2) впровадження системи планово-профілактичних ремонтів в неробочий час;

3) забезпечення чіткого диспетчерського зв'язку робочих місць з ремонтним і обслуговуючим персоналом;

4) організація централізованої доставки на робо-чі місця перед зміною всіх необхідних матеріа-лів, інструментів;

5) визначення оптимальної чисельності працю-ючих;

Вдосконалення спе-ціалізації і коопера-ції праці шляхом:

1) поглиблення спеціалізації;

2) раціональний розподіл праці на основну і до-поміжну, а праці основних робітників за видами і кваліфікацією робіт;

3) скорочення кількості допоміжних робітників, які припадають на одного основного;

4) організація поєднання основної і додаткової професій, а також основної і суміжної;

5) передача частини функцій з міжремонтного обслуговування і наладки основним робітникам;

Вдосконалення нор-мування праці шляхом:

1) підвищення питомої ваги технічно обґрунтованих норм в загальній їх кількості;

2) своєчасна зміна норм при зміні організаційно-технічних умов праці;

3) вдосконалення дослідно-статистичних норм;

4) розробка норм на почасові роботи;

5) правильна тарифікація робіт;

6) використання сучасних економіко-математичних методів для нормування;

Вдосконалення матеріального і морального сти-мулювання шляхом:

1) дотримання тарифної дисципліни, правильності доплат, виплат, оплат відпусток і відряджень;

2) раціональне використання відрядної і почасової системи оплати, преміальних систем, що стимулю-ють кожного робітника відповідно до якості його праці;

3) вдосконалення моральних стимулів;

Зміцнення трудо-вої дисципліни шляхом:

1) посилення моральної і матеріальної відповідальності за прогули;

2) посилення контролю за внутрішньо змінними простоями робітників через недисциплінованість, посилення відповідальності кожного;

3) зменшення часу відпусток за дозволом адмініст-рації і часу відволікань на виконання громадських доручень в робочий час;

Зниження захво-рюваності і трав-матизму:

1) вдосконалення заходів із забезпечення дотриман-ня норм і правил техніки безпеки і виробничої сані-тарії;

2) вдосконалення профілактики захворювань;

Вдосконалення використання кадрів шляхом:

1) прийом на роботу робітників зі спеціальною осві-тою;

2) комплектування виробничих колективів з враху-ванням психологічних особливостей робітників;

3) введення професійного відбору і професійної орієнтації робітників;

4) контроль і профілактика трудової дисципліни;

5) створення можливості підвищення кваліфікації, освіти і перспектив росту;

6) задоволення культурно-побутових потреб трудя-щих;

7) створення сприятливих умов для виконання робіт і можливості отримання іншої спеціальності;

8) забезпечення чіткого матеріального стимулю-вання;

9) використання робітників відповідно до їх квалі-фікації;

10) підготовка робітників дефіцитних спеціальнос-тей із числа робітників, які звільняються від важкої праці, і робітників, спеціальність яких зникає;

11) ліквідація понадурочних робіт;

- використання зворотного лізингу – операція, яка передбачає продаж основних фондів з одночасним зворотнім отриманням таких основних фондів в оперативний або фінансовий лізинг;

- лізинг в основні фонди;

- здача в оренду основних фондів;

- оптимізація структури розміщення оборотного капіталу;

- продаж окремих низькорентабельних структурних підрозділів;

- рефінансування дебіторської заборгованості, що включає такі основні форми: факторинг, облік та дисконт векселів.

До наступної групи заходів належать:

- замороження інвестиційних вкладень (замороження ризикових інвестиційних проектів, довгострокових вкладень);

- зниження валових витрат (аналізуються статті валових витрат і за кожною з них визначаються можливості економії).

Підприємство може здійснювати комплекс заходів пов’язаних зі зменшенням статутного фонду. Порядок зменшення статутного фонду підприємств включає такі основні цілі та завдання: одержання прибутку, приведення у відповідність величини основних та оборотних засобів підприємства з розміром його власного капіталу, концентрування статутного капіталу руках найбільш активних власників.

Може бути здійснена група заходів пов’язаних зі збільшенням статутного фонду. Основні цілі даного методу:

- мобілізація фінансових ресурсів для удосконалення, модернізації виробництва;

- поліпшення ліквідності та платоспроможності підприємства;

- акумуляція фінансового капіталу для придбання корпоративних прав інших підприємств.

ВИСНОВОК

У ринкових умовах господарювання особливо важливим стає правильна оцінка фінансового стану підприємства. Для її визначення розроблено багато методик поглибленого аналізу та експрес-аналізу, що базуються на системі абсолютних та відносних показників. Оцінка фінансового стану підприємства дає змогу виявити проблемні сторони діяльності підприємства, про причини, що їх зумовили а також визначити шляхи зміцнення та покращення фінансового стану підприємства. Саме завдяки проведенню оцінки фінансового стану можна реальний зробити висновок про наявні у підприємства активи та зобов’язання.

У даний час перед підприємствами стоїть важливе та необхідне завдання - правильно та якісно організувати систему перевірки та тестування фінансового стану, щоб уникнути багатьох проблем пов’язаних з погіршенням діяльності підприємства та знайти шляхи мобілізації прихованих резервів.

Отже, як оцінка фінансового стану є важливою складовою фінансово-господарської діяльності підприємства, що відкриває перед ним багато можливостей удосконалення та покращення свого становища.

Провівши комплексний аналіз фінансового стану даного підприємства за допомогою коефіцієнтів ми визначили, що підприємство є відносно стабільним, платоспроможним, ліквідним і фінансово стійким. Здійснює свою діяльність власними оборотними коштами, використовуючи власні засоби виробництва.

Значна увага до аналізу фінансового стану підприємства та його оцінки при-діляється тому, що, з одного боку, він є результатом діяльності підприємства, свідчить про досягнення, а з другого — виявляє передумови розвитку підприєм-ства. У працях зарубіжних і вітчизняних економістів досліджено широке коло питань, пов'язаних з аналізом фінансового стану підприємств, його оцінкою та управлінням. Методичні основи кількісного виміру та оцінки фінансового ста-ну підприємств і трактування його сутності зафіксовано також і в нормативних актах відповідних міністерств (відомств).

Проаналізувавши фінансово-господарський стан підприємства за визначеною методикою ми дійшли до висновку, що підприємство має дуже поганий фінансовий стан і як показали розрахунки показників ділової активності досить проблемними є коефіцієнти оборотності обігових коштів, оборотності запасів і дебіторської заборгованості. Таким чином можливе припущення, що поступовий ріст кредиторської заборгованості і значне падіння дебіторської заборгованості може призвести до негативних наслідків і, навіть, банкрутства підприємства.

Власні обігові кошти зменшуються протягом всіх трьох років Позичкові кошти мають тенденцію до збільшення.

За досліджуваний період відбулась нестача швидко реалізовуваних і повільно реалізовуваних активів. Повільно реалізовувані активи є в достатній кількості. Загалом можна сказати що такий стан ліквідності балансу підприємства не веде до погіршення фінансової стійкості підприємства,але якщо така тенденція буде зберігатися то