- підтримання прийнятного рівня платоспроможності та ліквід-ності, а також попередження формування чи розвитку фінансової кризи;

- збільшення вхідних грошових потоків як основного джере-ла фінансування підприємства та їх оптимізації у розрізі видів;

- скорочення циклу обороту грошових коштів;

- підтримання адекватного балансу між формуванням резер-ву ліквідності та втраченими альтернативними можливостями;

- забезпечення ефективності використання грошових коштів
підприємства через оптимальний їх розподіл у часі та просторі;

7) скорочення накладних затрат підприємства, пов'язаних із генеруванням його грошових потоків, насамперед із надходжен-ням вхідних грошових потоків.

До організаційних заходів можна віднести реструктуризацію всієї системи управління підприємством, оскільки ми бачимо що керівники підприємства неправильно координують роботу підприємства та нераціонально використовують фінансові ресурси підприємства. Одним із специфічних напрямків менеджмен-ту, інструментом організаційних заходів зміни стану підприємства є реструктуризація підприємства. Використання рест-руктуризації як ефективного засобу відновлення конкурентоспро-можності підприємства є дуже поширеним.

Реструктуризація підприємства — це проведення організа-ційно-господарських, правових, виробничо-технічних заходів, спрямованих на зміну структури суб'єкта господарювання, його управління, форм власності, організаційно-правових форм, які здатні відновити прибутковість, конкурентоспроможність та ефективність виробництва. Як випливає із наведеного визначення, рест-руктуризація включає заходи з адаптації (приведення у відповід-ність) виробництва, системи управління та організаційної струк-тури, бізнес-процесів тощо до вимог стратегії відновлення при-бутковості та конкурентоспроможності підприємства.

Для того щоб виправити наявне становище підприємство може вдатися до таких заходів: реструктуризація активів, зменшення витрат , збільшення виручки від реалізації.

Першу групу заходів пов’язано зі зміною складу та структури активної сторони балансу. У рамках цих заходів виділяють такі як:

- мобілізація прихованих резервів. Приховані резерви – це частина капіталу підприємства, яку не відображено в його балансі.

Саме за рахунок активізації даних резерві можна досягти значного покращення у роботі, що у свою чергу призведе до зміцнення фінансового стану загалом. Для пошук та реалізації резервів підприємство повинно використовувати встановлену методику. Отже внутрішньовиробничі можливості покращення діяльності можна класифікувати таким чином:

Створення нових виробничих фондів шляхом:

1) обґрунтування капітальних вкладень;

2) покращення і прискорення проектування і будівництва;

3) комплексне введення і освоєння проектних потужностей;

Вдосконалення ви-користання вироб-ничих площ шляхом:

1) вдосконалення розміщення виробничих під-розділів;

2) розташування робочих місць відповідно до технологічного циклу;

3) раціональне розміщення устаткування;

4) зниження питомої ваги площ, зайнятих допо-міжними службами;

5) впровадження поточного виробництва;

6) технічне переозброєння і реконструкція виро-бництва;

Оновлення парку устаткування шляхом:

1) впровадження нових прогресивних моделей верстатів;

2) збільшення питомої ваги прогресивних типів устаткування;

3) організація комплексно механізованих діля-нок і ліній;

4) придбання верстатів, які за потужністю та іншими характеристиками найповніше відпові-дають продукції, що виробляється.

Вдосконалення пла-нування та обліку використання устат-кування шляхом:

1) підвищення рівня спеціалізації робочих місць;

2) перегляд завантаження для кращого викорис-тання виробничих потужностей;

3) вдосконалення діючих і впровадження суча-сних методів обліку використання устаткування;

Вдосконалення організації допоміж-ного виробництва шляхом:

1) вдосконалення поточного обслуговування устаткування;

2) раціональна організація транспортного об-слуговування;

3) покращення ремонтного обслуговування;

4) чітке забезпечення інструментами;

5) вдосконалення енергетичного господарства;

Зниження простоїв встановленого устат-кування шляхом:

1) ліквідація аварійності;

2) прискорення демонтажу устаткування для його списання, реалізації і передачі в капіталь-ний ремонт;

