(1.5)

4. Коефіцієнт автономії (КА)

(1.6)

де ВЗ – власні засоби,

ДФ – загальна сума джерел фінансування.

5.Коефіцієнт платоспроможності (КП):

(1.7)

де З – загальні зобов’язання

6. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (КЛ):

(1.8)

де ГЗ – грошові засоби та швидкореалізовувані цінні папери;

КЗ – короткострокові зобов’язання.

7. Коефіцієнт оборотності обігових засобів (КО):

(1.9)

де ВР – виручка від реалізації продукції

Обз – середньорічний залишок оборотних коштів

8. Рентабельність продаж (РП):

(1.10)

9. Коефіцієнт затовареності готовою продукцією (КЗ):

(1.11)

де НРП – обсяг нереалізованої продукції.

10. Коефіцієнт завантаженості виробничих потужностей (КМ):

(1.12)

де П – виробнича потужність підприємства.

11. Коефіцієнт ефективності реклами та засобів стимулювання збуту (КР):

(1.13)

де Врекл – витрати на рекламу.

Отже слід пам’ятати, що при побудові системи показників оцінки ефективності діяльності підприємства необхідно враховувати принципи:

1. Простота - одна з основних властивостей. Її суттєвість полягає в наяв-ності статистичної і економічної інформації, її доступності для практичних розрахунків показників, що входять в методику;

2. Динамічність - система показників оцінки ефективності повинна не тільки більш повно розкривати, але і правильно відбивати діяльність підпри-ємства в статистиці і динаміці;

3. Комплексність - в методиці аналізу ефективності всі показники пови-нні бути зв’язані між собою,і розраховуватися з метою отримання узагалі-нюючого результату;

4. Адекватність - полягає в необхідності внутрішньої відповідності системи показників явищу, що досліджується. Система показників ефективності повинна відбивати результат господарської діяльності підприємства як частини узагальненого результату господарювання;

5. Агрегованість - зв'язана зі спроможністю системи показників, з одного боку, представляти єдину методику оцінки ефективності діяльності під-приємства, а з іншої, роздрібнюватися на більш малі системи аналізу окремих елементів економіки підприємства;

6. Диференційність - ця властивість тісно зв'язана з попереднім і припускає спроможність показників визначати ефективність на різноманітних рівнях управління і можливість використання різнорідних показників, що не порушують результати кінцевого аналізу ефективності діяльності підприємства [12].

РОЗДІЛ 2

ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ДП «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ЛІСПРОМКОМБІНАТ» В УМОВАХ КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА

2.1 Характеристика стану деревообробної галузі Івано-Франківської області

Розвиток деревообробної промисловості є традиційним і пріоритетним напрямком промислового виробництва в Івано-Франківській області.

Серед найменувань основних видів продукції галузі - деревостружкові та деревоволокнисті плити, фанера клеєна, пиломатеріали, дерев’яна тара, столярні вироби, паркет, ламель, шпон та інші [20]. Частка галузі в загальнообласному промисловому виробництві становить 9,2 %.

Деревообробна галузь промисловості є однією з приоритетних в області і займає одне з провідних місць на загальнодержавному рівні. В області виробляється більше 34,9 % від загального випуску по Україні деревостружкових плит, 73 % ламінованої плити, 47,7 % деревоволокнистих плит, близько 16 % пиломатеріалів, 4 % струганого шпону (Рисунок 2.1).

Деревообробна і целюлозно-паперова промисловість області представлена 74 підприємствами, які перебувають на самостійному балансі, 450 підсобними виробництвами та малими підприємствами. В даний час в галузі зайнято біля 12 тисяч працюючих і зосереджено біля 7 % промислово-виробничих основних фондів. Частка галузі в загальнообласному виробництві збільшилась з 7,0 % у 2002 році до 9,4 % у 2007році [37].

Суттєво змінилася структура виробництва галузі. Характерним для неї в останні роки є переорієнтація виробництва і зміна номенклатури виробів. Нарощування обсягів виробництва продукції відбувалося в основному на підприємствах лісопильного виробництва, з виробництва будівельних деталей з деревини і плит на деревній основі, фанери, паперу та картону, меблевої промисловості [ 4].

Рисунок 2.1- Стан деревообробної галузі

Протягом останніх років деревообробні підприємства працювали стабільно, щорічно забезпечуючи приріст обсягів виробництва, створення додаткових робочих місць та збільшення надходжень до бюджету [ 36].

На позитивних результатах галузі позначилася діяльність провідних виробників: ТОВ «ЛК Інтерплит Надвірна», ТОВ «Уніплит», Брошнівська філія ТОВ «Кроно-Україна», підприємства ЛПК «Галичина-ліс», ТОВ «ЦБМ «Омолода».

В даний час важливим напрямком в роботі деревообробних підприємств є ефективне використання деревних відходів як альтернативного виду палива для виробничих потреб, а також для випуску продуктів переробки цих відходів (паливних брикетів, пелет).

На ТОВ «Уніплит», ТОВ «Серін», ТОВ «ЦБМ «Осмолода», Черганівській філії ТОВ «Барлінек Інвест» встановлене новітнє обладнання, яке дозволяє економити паливно-енергетичні ресурси за рахунок спалювання відходів деревообробного виробництва.

ТОВ "Уніплит" виробляє 50 тисяч квадратних метрів ДВП за добу та понад 15 мільйонів квадратних метрів за рік, що становить половину виробленої ДВП в Україні. На ТОВ "Уніплит" також виробляють пиломатеріали, а з 2003 року відновили фанерне виробництво.

З 2008 року "Уніплит" розпочинає реалізацію проекту промислового виробництва плит МДФ. ТОВ "Уніплит" є лауреатом рейтингу "Кращі підприємства України" у номінації "Деревообробник", а також у номінації "Кращий роботодавець регіону” [37].

Для поступального розвитку деревообробної промисловості необхідно і надалі збільшувати лісовий фонд України. Успіх у цій справі можливий лише за умови нормативно встановленої функції контролю держави за використанням деревини, концентрації та розвитку потужностей з її переробки. Провідні науковці та спеціалісти галузі розробили відповідні нормативні документи з використання сировинних відходів, але життєво-необхідні документи, на жаль, залишаються поза увагою законодавчої влади.

Пріоритетною у галузі повинна бути продукція, що виготовляється з цінних деревних порід, особливо модифікованої деревини м’яких листяних порід [4]. Для ефективної господарської діяльності важливо об’єднати усі етапи виробництва з переробки круглого лісу на пиломатеріали, де одночасно відбувається випуск специфікованих пиломатеріалів і меблевих заготовок, які звідси надходять до споживача. Незадовільними на сьогодні є потужності з лісопиляння на великих деревообробних підприємствах, що завантажені на 38-41%. Замовник у цьому році не отримає 1,1 млн.куб.м пиломатеріалів. Відповідно на випуск деревних плит та іншої продукції не надійде майже 500 тис.куб.м відходів, що знизили б потребу лісу на 1,2