Зміст

стор. |

Вступ | 3

1. | КРИЗИ ПІДПРИЄМСТВА І ЗАВДАННЯ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ. | 5

1.1. | Загальні поняття про кризу і кризові явища, види причини їх виникнення. | 5

1.2. | Мета і завдання антикризового управління. | 13

2. | УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ В УМОВАХ КРИЗИ НА ПІДПРИЄМСТВІ. | 16

2.1. | Управління персоналом підприємства як елемент антикризових програм. | 16

2.1.1. | Діагностика системи управління персоналом підприємства. | 18

2.1.2. | Особливості проведення антикризових заходів в області управління персоналом. | 21

2.2. | Вдосконалення складу і структури персоналу. | 24

2.2.1. | Наймання персоналу в умовах кризи. | 26

2.2.2. | Адаптація персоналу до нових умов. | 27

2.3. | Проблеми стимулювання працівників в умовах кризи. | 27

2.4. | Трудові конфлікти в умовах кризи на підприємстві. | 28

3. | ОРГАНІЗАЦІЯ РОБІТ З ВИХОДУ ФІРМИ З КРИЗИ | 30

3.1. | Ситуаційний підхід і створення антикризової команди | 30

3.2. | Роль менеджера в антикризовому управлінні | 35

3.3. | Напрями і форми оздоровлення кризових підприємств | 38

Висновок | 42

Список використаної літератури | 44

Вступ.

Запобігти кризі, забезпечити тривале процвітання підприємства – надзвичайно важливе завдання. Вирішенню саме цього завдання| підпорядкована система заходів, що іменується антикризовим управлінням. Часто під таким управлінням розуміють або управління в умовах кризи, або управління, направлене на виведення підприємства з кризового стану, в якому воно знаходиться.

Проте подібне трактування суті антикризового управління ослабляє його запобігаючу, випереджаючу спрямованість. Тому стратегічно антикризове управління починається не з аналізу балансу за попередній або поточний періоди функціонування і здійснення надзвичайних заходів по недопущенню неспроможності, а з моменту вибору місії фірми, вироблення концепції і мети|цілі| її передбачуваної діяльності, формуванні і підтримці на належному рівні стратегічного потенціалу фірми, здатності забезпечувати в перебігу тривалого періоду конкурентну перевагу фірми як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Тому, з одного боку, антикризове управління повинне охоплювати значно ширші сфери діяльності, ніж аналіз лише фінансового стану фірми. З іншого боку, в процесі антикризового управління, що проходить під впливом страху постійної загрози банкрутства, не повинно виникати своєрідного ефекту, що деформує поведінку менеджерів, викликає неадекватні їх дії, що ще більш посилює і без того складне положення фірми.

Антикризовому управлінню поряд із спільними закономірностями властиві і деякі особливості, пов'язані із здійсненням антикризових процедур.

Критерії прийняття рішень в антикризовому управлінні повинні відрізнятися від критерію нормального управління. В рамках «нормального» управління даний критерій можна звести до досягнення стратегічних цілей розвитку в довгостроковому аспекті і максимізації прибутку в короткостроковому. Під час переходу підприємства в кризовий стан в довгостроковому аспекті метою є повна фінансова стабілізація, а в короткостроковому аспекті критерієм стає максимізація або економія грошових коштів. Виходячи з цього критерію і будує свою роботу антикризовий керівник.

В умовах перехідної економіки, яка характеризується нестабільністю і великими ризиками будь-яке підприємство може несподівано зіткнутися з кризою, тому тема антикризового управління особливо актуальна сьогодні в Україні.

Не менш актуальним є питання організації роботи з персоналом фірми в умовах кризи. Не секрет, що під час нормального докризового функціонування підприємства, часто персонал будь-якої фірми збільшувався в чисельності, при цьому якість роботи не завжди була адекватна. І саме в період кризи основним завданням менеджменту є оптимізація чисельності працівників, винайдення правильних шляхів стимулювання та усунення трудових конфліктних ситуацій в умовах кризи на підприємстві.

Метою даної курсової роботи є з'ясування ролі антикризового управління підприємством в господарському механізмі.

Завданнями даної курсової роботи є розгляд суті і типів антикризового управління, його інструментів, а так само ролі антикризового управління підприємством. Неохідною умовою успішного фцнкціонування підприємства є своєчасне вирішення трудових конфліктів на підприємстві повинне стати одним з пріоритетних завдань|задач| антикризових програм. Інакше різного роду затяжні конфлікти в умовах кризового|кризового| підприємства переростуть в конфлікт між трудовим колективом і адміністрацією, що буде свідченням|посвідкою| глибокої кризи системи управління персоналом.

Отже, для того, щоб організація домоглася успіху, керівник повинен уміти передбачати можливість, імовірність появи тих чи інших виробничих ситуацій, бути готовим до них і діяти адекватно сформованим обставинам.

1. КРИЗИ ПІДПРИЄМСТВА І ЗАВДАННЯ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ

1.1 Загальні поняття про кризу і кризові явища, види причини їх виникнення.

Основна властивість світу, у якому економічна теорія почуває себе затишно, — це рівновага і стабільність.

Рівновага не знає різких зрушень, колізій старого і нового. Стабільність відбиває процвітання, спокій, стійкість, упевненість. Будь-яка система прагне до стабільного стану і хоче уникнути хаосу. Однак закони діалектики говорять про зворотне становище. Стабільність не може існувати сама по собі, без хаосу, без кризи.

Стабільний стан і криза виступають постійними антагонізмами в розвитку будь-якої системи.

Історично склалося так, що розвиток людства був пов'язаний з постійною боротьбою з незгодами — епідеміями, війнами, втратами. У людині, уже на генетичному рівні, закладене прагнення уникати неприємностей, що асоціюються з кризою.

У сучасній літературі ще не встановилося загальновизнаного уявлення про кризи в розвитку соціально-економічної системи. Існувала точка зору, що кризи є характерною рисою капіталістичного способу виробництва і повинні бути відсутні при соціалістичному ладі. У минулому існували навіть такі теоретичні положення, що при соціалізмі немає криз, є тільки "труднощі росту". Багато років у нашій країні саме це поняття було швидше ідеологічним, ніж реальним фактором розробки економічної політики розвитку виробництва. Дійсно, з появою проблем на соціалістичних підприємствах труднощі, що виникали, "гасилися" вищими органами. Держава, втручаючись в економіку того чи іншого підприємства, не