Недоліками матриці МакКінсі є те що, визначення факторів конкурентоспроможності СБО і привабливості ринку потребує збору й аналізу великої кількості показників а також побудова моделі залежить від значення коефіцієнта вагомості і рангу, які визначаються методом експертних оцінок, тому можлива різна оцінка СБО з позицій різних спеціалістів[17].

Таким чином, при формуванні конкурентної стратегії вирішальне значення має розуміння правил конкуренції, що діють у галузі й визначають її привабливість. Метою конкурентної стратегії є зміна ситуації на ринку на користь своєї компанії. Основними методами, які використовують для діагностики і стратегічного аналізу окремого бізнесу підприємства або вузькоспеціалізованої фірми-підприємства, є так звані формальні моделі: накопиченого досвіду, життєвого циклу продукту, життєвого циклу технологій, продукт-ринок тощо[11].

1.4 Економічне обгрунтування формування стратегії розвитку підприємства

Важливим моментом дослідження економічної ефективності діяльності підприємств деревообробної галузі є проблема її оцінки. Ця проблема дискусійна, як в силу багатогранності, так і в силу динамічності ефекти-вності, яка змінюється під впливом економічних умов господарювання, що зумовлює необхідність зміни підходів і системи показників для її оцінки. Зупинимося на найбільш значущих аспектах цієї проблеми і,передусім, визначимо концептуальний підхід до оцінки ефективності. В науці існують декілька підходів до аналізу ефективності діяльності підприємств. Одним з найбільш розповсюджених є затратний підхід. Він заснований на розрахунку показників ефективності, які подаються у вигляді відношення результату до величини сукупної живої і уречевленої праці, що використовувалася за певний проміжок часу. Частіше в виробничій, інколи в невиробничій, сфері аналіз ефективності діяльності здійснюється на основі, не менше відомого, ресурсного підходу, який грунтується на розрахунку відношення результатів, отриманих за певний період, до витрат ресурсів, необхідних для його досягнення. В економічній літературі розроблені і інші підходи до оцінки ефективності, які по суті є синтезованим відбиванням двох вищенаведених. В якості прикладу можна навести ресурсно-затратний підхід, відокре-млювальною особливістю якого є складання в знаменникові поточних і авансованих (наведених) витрат. Ресурсний і затратний підходи, їх похідні, мають велике значення. Позиція їх самостійного використання в системі аналізу ефективності діяльності підприємства отримала велике визнання на практиці і, в певній мірі, приймається нами. Однак, з точки зору аналізу ефективності діяльності торгівлі, більш значущим є затратний підхід[19].

Динаміка економічних відношень і зміна засобів ведення господ-дарювання, дають підстави для певного перегляду підходів до оцінки ефективності діяльності підприємств. Потрібен якісно новий підхід. На наш погляд, таким підходом повинен стати фінансовий підхід, під яким, в самому загальному вигляді, розуміється оцінка ефективності на основі глибокого фінансового аналізу господарської діяльності підприємства.

Необхідність фінансового підходу зумовлена наступними причинами. Відомо, що в нинішній час більшість підприємств, різноманітних форм вла-сності, переходять від економічного планування до розробки стратегії діяльності, для чого потрібен достатньо великий обсяг вірогідної і різнобічної інформації про економічну діяльність підприємства. Стратегічною метою діяльності підприємства, в більшості випадків, є прибуток (результат). Він може досягатися тільки за умови ефективної діяльності. Тому основою розробки стратегії повинен бути аналіз ефективності [20].

Показник собівартості продукції був і залишається одним із основних техніко-економічних показників роботи підприємства, що в грошовому вираженні відображає витрати на виготовлення і реалізацію продукції.

Собівартість продукції характеризує ефективність усього процесу виробництва на підприємстві та рівень його організації, технічний рівень, продуктивність праці.

Собівартість продукції як показник застосовується для контролю за використанням ресурсів виробництва, встановлення ціни на продукцію, визначення економічної ефективності організаційно-технічних заходів. Зниження собівартості є одним із джерел зростання прибутку підприємства.

Розрізняють такі підходи до визначення собівартості виробництва планового періоду через: факторний та індексний методи; кошторисний та за калькуляційними статтями; методом витрат на 1 гривню товарної продукції та бюджетування. Якщо факторний метод планування собівартості продукції є більш ґрунтовним, то індексний – більш узагальненим.

В основі факторного методу планування собівартості лежить визначення показника витрат на 1 гривню товарної продукції базового (минулого) періоду та виявлення факторів впливу на зміну цих витрат [21].

1. Визначають витрати на 1 гривню товарної продукції в цілому по підприємству в базовому (звітному) році:

, (1.1)

де: ТПб – товарна продукція в базовому році;

СВТПб – собівартість товарної продукції в базовому році.

2. Визначають вихідну собівартість товарної продукції в плановому періоді:

, (1.2)

де: ТПпл. – товарна продукція плановому році.

Для розрахунку критеріїв конкурентоспроможності нам слід скористатися наступними формулами:

1. Показники фондовіддачі і фондоємності застосовуються для оцінки ефективності використання основних фондів. Ці показники викори-стовуються при здійсненні аналізу ділової активності підприємства;як і коефіцієнт обігу і рентабельність обігових засобів. Останній показник необхідно використовувати при оцінці фактичного фінансового стану торговельного підприємства, з метою виявлення резервів його стабілізації.

Відносний показник фондовіддачі визначається як:

Ф= (1.3)

2. Відносний показник рентабельності товару (Рт):

(1.4)

3. Основним показником, яким користуються для оцінки ефективності трудових ресурсів є рівень продуктивності праці. Необхідно відзначити, що в сучасних умовах господарювання, зростання продуктивності праці, характерне для торгових підприємств, не можна розцінювати однозначно. Бо, зростання товарообороту підприємств, в своєї більшості, пов'язане зі збільшенням цін і торгової надбавки [28]. А скорочення штату в сукупності з зростанням товарообороту, в незалежності від ступеня ефективності діяльності підприємства, будуть сприяти зростанню показника продук-тивності. Саме це свідчить про те, що в умовах нестабільної економіки продуктивність праці не може використовуватися в якості оціночного показника і складати основу для розробки