрик………………………………………………….31-33

Розділ 3 Обгрунтування вибору та покращення стратегії для портфелю ВАТ «Івано-Франківський Міськмолокозавод»

3.1 Вибір стратегії розвитку за допомогою SWOT-аналізу……………………34-37

3.2. Вдосконалення «портфеля » стратегій через розширення асортименту продукції ВАТ «Івано - Франківський Міськмолокозавод»………………………………..37-40

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

В умовах ринкової економіки кожне підприємство самостійно вирішує, з якою продукцією виходити на ринок. Ефективність діяльності господарського суб'єкта залежить від багатьох факторів. Насамперед від того, наскільки грамотно підприємство визначає асортимент, кількість і якість товарів, які воно збирається випускати, методи їх збуту. Крім того, ефективність залежить від того, наскільки витрати виробництва і реалізації продукції будуть відповідати суспільно необхідним витратам праці. Вирішення цих проблем передбачає використання певного забезпечувального механізму управління, тобто проведення відповідної комерційної, фінансової і виробничої політики.
На цей час у сфері бізнесу спостерігається підвищення інтересу до стратегічного управління. Термін «стратегія» походить від грецького слова strategia і складається з двох частин: stratos – військо і ago – веду, тобто за походженням є військовим терміном.

Стратегічне управління — це реалізація концепції, в якій поєднуються цільовий та інтегральний підходи до діяльності підприємства, що дає змогу встановлювати цілі розвитку порівнювати їх з наявними можливостями (потенціалом) підприємства та приводити їх у відповідність за рахунок розробки та реалізації системи стратегії .
Концепція стратегічного управління лежить в основі стратегічного мислення і знаходить вираз у певних характерних рисах її застосування:
1. Базується на певному поєднанні теорії: системному, ситуаційному та цільовому підходах до діяльності підприємства, що трактується як відкрита соціально-економічна система. Використання тільки однієї із зазначених засад не дає змоги досягти потрібних результатів — розвитку підприємства у довгостроковій перспективі.
2. Орієнтує на вивчення умов, в яких функціонує підприємство. Це дозволяє створювати адекватні цим умовам системи стратегічного управління, що будуть відрізнятись одна від одної залежно від особливостей підприємства та характеристик зовнішнього середовища.
3. Концентрує увагу на необхідності збору та застосуванні баз стратегічної інформації. Аналіз, інтерпретація та застосування інформації для прийняття стратегічних рішень дає змогу визначити зміст та послідовність дій щодо змін на підприємстві завдяки зменшенню невизначеності ситуації
4. Дозволяє прогнозувати наслідки рішень, що приймаються, впливаючи на ситуацію шляхом відповідного розподілу ресурсів, встановлення ефективних зв’язків та формування стратегічної поведінки персоналу.
5. Передбачає застосування певних інструментів та методів розвитку підприємств (цілей, «дерева цілей», стратегій, «стратегічного набору», стратегічних планів, проектів і програм, стратегічного планування та контролю тощо).
Наведені характеристики не вичерпують сутність концепції стратегічного управління, але дають змогу визначити найбільш суттєві складові, що й будуть розглянуті у даній курсовій роботі.

Аналіз портфеля бізнесів є основою стратегічного планування. Адже, з одного боку, більшість підприємств є диверсифікованими, багатобізнесовими, а з другого – портфельний аналіз якраз і збалансовує діяльність всіх СОБ, що входять до складу підприємства, а також такі суттєві чинники бізнесу як ризик, надходження і розподіл грошей, впровадження нових і ліквідація окремих існуючих видів діяльності тощо. Він встановлює раціональну структуру, взаємозалежність окремих частин бізнесу. Портфель, як ціле, отже, значно відрізняється від простої суми його частин і набагато важливіший для підприємства, ніж стан підрозділів останнього.

Розділіл 1. Теоретичні засади формування стратегії для портфелю підприємства.

1.1 Поняття портфеля підприємства та методика його аналізу.

Портфельний аналіз - це інструмент, за допомогою якого керівництво підприємства виявляє й оцінює свою господарську діяльність із метою вкладення коштів у найбільш прибуткові або перспективні її напрямки й скорочення/ припинення інвестицій у неефективні проекти. При цьому оцінюється відносна привабливість ринків і конкурентоспроможність підприємства на кожному із цих ринків. Передбачається, що портфель компанії повинен бути збалансований, тобто повинне бути забезпечено правильне сполучення підрозділів або продуктів, що випробовують потреба в капіталі для забезпечення росту, з господарськими одиницями, що розташовують деяким надлишком капіталу[2.4.10]

Портфельна стратегія – це корпоративна стратегія багатобізнесового підприємства, яка визначає конкретний склад і структуру стратегічних одиниць бізнесу (СОБ) та стратегічних зон господарювання (СЗГ), в яких підприємство буде працювати в майбутньому, їх роль у реалізації корпоративної стратегії підприємства в цілому, ефективні способи зв’язку та розподілу ресурсів між ними. За Ансоффом портфельна стратегія включає в себе чотири компоненти:

1. Перший компонент – географічний вектор росту, який визначає напрямки і масштаби майбутньої сфери діяльності підприємства: а) вектор розвитку ринку, орієнтація на його потреби (просування товарів на старі і нові ринки); б) вектор розвитку товару (вдосконалення технології і просування поряд з існуючим нового товару); в) географія ринку (регіони чи країни, де планується бізнес).

2. Другий компонент портфельної стратегії – конкурентні переваги, яких підприємство буде намагатися досягти у відповідних областях діяльності.

3. Третій компонент портфельної стратегії – синергізм, який має виникати між різними сферами діяльності підприємства. Синергізм – це явище коли ефективність спільної діяльності СОБ зростає понад суму ефективностей кожної СОБ, якщо б вони діяли окремо.

4. Нарешті четвертим компонентом портфельної стратегії є стратегічна гнучкість портфеля. Вона досягається: а) диверсифікацією