Еволюція теорії та практики менеджменту

1. Історичний розвиток передумов сучасного менеджменту

Практика управ-ління така ж давня, як існування людства. Навіть первісні люди жили орга-нізованими групами — примітивними формами організацій. Джерела сучас-ного менеджменту знаходимо у діях Мойсея при виведенні ізраїльтян з Єгипту, Олександра Македонського при управлінні військами, в трактатах мислителів Древнього Китаю, зокрема в "Трактаті про військове мистецтво" Сунь-Цзи. Стародавні вчені встановили важливі принципи організації, висло-вили основні ідеї, які є близькими до основ сучасного менеджменту.

Здійснимо невеликий історичний екскурс. Однією з найбільш давніх ци-вілізацій є шумерська культура, відома, зокрема, письмовими документами, складеними 3000 років до н.е. Жреці в шумерському місті Ур (на території сучасного Іраку) подавали у визначеному порядку звіти головному жерцю. Ці дії термінологією сучасного менеджменту можна кваліфікувати як адмі-ністративний контроль на базі звітності. Оскільки шумери усвідомлювали необхідність організаційного контролю, фактично найдавнішими письмо-вими документами в світі є п'ятитисячолітні рахунки їх інвентаризацій.

Цілком імовірно, що управлінські потреби цієї давньої цивілізації сприяли винайденню шумерської письменності.

У стародавніх римлян також знаходимо чимало прикладів ефективного управління. Можливо, найвідоміший з них — реорганізація імперії імперато-ром Діоклетіаном. Ставши на престол у 284 р. до н.е., Діоклетіан зрозумів, що його імперія стала некерованою: надто багато питань імператор змуше-ний був вирішувати особисто. Відкинувши існуючу структуру, Діоклетіан запропонував нову, з більшою кількістю рівнів управління, що дозволило оптимізувати співвідношення централізації та децентралізації влади.

Важливий внесок у формування передумов управлінської теорії зробила церква, запровадивши описи обов'язків священнослужителів різних рівнів.

Чітке формулювання їх обов'язків забезпечувало надходження інформації (розпоряджень) від Папи Римського до мирян, тобто була створена ефективна комунікаційна мережа.

Хоча давні цивілізації та церква подають приклади ефективної практики управління, технічні впровадження періоду промислової революції здійснили більш динамічний вплив на розвиток теорії менеджменту. Це наочно проявилося в історії Великобританії у період з 1700 до 1785 рр., коли в організації виробництва відбулися суттєві зміни. У ХVІІІ-му столітті спочатку виникла система кустарної промисловості, коли виробники виготовляли продукцію у власних домівках. Однак невдовзі з'явилися підприємливі люди, які пропонували забезпечити кожного виробника необхідними матеріалами та умови сплати їм визначеної суми за кожну виготовлену одиницю продукції. Нарешті з'явилася фабрична система, для якої характерним є розміщення під одним дахом багатьох верстатів, що працювали за допомогою енергії.

Управління при фабричній системі характеризується, перш за все, суворим контролем операцій. Власників підприємств насамперед цікавило отримання максимально можливого прибутку на вкладений капітал. Тому велика увага приділялася спрощенню виробничих операцій, скороченню підходів і спонуканню працівників підвищувати продуктивність. Це викли-кало появу наукових методів управління.

2. Сучасні теорії менеджменту

У першій половині ХХ-го ст. отримали розвиток чотири школи управ-лінської думки. Хронологічно вони можуть бути подані так:

^ школа наукового управління;

^ класична (адміністративна) школа;

^ школа людських стосунків (поведінкова);

^ кількісна школа.

Досвід засвідчує, що названі школи стикаються та перетинаються у пи-таннях теорії і практики менеджменту, а в межах організації можна знайти елементи всіх підходів.

ШКОЛА СУЧАСНОГО УПРАВЛІННЯ

Розвиток виробництва на межі ХІХ-ХХ ст. змусив керівників зосере-дитися на розробці наукових і раціональних принципів управління людьми, обладнанням, матеріалами та фінансами. Ця проблема постає у двох аспектах:

1. як збільшити продуктивність (відношення об'єму виробництва до вико-ристаних ресурсів) за рахунок полегшення виконуваної роботи;

2. як мотивувати працівників, щоб вони скористалися перевагами нових методів.

Вчені і практики, які вирішували згадані питання, започаткували школу наукового управління.

Засновником школи наукового управління був американський інженер-механік Фредерік Тейлор (1856-1915), якого часто називають батьком науко-вих методів управління. Він вважав, що, використовуючи спостереження, заміри, логіку та аналіз, можна вдосконалити виробничі операції, досягти їх ефективного виконання. Першою фазою методології наукового управління був аналіз змісту роботи і визначення її основних компонентів. На основі отриманої інформації розроблялися рекомендації для усунення зайвих, непродуктивних рухів з метою підвищення ефективності виробництва.

Значне місце в системі наукового управління надавалося персоналові. Суттєвим досягненням цієї школи було систематичне використання стиму-лювання з метою зацікавлення працівників у збільшенні продуктивності та обсягів виробництва. Передбачалася також можливість відпочинку та пе-рерв у виробництві, а час на виконання певних завдань вважався реальним і справедливо визначеним. Це давало можливість керівництву встановлюва-ти норми виробництва і додатково платити тим, хто перевищував заданий мінімум. Ф.Тейлор і його послідовники визнавали також можливість відбо-ру людей, які фізично та інтелектуально відповідали б виконуваній роботі.

Ф.Тейлор розглядав науковий менеджмент як дієву зброю для зближен-ня інтересів всього персоналу завдяки зростанню добробуту робітників і на-лагоджуванню більш тісного їх співробітництва з господарями та адміні-страцією у досягненні виробничих та економічних завдань організації. Тейлор вважав, що для тих, хто сприйматиме систему наукового менедж-менту в повному обсязі, наслідком буде усунення всіх суперечок між сторонами, оскільки формування "чесного денного виробітку" робітника буде предметом наукового пошуку замість спроб шахрайства.

Суттєвим внеском Ф.Тейлора в теорію менеджменту було відокремлення управлінських функцій від фактичного виконання роботи.

Тейлор, за словами його послідовників, здійснив "інтелектуальну рево-люцію" трактуванням промислового менеджменту як спільної діяльності управлінців та робітників, заснованої на спільності інтересів. Менеджмент характеризувався ним як процес злиття матеріальних ресурсів і технології з власне людським потенціалом для досягнення мети організації. Науковий менеджмент, писав Ф.Тейлор, сприяє розвиткові почуття товариськості, оскільки стосунки людей у виробництві — це вже не стосунки господарів і підлеглих, як в старих системах управління, а стосунки взаємодопомоги між друзями, що допомагають один