СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ЯК РЕАЛІЗАЦІЯ ЦІЛЬОВОГО ПІДХОДУ

Процес встановлення цілей не лише сприяє тому, що конкретні цілі розвитку підприємства досягаються з більшою ймовірністю, а й є також основою зменшення обсягів непотрібної діяльності, безладу, пасивності у виконанні загальних намірів. Система взаємопов’язаних, взаємопідтримуючих цілей передбачає наявність у ній різних за змістом, термі-нами, орієнтацією та механізмами досягнення цілей і задач. Стратегічні цілі охо-плюють зовнішній стан організації (ринкові характеристики підприємства, його конкурентоспроможність тощо), фінансові результати, яких підприємство бажає досягти (річна прибутковість, обіговість капіталу, рентабельність та інші ключо-ві фінансові та операційні показники, яких можна досягти в результаті виконан-ня обраної стратегії), інші характеристики підприємства, за допомогою яких мо-жна визначити його стратегічні успіхи. Ступінь усвідомлення та роль цілей дає змогу визначити різні типи управління.

Будь-яке управління передбачає досягнення цілей і в цьому кон-

тексті є цільовим.1 Відмінності полягають у методах усвідомлення, обгрунту-вання та визначення цілей, оскільки чим ясніша мета, тим більше впевненості в тому, що можна знайти способи її досягнення.

Однак нинішній стан економіки та окремих підприємств України такий, що майбутнє не дуже ясне, а цілі дещо розмиті, тому виникає небезпека за-хоплення проміжними, частковими, «сьогоднішніми» результатами, «управ-лінням для управління». Цільовий підхід, жорстко зорієнтований на перспек-тиву, потребує чіткого визначення цілей розвитку, шляхів їхнього досягнення, змін усіх компонентів виробничо-управлінських систем, які не-обхідні для забезпечення ефективних результатів.

Цільовий підхід — це система методів і методичних прийомів, що забезпе-чують постійну орієнтацію управлінської діяльності, планово-управлінських рішень, процесів виконання цих рішень, спрямованих на кінцеві результати, з урахуванням соціально-економічних характеристик, які постійно змінюються завдяки розвитку системи потреб, кількісних та якісних змін у виробничому потенціалі системи, відносно якої застосовується цільовий підхід.

Це не означає втрати уваги до поточної діяльності. Якщо не приділяти пе-вної уваги проміжним цілям діяльності, пов’язаній з їхнім досягненням, ви-никає загроза не досягти кінцевих результатів від зусиль і вкладень у розви-ток підприємства.

«Цільове управління, — зазначає Дж. Морісей, — ... потребує ясного і чі-ткого визначення цілей або бажаних результатів роботи, формування реаль-них програм їхнього досягнення та чіткої оцінки параметрів роботи шляхом вимірювання конкретних результатів на етапах досягнення поставлених ці-лей» [17].

Останніми роками найбільшого поширення «цільовий підхід до управлін-ня» набув у формі стратегічного управління, яке продемонструвало свою ефективність на процвітаючих підприємствах різного типу в усьому світі. Визначення концепції стратегічного управління передбачає формування сис-теми управління певного (стратегічного) типу з визначення мети як відправ-ної точки стратегічних дій.

РОЛЬ, ЗНАЧЕННЯ, СУТНІСТЬ І МІСЦЕ МЕТИ У СТРАТЕГІЧНОМУ УПРАВЛІННІ

У менеджменті функцією цілевстановлення є функція планування, в про-цесі реалізації якої визначаються цілі та способи їхнього досягнення. Однак ціль не можна ототожнювати з планом або прогнозом (рис. 3.1). Прогноз, як уже зазначалося, визначає напрямок розвитку, ціль — найбільш прийнятний стан системи в межах цього напрямку, а план — шлях досягнення цілі, етапи та окремі «сходинки» руху до них. Мета потребує всебічної якісної оцінки майбутнього стану системи, для якої вона розробляється й має давати закін-чене та комплексне уявлення про майбутній стан системи.

Рис. 3.1. Схема циклу управління підприємством

Роль мети в управлінні

Встановлення мети це:

початок будь-якого управлінського впливу або дії, основний зміст планів;

основа побудови критеріїв, стандартів, нормативів, що використовуються для оцінки діяльності організації загалом, окремих її підсистем, робіт і вико-навців;

одна з основних складових, що застосовуються для виявлення проблем (порівнюються мета та досягнуті параметри системи, для якої встановлено мету; розрив між ними є полем «проблем», які треба розв’язати);

загальний, попередній варіант рішення, що задає джерела та «поле рі-шень», а також їхній зміст в узагальненому вигляді;

стрижень організаційно-практичної діяльності, оскільки усвідомлення ме-ти допомагає згуртувати персонал і мотивувати його на досягнення результа-ту.

Функції цілей, що випливають з ролі, можна сформулювати так:

виправдовують існування, законність організації;

регулюють поведінку організації та її членів;

сприяють розподілу відповідальності між структурними підрозділами;

зменшують невизначеність, сприяють пристосуванню до середовища;

забезпечують основу для конструювання організації та взаємодію між окремими її підсистемами.

Мета в управлінні — це ідеальний образ бажаного, можливого і необхід-ного стану об’єкта, відносно якого формулюється мета.

Зміст мети в управлінні можна проілюструвати за допомогою кількох ха-рактеристик (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Характеристика основних груп факторів, що визначають мету в управлінні

Визначення мети в управлінні — це логіко-аналітичний та емоційний процес, який має спиратися на наукові засади, що допомагають вибрати ха-рактеристики загальної мети. Цей процес складається з послідовності чоти-рьох взаємопов’язаних робіт:

1) визначення закономірних і необхідних характеристик об’єкта управлін-ня, відображення їх у меті;

2) визначення можливих, але небажаних характеристик і стану об’єкта, передбачення заходів, що дають змогу відокремити вплив цих обставин на мету;

3) визначення можливих та бажаних обставин і характеристик та вклю-чення їх у мету;

4) розробка заходів щодо обмеження мети від бажаних, але об’єктивно неможливих обставин і стану об’єкта управління.

Встановлення цілей — складний та трудомісткий процес, у якому поєд-нуються знання та досвід осіб, відповідальних за формулювання цілей, а та-кож урахування об’єктивних чинників, що відображають ситуацію у середо-вищі, стан виробничого потенціалу підприємства та вплив інших об’єктивних факторів. В. А. Винокуров пропонує так відобразити функцію мети [4]:

Iit= fi (It-i; Io; Ion; Inp), (3.1)

де Iit — значення цільової характеристики i за час t; It-i — значення цільової характеристики i, досягнуте за попередній період t-1; Io — значення цільової характеристики і, встановленої з урахуванням досвіду; Ion — значення цільо-вої характеристики і, встановленої підприємствами-конкурентами у схожій ситуації; Inp — рівень домагань керівників організації за характеристикою і.

Це означає,