Спонуканням до задоволення потреб, що виникли, є інтерес. Інтерес — об'єктивна причина діяльності суб'єкта, спрямованої на задоволення потреб. Залежно від інтересу людина прагнутиме задовольнити потреби цілком, частко-во або пригнітити їх. Інтерес є поведінковим проявом потреби і сконцентрований на досягненні цілі. Людина ставитиме перед собою цілі і забезпечувати їхнє досягнен-ня виходячи, у першу чергу, із власного інтересу. Якщо ці цілі можна пристосувати або сполучити із загальними цілями, то людина робитиме все для їхнього досягнен-ня. Якщо реальний стан речей суперечить цілі індивідуума, то відчуження праці, па-сивність, відсутність ініціативи більш ніж ймовірні. Цілі в цьому значенні — це те, що усвідомлюється як засіб задоволення потреб. Наприклад, якщо людина шукає роботу "до душі", то в неї виникає інтерес тільки до такої роботи, і вона поставить собі мету в одержанні місця, що забезпечує задоволен-ня потреби у цікавій роботі.

Прагнення до задоволення потреби, а не стримування її на тому рівні життє-діяльності, з яким людина себе ототожнює, більш ніж виправдане. Тому адекватної участі людини в праці можна чекати лише настільки, наскільки вона (праця) забез-печує задоволення вищевказаних потреб.

Іншими словами, людина, підписуючи контракт при найманні на роботу, прий-має на себе певні зобов'язання і готова нести за них відповідальність, лише в тому випадку, якщо ця робота здатна задовольнити її потреби. При цьому для кожної людини суттєвим чинником мотивації є особистісний зміст потреб. Зміст виробничого життя, частіше є похідною від того, яке наше уявлення про роботу в цілому. Робота дає людині можливість задовольнити (цілком або частково), у першу чергу, свої природні потреби.

Необхідність задоволення природних потреб залучає людину до роботи. По-годжуючись працювати на певній посаді, людина обумовлює адекватну винагороду У вигляді заробітної плати. Гроші дозволяють людині задовольнити цілком або частко-во лише такі потреби: виживання — первинні фізіологічні потреби, самозбережень (безпека, захищеність), усвідомлення своєї значимості. Однак лише заробітна плата не є мотивом підвищення продуктивності праці. Вона є лише способом залучення людини до праці. Людині часто здається, що її праця оплачується не адекватно зусиллям, які вона витрачає, або змістові результатів її роботи. Тому досить часто в діяльності працівника спрацьовує теорія справедливості.

Адекватність заробітної плати виконуваній роботі кожною людиною сприйма-ється відповідно до особистісного змісту. Результати досліджень Герцберга показу-ють, що чинники, які характеризують умови роботи, дуже суттєво впливають на ви-бір характеру роботи. До таких чинників належать:

> робота без великої напруги і стресів і зручне розташування — 1 місце;

> на робочому місці немає шуму і якого-небудь забруднення середовища — 2 місце;

> робота з людьми, які подобаються, — 3 місце;

> гарні відносини з безпосереднім начальником — 4 місце;

> гнучкий темп роботи і гнучкий робочий час — 5 місце;

> справедливий розподіл обсягів робіт — 6 місце;

> цікава робота — 7 місце;

> робота, що дозволяє думати самостійно, — 8 місце;

> робота, що вимагає творчого підходу, — 9 місце;

> робота, що змушує розвивати свої здібності, — 10 місце.

Різниця у виборі чинників досить істотна. Для залучення до праці необхідно, щоб ці умови якомога повніше відповідали тому, чого потребують представники різ-них соціально-демографічних або професійних груп.

Зазначені чинники, що залучають до праці, формують інтерес людини до вироб-ничої діяльності.

Назвемо його виробничим інтересом. Зміст виробничого інтересу полягає в індивідуальному уявленні людини про ро-боту: зміст і значимість, умови і привабливість.

Економічні потреби — це об'єктивно обумовлені матеріальні потреби окремих людей, груп, класів. Природа і зміст економічних потреб визначається способом ви-робництва, системою економічних відносин і законів суспільного розвитку. Задово-лення економічних потреб працівників організації здійснюється головним чином че-рез розподіл праці, а також за рахунок додаткових матеріальних благ (премій, доплат, матеріальних винагород і т. п.). Економічні потреби задовольняються на ос-нові економічного стимулювання виробничих колективів і матеріальної зацікавлено-сті їх окремих членів у досягненні поставлених цілей. Шляхом активізації економіч-них інтересів окремих працівників їхня діяльність орієнтується на ефективне використання наявних ресурсів у виробничому процесі, без постійного втручання безпосереднього керівника. Виробничо-економічні інтереси підлеглих можуть моти-вуватися системою виробничих цілей. Вони повинні відповідати відносній складно-сті, специфічності і бути сприйнятливими.

Соціогенні потреби є наслідком приналежності людини до певного мікросоціума. Бажання задовольнити ці потреби змушує людину провадити соціально-пристосувальну поведінку. Змістовну частину такої поведінки ми розглянули раніше при розкритті сутності функції організації.

Потреба в приналежності до найближчого оточення задовольняється через під-порядкування індивідуальних інтересів колективним інтересам. Адже справді, від то-го, наскільки ми пристосовані до тих, хто нас оточує, часто багато в чому залежить виконання виробничих завдань, ефективність участі в різних заходах, у цілому від-ношення до того, чим ми зайняті.

Люди з розвинутою потребою причетності будуть залучені до такої роботи, що дає їм великі можливості спілкування з колегами. Мотивом у формально створеній групі є дух єдиної команди і групова відповідальність за результати спільної праці. Це досягається створенням і підтримкою атмосфери позитивних міжособистісних відносин і контактів, а також умілим делегуванням повноважень. Цей аспект соціо-генних потреб створює основу духовних інтересів.

Люди звичайно знають, чому вони працюють спільно у формальних групах. Як правило, вони або