Кожен банк повинен думати про мінімізацію своїх ризиків. Це потрібно для його виживання і для здорового розвитку банківської системи країни. Мінімізація ризиків –це боротьба за зниження витрат, тобто, це процес управління ризиками, що містить у собі: передбачення ризиків,

визначення їхніх ймовірних розмірів і наслідків, розробку і реалізацію заходів щодо запобігання або мінімізації пов'язаних з ними втрат.

Усе це припускає розробку кожним банком власної стратегії управління ризиками, тобто основ політики прийняття рішень таким чином, щоб вчасно і послідовно використовувати всі можливості розвитку банку й одночасно утримувати ризики на прийнятному і керованому рівні.

Цілі і задачі стратегії управління ризиками у великій мірі визначаються постійно змінним зовнішнім економічним середовищем, у якому приходиться працювати банкові.

Основними ознаками зміни зовнішнього середовища в банківській справі України в останні роки є:

1.Зростання кількості банків і їхніх філій;

2.Регулювання умов конкуренції між банками з боку Національного банку й інших державних органів;

3. Перерозподіл ризиків між банками при участі Національного банку; 4.Розширення грошового і кредитного ринків;

5. Поява нових (нетрадиційних) видів банківських послуг;

6.Посилення конкуренції між банками, випадки поглинання великими банками дрібних конкурентів;

7. Збільшення потреби в кредитних ресурсах у результаті зміни структури росту потреби підприємств в оборотному капіталі і зміни структури фінансування убік зменшення банківської частки власного капіталу клієнтів банку;

8.Збільшення імовірності банкрутств у сфері дрібного і середнього бізнесу з одночасним ухиленням від виконання вимог кредиторів: відсутність діючих гарантій по поверненню кредиту.

Банк повинен вміти вибирати такі ризики, які він може правильно оцінити і якими здатний ефективно керувати. Вирішивши прийняти

визначений ризик, банк повинен бути готовим керувати ним, відслідковувати його. Це вимагає володіння навичками якісної оцінки відповідних процесів.

В основу банківського управління ризиками повинні бути покладені наступні принципи:

- прогнозування можливих джерел збитків або ситуацій, здатних принести збитки, їхній кількісний вимір;

- фінансування ризиків, економічне стимулювання їхнього зменшення;

- відповідальність і обов'язок керівників і співробітників, чіткість політики і механізмів управління ризиками;

- скоординований контроль ризиків по всіх підрозділах і службах банку, спостереження за ефективністю процедур управління ризиками.

Завершальний, найважливіший етап процесу управління ризиками - запобігання (попередження) виникнення ризиків або їхня мінімізація. Відповідні способи разом зі способами відшкодування ризиків складають зміст так званого регулювання ризиків.

Найважливішими елементами систем управління ризиками є:

- чіткі і документовані принципи, правила і директиви з питань торговельної політики банку, управління ризиками, організації трудового процесу і використовуваної термінології;

- створення спеціальних груп управління ризиками, незалежних від комерційних підрозділів банку; керівник підрозділу, що відає ринковими ризиками, звітує перед виконавчим директором банку, керівник підрозділу кредитних ризиків - перед директором по кредитах, тобто перед членами вищого керівництва банку;

- установлення лімітів ринкових і кредитних ризиків і контроль за їх дотриманням, а також об'єднання ризиків по окремих банківських продуктах, контрагентах і регіонах;

- визначення періодичності інформування керівництва банку про ризики. Як правило, така інформація представляється щодня, особливо по ринкових ризиках;

- для всіх типів ризиків створюються спеціальні нечисленні групи по управлінню, незалежні від комерційних підрозділів банку;

- всі елементи системи контролю і управління ризиками регулярно перевіряються аудиторами, що не залежать від комерційних служб банку.

Великі банки звичайно мають два комітети з управління ризиками: комітет із кредитного ризику і комітет з управління активами і пасивами банку.

Відповідальність за реалізацію політики, розроблювальної комітетом із кредитного ризику, несе кредитний відділ. Операційний відділ, відділи цінних паперів, міжнародних кредитів і розрахунків, аналізу банківської діяльності, маркетинговий несуть відповідальність за реалізацію політики, розробленої комітетом з управління ризиками, пов'язаними з активами і пасивами.

Ефективне управління рівнем ризику повинне вирішувати цілий ряд проблем - від відстеження (моніторингу) ризику до його вартісної оцінки. Рівень ризику, зв'язаного з тією або іншою подією, постійно змінюється через динамічний характер зовнішнього оточення банків. Це змушує банк регулярно уточнювати своє місце на ринку, давати оцінку ризику тих або інших подій, переглядати відносини з клієнтами й оцінювати якість власних активів і пасивів, отже, коректувати свою політику в області управління ризиками.

До основних засобів (методик) управління ризиками можна віднести:

- використання принципу зважених ризиків;

- здійснення систематичного аналізу фінансового стану клієнтів банку;

- здійснення систематичного аналізу платоспроможності і кредитоспроможності банку;

- застосування принципу поділу ризиків;

- рефінансування кредитів;

- проведення політики диверсифікації (широкий перерозподіл кредитів у дрібних сумах, наданих великій кількості клієнтів, при збереженні загального обсягу операцій банку);

- страхування кредитів і депозитів;

- застосування застави;

- застосування реальних персональних і “мнимих” гарантій;

- хеджування валютних операцій;

- збільшення спектру здійснюваних операцій (диверсифікація діяльності).

Систематизація ризиків та загроз і заходи щодо їх запобігання. Таб.1

Ризики(загрози) | Заходи щодо їх запобігання

Кредитний ризик | 1.Створення кредитного меморандуму.

2.Розробка положення про кредитний комітет.

3.Установлення лімітів кредитування на контрагентів, на одного позичальника, лімітів по галузях і регіонах.

4.Супровід кредитних угод(відвідання позичальника, контроль його фінансового стану).

5.Застосування штрафів і стягування пені при невчасному погашенні позики та порушені інших умов договору.

6.Списання безнадійних кредитів із суми резервів, а якщо не достатньо – із суми прибутку.

7.Проведення маркетингу ринку кредитних ресурсів.

8.Прогнозування стану ринку кредитів.

Процентний ризик | 1.Прогноз поведінки ринків( превентивна аналітика).

2.Відповідність природи процентних ставок залучення і розміщення (плаваючі ставки залучення відповідають плаваючим ставкам розміщення, фіксовані ставки залучення – фіксованим ставкам розміщення).

3.Роподіл ризику між позичальником і банком.

4.Диверсифікація позичальників.

Курсовий ризик на ринку цінних паперів | 1.Моніторинг ринку цінних паперів.

2.Безпосередня участь в управлінні.

3.Консультування підприємств-емітентів цінних паперів із питань грошового обігу й оподаткування, встановлення мінімальної суми падіння вартості цінного паперу, при перевищенні якої цінний папір продається автоматично.

Валютний ризик