3) підвищення змінності устаткування;

4) зниження простоїв устаткування, виклика-них низькою трудовою дисципліною і недос-коналим обслуговуванням робочого місця;

Наявність невстановленого устатку-вання шляхом:

1) прискорення монтажу устаткування;

2) використання невстановленого устаткування;

3) прискорення реалізації демонтованого і зай-вого для підприємства устаткування;

4) прискорення передачі устаткування в капі-тальний ремонт і списання устаткування, що вийшло з ладу;

Вдосконалення про-цесу виробництва шляхом:

1) вдосконалення культури виробництва;

2) використання принципово нових видів технології;

3) впровадження безвідходних методів обробки;

4) підвищення ритмічності виробництва;

5) розробка заводських стандартів, технічних умов на продукцію, орієнтованих на вищі сві-тові досягнення;

6) використання електронно-обчислювальних машин всіх класів;

Вдосконалення конс-трукції виробу і тех-нології виробництва шляхом:

1) технологічність виробу, що досягається шляхом використання принципово нових тех-нологічних рішень;

2) мінімізація габаритів і маси виробів;

3) вдосконалення схемотехніки;

4) підвищення якості, надійності і довговічно-сті виробів;

5) використання нових матеріалів з наперед заданими властивостями;

Вдосконалення обліку і зберігання матеріа-льних цінностей шляхом:

1) вдосконалення системи і використання про-гресивних методів обліку;

2) оптимізація складських запасів;

3) вдосконалення організації зберігання і ути-лізації інструменту;

Скорочення втрат матеріалів та інструменту шляхом:

1) дотримання технологічної дисципліни;

2) впровадження систем бездефектного виго-товлення деталей і маршрутних систем обліку руху матеріалу;

3) вдосконалення складського господарства;

4) підвищення якості сировини, інструменту і готової продукції;

Використання відходів шляхом:

1) використання відходів для основного виро-бництва дрібних деталей і виробництва това-рів народного споживання;

2) реалізація відходів за ціною сировини;

Вдосконалення вико-ристання теплових і енергетичних ресурсів шляхом:

1) використання ресурсозберігаючих технологій;

2) ліквідація втрат при транспортуванні і збері-ганні палива, його раціональний вибір;

3) вдосконалення обладнання і експлуатації котельних установок;

4) використання вторинних енергоресурсів;

5) ліквідація втрат електроенергії при передачі;

Вдосконалення якості інструменту (основно-го, допоміжного, ви-мірювального)

1) підвищення міцності, стійкості і надійності інструменту;

2) вибір металу, використання нових високо-міцних матеріалів для виготовлення ріжучої частини інструменту;

3) вдосконалення і спрощення технологій ви-готовлення інструменту;

Вдосконалення екс-плуатації інструменту (основного, допо-міжного, вимірювального) шляхом:

1) оптимізація режиму роботи;

2) використання інструменту за призначенням;

3) економічне обґрунтування необхідності від-новлення інструменту;

4) зберігання інструменту при оптимальних умовах;

Вдосконалення умов праці шляхом:

1) покращення санітарно-гігієнічних (освіт-лення, загазованість, шум, вібрація, запиле-ність, температура) і фізіологічних (раціоналі-зація режиму праці і відпочинку, зниження інтенсивності ручної праці, виробнича гімнас-тика) умов праці;

2) покращення психологічного клімату в коле-ктиві (в т.ч. естетика робочого місця, інтер'єр, моральне стимулювання, створення зон психо-логічного відпочинку;

Вдосконалення орга-нізації робочого місця шляхом:

1) забезпечення робочого місця необхідним інструментом і оснащенням;

2) зручне розміщення працюючого відносно верстата;

3) оснащення робочого місця приладами і при-стосуваннями, що забезпечують безпечні умо-ви праці і найбільшу зручність робочих рухів;

4) зручне розміщення інструментів, предметів праці, засобів транспортування готових виробів;

Вдосконалення об-слуговування робо-чого місця шляхом:

1) приймання і здача верстатів на ходу, наладка