що крім об’єктивних підстав у визначенні цілей важливе зна-чення має питання: хто саме формулює мету? Щодо цього дуже вдалим є ви-слів Л. І. Євенко: «Мета — це об’єктивно-суб’єктивна категорія, що відбиває як вимоги до фірми з боку конкретного стану економічної системи та її окре-мих «суботочень», так і суб’єктивні уявлення керівників про цілі розвитку фірми (рис.3.3) [2]. Суб’єктивне сприймання залежить від низки факторів (про що буде сказано далі), а саме від досвіду роботи, кваліфікації, особистих якостей, конкретної ситуації та ін.
Рис. 3.3. Роль суб’єктивного сприймання ситуації у визначенні цілей
Правильно сформульовані цілі мають відповідати таким вимогам:
реальність, конкретність, досяжність — це означає, що метою не може бути лише досягнення бажаного стану об’єкта, абстракція чи благозвучна ба-нальність. Мета — це результат досліджень і передбачень, початковий варі-ант рішень, у якому потрібно враховувати можливості системи;
вимогливість, орієнтація на високий результат, успіх (а не на процес) — це означає, що в цілях має існувати стимулюючий фактор, який спонукає ви-конавців, котрі хочуть досягти високих результатів та успіху, докладати до-даткових зусиль і використовувати весь виробничий потенціал підприємства;
наукова обгрунтованість, погодженість — це означає, що в меті мають бути враховані об’єктивні закони розвитку середовища та об’єкта управлін-ня, збалансовані об’єктивні та суб’єктивні елементи цілеутворення, а всі цілі, що лежать в основі розвитку організації, треба розглядати у взаємозв’язку та взаємодії;
вимірюваність — це означає, що мета має бути представлена кількісно чи іншим способом для оцінки ступеня її досягнення, що дуже важливо під час формування планових документів, стандартів дій або робіт, нормативів тощо. Особливо важливо встановити часові характеристики цілей;
однозначність для сприйняття, ясність — це означає, що, розглядаючи мету як найзагальніший варіант рішення, виконавці повинні розуміти необ-хідність і доцільність своєї роботи, тоді вони зможуть знецінювати більш до-сконалі варіанти досягнення цілей;
гнучкість — можливість і необхідність внесення коректив у зміст мети та структуру цілей організації під впливом змін у середовищі;
прийнятність — необхідність урахування звичаїв, потреб, бажань, тради-цій та цінностей, що склалися в суспільстві;
відображення змісту діяльності — це означає, що процес цілевстановлення задає організації загалом, а також окремим її складовим (під-розділам і посадовим особам) певний зміст та порядок дій, який має сприяти досягненню цілей.
Прикладом погано сформульованих цілей можуть бути: «Ми намагаємося бути лідером у галузі» або «Наша мета — вести жорстку конкурентну боро-тьбу».
Забезпечення вимог щодо цілей управління пов’язано з технологією їх-нього формування.
Встановлення цілей у загальному вигляді передбачає проходження чоти-рьох обов’язкових етапів:
1) виявлення та аналіз тенденцій, що можна спостерігати в оточенні;
2) встановлення загальної мети організації;
3) побудова ієрархії цілей («дерева цілей»);
4) встановлення індивідуальних цілей та задач як інструменту забезпечен-ня їхнього викона