Стан об'єкта контролю описується якісними, кількісними, структурними характеристиками, а також часовими і просторовими.

Характеристики відносно часу зумовлюють наявність попереднього, поточного та заключного (підсумкового) контролю. Попередній контроль здійснюється з метою передбачення стану об'єкта або його окремих вузлів у майбутньому. Поточний — визначає стан об'єкта в процесі виконання операції, заключний — після її завершення.

Характеристики, пов'язані з простором, засновані на наявності летучого та стаціонарного контролю. Летучий контроль передбачає необхідність виїзду суб'єкта контролю на територіальне віддалений об'єкт. При стаціонарному — суб'єкт та об'єкт територіальне розміщені разом.

Залежно від якісних характеристик розрізняють одиничний, множин-ний, одно- та багатофункціональний контроль. Контроль, пов'язаний з однією контрольованою величиною, називають одиничним, з багатьма — множинним або багатомірним.

Залежно від обсягу операцій, контроль поділяється на одно- та багато-функціональний.

Суб'єктом контролю може бути група людей або організація, яка наділена відповідними повноваженнями. За характером стосунків суб'єкта та об'єкта контролю, тобто між тими, хто контролює і кого контролюють, розрізняють контроль внутрішній і зовнішній. При внутрішньому — суб'єкт та об'єкт контролю функціонують у межах однієї системи, а при зовнішньому — суб'єкт відокремлений, діє автономно, незалежно від об'єкта.

Залежно від завдання доцільно розрізняти лінійний, функціональний та операційний типи контролю. При застосуванні лінійного типу контролюється об'єкт в цілому (наприклад, контроль з боку директора підприємства); при функціональному — лише його частина (контроль з боку головного бухгалтера, технолога тощо). Контроль лише однієї окремої характеристики стану та поведінки об'єкта (наприклад, співвідношення рівня продуктивності праці й заробітної плати) є різновидом операційного типу контролю.

3. ВИДИ КОНТРОЛЮ

Серед загальних видів контролю, відносно стадії виконання господарської операції, можна виділити попередній, направляючий, фільтрую-чий та заключний контроль.

Т0-Т1 — попередній контроль (до початку господарської операції);

Т1-Т4 — спрямовуючий контроль (під час виконання операції, безперервний);

Т2-Т3 — фільтруючий контроль (за певними етапами виконання операції, на визначеному етапі);

Т4-Т5 — заключний контроль (після завершення операції).

Рисунок 9.1. Використання загальних видів контролю на різних стадіях господарських операцій.

Спрямовуючий та фільтруючий — це дві складові поточного контролю.

За допомогою попереднього контролю визначаються необхідність і можли-вість досягнення бажаної мети шляхом виконання запланованої операції, а також якісні, кількісні та структурні характеристики оптимального варіанту операцій, які плануються, через їх моделювання у часі та просторі. Під час попереднього контролю перевіряється правильність поставлених цілей, досто-вірність і точність прогнозів, можливість забезпечення запланованої операції ресурсами та доцільність здійснення самої операції.

Систему процесів управління операцією можна зобразити так: бажана за-гальна мета стратегія досягнення планування досягнення мети організація досягнення. Завданням попереднього контролю є визначення правильності сформульованої мети, визначення передумов і стратегії. Прикладами попереднього контролю є: розрахунок потенційної потреби у новій продукції (роботах, послугах), можливості забезпечення виробництва інвести-ціями, сировиною або іншими ресурсами тощо.

Спрямовуючий (направляючий) контроль застосовується від початку здійснення господарської операції і до моменту досягнення необхідного результату. Під час такого контролю відбувається вимірювання, порівняння та оцінка стану й поведінки контрольованого об'єкта, а також розробляються та застосовуються коригуючі дії, що дозволяють у визначений строк і якісно досягти намічених результатів. При здійсненні спрямовуючого контролю перевіряється правильність застосування таких видів управлінської діяльності, як організація та мотивація. Визначальна риса такого контролю — без-перервне стеження за станом і поведінкою контрольованого об'єкта.

Фільтруючий контроль також застосовується при перевірці здійснення господарської операції. Якщо хід операції не відповідає очікуваним характерис-тикам чи встановленим нормам, то виконання операції зупиняють до того часу, поки вона не буде відповідати вимогам.

За допомогою фільтруючого контролю відокремлюють доброякісну продукцію від бракованої. Якщо виріб не відповідає встановленим вимогам, то його бракують і повертають на виправлення. Якщо виріб відповідає усім технічним характеристикам, то він надходить на дільницю складання, де з окремих деталей роблять вузли. Фільтруючий контроль застосовується лише кілька разів протягом виконання господарської операції, а не безперервно, на відміну від спрямовуючого. Як практичну ілюстрацію розглянемо процедуру візування наказу в установі. Зміст та форма наказу коригується до того часу, поки він не буде задовольняти вимоги усіх працівників, що мають відношення до його розробки та виконання.

Заключний (остаточний) контроль, чи контроль за результатами, прово-диться після закінчення операції. Прикладом такого контролю є ревізія вико-ристаних трудових ресурсів і фонду заробітної плати, фінансових результатів та рентабельності роботи підприємства за минулий місяць, квартал, рік.

Всі чотири види контролю необхідні для того, щоб контролювати роботу підприємства в цілому чи якусь одну важливу операцію. Найбільші можли-вості для ефективного управління виробництвом маємо при використанні направляючого контролю, оскільки є можливість наперед скоригувати ті чи інші дії і тим самим успішніше реалізувати визначену мету.

4. ПРОЦЕС КОНТРОЛЮ

На практичну реалізацію планів впливає безліч обставин: зміни у законо-давстві та технології, соціальні пріоритети, умови конкуренції та ін. Контроль виступає ефективним механізмом оцінки впливу кожної із цих змін, а також попереджує деструктивність бізнесу та кризові ситуації.

Процес контролю — це діяльність об'єднаних у визначену структуру об'єктів контролю (органів контролю, керівників, контролерів, аудиторів, орга-нізацій державного регулювання), спрямована на гарантію досягнення постав-лених цілей управління. Найбільш ефективно та продуктивно це досягається через реалізацію визначених завдань контролю і застосування відповідних принципів, типів, методів і техніки контролю*.

Суть процесу визначають такі характеристики: змістова, організаційна і технологічна.

Змістова характеристика дає відповідь на питання: що робиться в межах процесу контролю? Організаційна — ким робиться й у якому порядку це відбувається? Технологічна — як робиться?

Існує два підходи у виділенні стадій процесу контролю. Перший передбачає три етапи:

1) встановлення стандартів (норм функціонування), тобто конкретних цілей, що підлягають виміру та