Таблиця 5.1

Порівняльна характеристика японської та американської моделей менеджменту

Критерії |

Японська модель |

Модель США

1. Характер прийняття управлінських рішень |

Прийняття рішень за принци-пом консенсусу |

Індивідуальний характер прийняття рішень

2. Відповідальність |

Колективна |

Індивідуальна

3. Структура управління |

Нестандартна, гнучка |

Суворо формалізована

4. Характер контролю |

Колективний |

Індивідуальний контроль керівника

5. Організація контролю |

М'який неформалізований контроль |

Чітко формалізована жорстка процедура контролю

6. Оцінка результатів діяльності керівника |

Сповільнені оцінка роботи пра-цівників і службове зростання |

Швидка оцінка результату та прискорене просування по службі

7. Оцінка якостей керівника |

Вміння здійснювати коорди-націю дій та контролювати |

Професіоналізм та ініціатива

8. Спрямованість управління |

Орієнтація управління на гру-пу, підвищена увага до людини |

Орієнтація управління на окрему особу, увага до людини як до виконавця

9. Оцінка результатів діяльності персоналу |

Досягнення колективного результату |

Досягнення індивідуального результату

10. Стосунки з підлеглими |

Особисті неформальні стосунки |

Формальні стосунки

11. Кар'єра |

Просування по службі з врахуванням віку, вислуги років та лояльності до фірми |

Ділова кар'єра зумовлюється особистими досягненнями

12. Підготовка керівників |

Підготовка універсальних керівників |

Підготовка вузькоспеціалізо-ваних керівників

13. Оплата праці |

Оплата праці за показниками роботи групи, стажем |

Оплата праці за індивідуальними досягненнями

14. Термін зайнятості на фірмі |

Довгострокова зайнятість керівника на фірмі, довічний найм |

Зайнятість на контрактній, договірній основі, коротко-строковий найм

15. Загальний принцип управління |

"Знизу — догори" |

"Зверху — донизу"

16. Штатний розпис |

Відсутність чітко визначених посад і завдань всередині організації |

Функціональна підпорядкова-ність і чіткі межі повноважень

17. Підвищення кваліфікації |

Без відриву від виробництва (на робочому місці) |

Відокремлено, за спеціальними програмами підготовки

Теорія і практика менеджменту демонструє два чітко сформованих під-ходи в управлінні — японську та американську моделі менеджменту.

При збігу загальних, стратегічних напрямів боротьби за лідерство існують і особливості в підходах провідних японських та американських компаній до того, як забезпечити свої переваги в економічному суперництві на світовому ринку. Принциповою відмінністю двох названих моделей менеджменту є те, що японська, побудована на колективізмі, а американська — на індиві-дуалізмі та конкуренції між людьми. Всі інші відмінності є похідними від неї(табл. 2.1).

Слід підкреслити, що сьогодні відбувається взаємне збагачення підходів (моделей) у менеджменті. Багато чого з японського досвіду управління використовується, наприклад, в США та Західній Європі. Прикладом може бути теорія 2, сформульована відомим професором Вищої школи управлін-ня при Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі (США) Вільямом Оучі'. Відмінності у практиці менеджменту в різних країнах стають менш очевидними.

Для створення та реалізації "власної" моделі менеджменту, яка дасть можливість у конкретних умовах економічного розвитку України отримати найвищий результат, доцільно:

^ систематично вивчати прогресивну управлінську практику вітчизняних підприємств. При цьому особливу увагу необхідно приділяти культур-ним і соціально-історичним факторам, що зумовили або вплинули на розвиток ефективних, управлінських систем;

^ вивчати передову управлінську практику за кордоном. Головне при цьо-му — зрозуміти принципи, покладені в основу систем управління компа-ніями, ефективність управління якими безсумнівна;

^ на основі перших двох пунктів — створення системи управління тим чи іншим об'єктом. Тут важливо підкреслити саме створення, а не за-позичення; необхідно прагнути до систем, які переважають вже існуючі за рядом параметрів, а також систем, що передбачають очікувані зміни в світовому науково-технічному та бізнесовому середовищі

4. Маркетинговий підхід в менеджменті

Для менеджера важливо знати методи та прийоми розпізнавання та за-доволення потреб і запитів споживачів, оскільки успіх організації в сучас-них умовах господарювання залежить від уміння оперативно адаптуватися до змін ринкового середовища. Відповідь на це запитання дає маркетинг, який вчить визначати потреби ринку та якнайкраще їх задовольняти — і не лише відносно виробництва якісного товару, а й стосовно зручності його придбання, обслуговування тощо.

Під маркетингом розуміють таку систему внутріфірмового управління, яка спрямована на виявлення та врахування попиту та вимог рин-ку для більш обґрунтованої орієнтації виробничої діяльності підприємств на створення конкурентоспроможних видів продукції у завчасно встановлених обсягах та відповідно до визначених техніко-економічних характеристик.

Філософія маркетингу проста: виробник повинен випускати таку про-дукцію, якій завчасно забезпечено збут і отримання фірмою запланованого рівня рентабельності та маси прибутку.

Система маркетингу на підприємстві — це реальний процес інтегра-ції та координації всіх функцій, які сприяють виявленню та прогнозуванню розвитку потреб, їх поєднанню з науковими дослідженнями підприємства, розробками та виробництвом, формуванням та стимулюванням попиту на продукцію та доведенням виробленого продукту до споживача.

Отже, маркетинг доцільно розглядати як інтегративну функцію менедж-менту, яка ставить за мету перетворити потреби покупця у доходи ви-робника. Маркетинг на підприємстві — це лише частина системи мене-джменту (спрямовуюча, формуюча, але все ж частина), і якщо не будуть здійснюватися інші функції, такі як управління персоналом, управління опе-раційною системою тощо, то й маркетинг буде непотрібний. Маркетинг — інтегративна функція менеджменту, оскільки він досить чітко спрямовує та видозмінює всі інші функції у напрямі задоволення потреб споживачів, за-безпечує зв'язок мікросередовища організації із зовнішнім середовищем.

Споживач висуває свої вимоги до продукту, його техніко-економічних характеристик, кількості, термінів доставки і тим самим створює передумови для розподілу ринку між виробниками. Зростає значення конкуренції, боротьби за споживача. Це спонукає виробника ґрунтовно вивчати конкретних потенційних споживачів і запити ринку, який висуває певні вимоги о якості та конкурентноздатності продукції. Отже, виробник цілеспрямовано ставить завдання перед своїми підрозділами, які здійснюють наукові розробки, вимагаючи, щоб їх проекти відповідали певним вимогам, прогнозує витрати