а) злиття – здійснюється шляхом об’єднання підприємства-боржника з іншим фінансово стійким підприємством, у результаті якого підприємство-боржник втрачає свій юридичний статус. У процесі злиття підприємства об’єднують свої бухгалтерські баланси. Для санованого підприємства при злитті забезпечується збереження робочих місць і напряму виробничої діяльності. Для санатора мотивом злиття з підприємством-боржником може бути ефект синеризма, пов’язаний з новими можливостями внутрішньої кооперації, диверсифікації продукції, ринків збуту тощо;

б) поглинання – здійснюється шляхом придбання підприємства-боржника підприємством-санатором (для останнього це є однією з форм інвестицій – придбання цілісного майнового комплексу або головної частини його активів). Для санатора ефект поглинання також пов’язаний з синеризмом. Сановане підприємство при поглинанні звичайно втрачає свій самостійний статус, хоча як юридична особа може зберегтися у вигляді дочірнього підприємства;

в) розщеплення – така форма санації може використовуватися для підприємства, що здійснює багатогалузеву господарську (виробничу) діяльність. Її ефект полягає в тому, що за рахунок суттєвого скорочення надбудованого управлінського апарату, невиробничих та допоміжних служб значно скорочується сума постійних витрат і зростає ефект операційного ліверіджу нових відщеплених підприємств. Виділені в процесі розщеплення підприємства отримують статус нової юридичної особи, а майнові права та обов’язки переходять до кожного з них на основі розщепленого балансу;

г) перетворення у відкрите акціонерне товариство – здійснюється з ініціативи засновників, дозволяє суттєво розширити фінансові можливості підприємства, забезпечити шляхи виходу з кризи і дати новий імпульс його економічному розвитку. Умовою такої санації є необхідність забезпечення засновниками мінімального розвитку статутного фонду, встановленого законодавством;

д) передача в оренду – ця форма в сучасних умовах характерна для санування державних підприємств, при якій вони передаються в оренду членам трудового колективу. Умовою її здійснення є прийняття на себе колективом орендаторів боргів санованого підприємства. Така форма санації може використовуватися і для підприємств недержавної форми власності;

є) приватизація – за допомогою цієї форми сануються державні підприємства. Умови та форми приватизації державних підприємств регулюються розширеною системою законодавчих актів.

Процес реорганізації санованих підприємств вимагає попередньої розробки проекту санації.

Висновок.

У сучасних умовах ведення бізнесу стає очевидним, що підприємства і компанії для виживання і збереження довгострокової конкурентоспроможності повинні постійно коректувати свою діяльність з урахуванням вимог навколишньої дійсності. Нові умови ведення бізнесу припускають постійну готовність до змін. Організація повинна володіти здібністю до правильної і своєчасної трансформації структури бізнесу, оперативно проводити адекватні стратегічні і оперативні зміни.

В даний час більшість вітчизняний підприємств випробовують фінансові утруднення, пов'язані як із зовнішніми загальнодержавними проблемами, так і з внутрішніми проблемами, - неефективний маркетинг, неефективне використання засобів, неефективний виробничий менеджмент, незбалансованість фінансових потоків. Сукупність перерахованих чинників викликає необхідність постійної діагностики фінансового положення підприємства з метою ранньої діагностики кризового розвитку підприємства і вироблення захисних механізмів антикризового управління фінансами, залежно від виявлених чинників і сили їх дії.

Кризові ситуації можуть виникнути на будь-якій стадії життєвого циклу підприємства, і це є особливістю існування господарюючих суб'єктів в ринкових умовах. Проведений аналіз економічної літератури дозволив уточнити визначення і основні функції антикризового управління: управління направлене на виведення підприємства з кризового стану, мінімізація втрат від кризи, здійснення комплексу заходів попередження кризових явищ. На сьогодні, очевидно, що підприємства для виживання на ринку і збереження конкурентоспроможності повинні постійно вносити зміни в свою господарську діяльність. Організація повинна володіти здібністю до правильної і своєчасної трансформації структури свого бізнесу, вчасно проводити стратегічні і оперативні зміни.

Кризові ситуації можуть виникнути на будь-якій стадії життєвого циклу підприємства, і це є особливістю існування господарюючих суб'єктів в ринкових умовах. Можна виділити різні типи криз: криза стратегії, криза результатів діяльності, криза ліквідності. Визначення типу кризи сприяє вибору першочергових завдань, напрямів і методів перетворень. Невчасне виявлення кризових явищ обмежує сферу діяльності по їх подоланню.

Основні функції антикризового управління: управління направлене на виведення підприємства з кризового стану, мінімізація втрат від кризи, здійснення комплексу заходів попередження кризових явищ. Підприємства повинні володіти здібністю до правильної і своєчасної трансформації структури свого бізнесу, постійно проводити адекватні стратегічні і оперативні зміни. Ключове завдання фінансового оздоровлення підприємств в рамках активної стратегії – освоєння нових ринків збуту, в забезпечення якої реалізуються заходи по проведенню маркетингу. Освоєння нових ринків збуту як за рахунок просування на нові територіальні ринки традиційної продукції, так і шляхом освоєння нової продукції для виходу на нові продуктові ринки, рішення задач підвищення якості продукції, що випускається, і зниження ресурсомісткості на основі технологічного переозброєння, зміна постачальників. В процесі реформування свого бізнесу підприємства стикаються з різними проблемами. Це продаж майна, продаж активів, скорочення персоналу, втрата кредитів і позик, втрата постійних клієнтів. Скорочення персоналу приводить до втрати кваліфікованих кадрів, погіршує морально-психологічну атмосферу в колективі. Не дивно, що в даній курсовій роботі цьому питанню відведено окремий розділ, оскільки саме кадрове питання є чи не набільшою проблемою і «головним болем» практично кожної фірми, яка активно працює на ринку.

Вивчивши теоретичні основи фінансового оздоровлення підприємства, в даній випускній кваліфікаційній роботі мною була досліджена економічна необхідність фінансового оздоровлення. У першому розділі були розглянуті теоретичні питання фінансового оздоровлення. Такі як – економічна необхідність, план фінансового оздоровлення і проблеми, що виникають в ході рішення цієї проблеми. У першому розділі курсової роботи