^ пошуки кращого способу пристосування до зовнішніх умов;

^ перегляд планів і стандартів;

^ відсутність впливу при нормальному функціонуванні.

Системи контролю — це сукупність суб'єкта, об'єкта та засобів контролю, взаємодіючих як єдине ціле в процесі встановлення бажаних результатів виконання, вимірювання стану об'єкта контролю, аналізу та оцінки даних вимірювання, пошуку шляхів і вироблення заходів коригуючого впливу.

Та обставина, що до системи контролю зараховують об'єкт, свідчить про її унікальність, неповторність для кожного конкретного об'єкта контролю.

Рисунок 9.3. Основні елементи системи контролю.

У кожній системі контролю використовуються лінійні, функціональні і операційні типи контролю, а також загальні види контролю.

До поняття "засоби контролю" доцільно включати не тільки технічні засоби, але й форми та методи контролю, які розробляються для кожної конкретної системи.

Складні системи контролю, крім інформаційно-вимірювальних функцій, виконують ще й аналітико-коригуючі.

Складні системи контролю мають багато характеристик, що відобража-ють їх властивості, а саме: ефективність контролю, його достовірність, точ-ність, продуктивність, тривалість часу роботи системи, швидкодія, витрати на здійснення контролю, час, необхідний на приведення системи до робо-чого стану, обсяг контролю, універсальність і гнучкість програм контролю, кількість і характер сигналів, на які повинна реагувати система, зміст і форми відображення результатів контролю, режим роботи системи, ступінь автоматизації, віддаленість від об'єктів контролю, конструктивне виконання, кількість персоналу, що обслуговує роботу системи, його кваліфікація та ін.

При проектуванні системи контролю необхідно враховувати ергономічні, естетичні, технічні, технологічні характеристики, зовнішні умови тощо.

Мета, завдання та характеристики системи контролю є основними та ви-хідними показниками, на основі яких розробляються вимоги до системи на стадії її проектування. Незалежно від ступеню складності система контролю завжди передбачає наявність хоча б чотирьох основних елементів, які реа-лізують її мету — підтримування бажаного стану об'єкта контролю та управ-ління. До таких елементів належать: детектор, селектор, диспетчер та інформатор (рис. 9.4).

Рисунок 9.4. Механізм дії системи контролю

Детектор фіксує значення характеристик об'єкта контролю і показує, що з ними відбувається.

Селектор отримує зафіксовану інформацію та обробляє її — порівнює фактичний стан з заздалегідь визначеними нормами функціонування чи очі-куваннями і оцінкою того, що відбувається. Селектор відбирає лише ту інформацію, яка необхідна для цілей управління, і на цій основі оцінює зна-чущість того, що відбулося. Відібрана інформація надходить до суб'єкта контролю або диспетчера.

Диспетчер, якщо це необхідно, надсилає управлінські сигнали у всі складові частини системи контролю.

Передача інформації між детектором, селектором, диспетчером і об'єктом контролю здійснюється інформатором.

Виділення чотирьох елементів системи контролю є зручним для побудови моделі системи контролю. Типи систем визначаються залеж-но від складності цих елементів, їх здатності вирішувати завдання для досягнення цілей системи контролю, від техніки та технології контролю, його видів, типів та методів, що реалізуються в системі та ін.

7. КОНТРОЛЬ І КОНТРОЛІНГ

Хоча термін "контролінг" співзвучний до слова "контроль", проте їх функції та форми різні. Зміст контролінгу як науки пов'язаний з управ-лінням, регулюванням діяльності не лише підприємства, але й, в широкому розумінні, бізнесу взагалі. Контролінг — це система управління процесом досягнення кінцевої мети підприємства та результатів його діяльності, як система управління прибутком підприємства.

Контролінг виник внаслідок того, що з плином часу різко збільшується обсяг інформації, яка надходить не лише з внутрішнього середовища (вироб-ництво), але й з зовнішнього, у вигляді даних про конкурентів, соціально-економічних досліджень, змін у податковій політиці держави, вивчення рин-кового середовища та ін. Для систематизації цієї інформації необхідно було створити систему, яка б дозволила класифікувати та розподілити цю інформацію по тих структурних підрозділах організації, де вона необхідна.

Рисунок 9.5. Елементи контролінгу та їх взаємодія

Термін "контролінг" вперше був використаний у США, він охоплював сукупність завдань у сфері обліку та теорії фінансів. Потім контролінг отримав ширше тлумачення, до нього увійшли також окремі питання фінансового контролю і оптимального використання фінансових ресурсів.

Різниця між термінами "контроль" і "контролінг" полягає у тому, що контроль спрямований у минуле і зорієнтований на виявлення помилок, відхилень, на пошук винних; а контролінг — у майбутнє, прагне так керувати процесами поточного аналізу і регулювати планові і фактичні показники, щоб виключити помилки та відхилення.

Метою контролінгу є розробка економічних показників ефективності використання об'єктів управління, відстеження цих показників та забезпе-чення інформацією усіх зацікавлених осіб щодо використання ресурсів у процесі постачання, виробництва і збуту продукції (рис. 9.6).

Контролінг є синтетичною дисципліною, яка на основі менеджменту, мар-кетингу, бухгалтерського обліку, аналізу господарської діяльності, систем кон-тролю забезпечує спостереження, оцінку та коригування економічних процесів, що відбуваються на підприємстві.

Рисунок 9.6. Цикл контролінгу

Об'єктами контролінгу є:

1. Господарські процеси (постачання, виробництво, збут).

2. Ресурси підприємства (матеріальні ресурси, засоби виробництва, жива праця).

3. Економічна ефективність (собівартість, прибуток, фінансовий стан під-приємства) .

Для кожного з об'єктів контролінгу розробляється набір тих даних, за допомогою яких визначається ефективність здійснення господарських процесів і використання ресурсів підприємства.

Основними функціями контролінгу є нормування та визначення еластич-ності витрат, ціноутворення, вміння передбачити господарську і комерційну ситуацію, розробка заходів на підставі інформації про відхилення.

Особливе значення має сервісна функція контролінгу — забезпечення апарату управління інформацією, необхідною для прийняття рішень, і координація завдань різних рівнів управління для досягнення загальної мети підприємства.

Контролінг дозволяє досягти ясного у меті та правильного у дії управління, яке характеризується такими ознаками:

^ розуміння істинної природи, і обов'язків менеджменту;

^ старанність відбору і розвитку членів команди менеджерів;

^ тверда віра у те, що продукція і послуги підприємства є засобами, за до-помогою яких працівники можуть чесно служити суспільству з почуттям особистого задоволення.

Для досягнення такого рівня управління,