Функціональна структура представлена на рисунку 1.5. Можливе її використання на підприємствах і фірмах малого бізнесу.

Рисунок 1.5 - Функціональна структура управління

До недоліків функціональної структури управління можна віднести також і такі як:

Функціональна система управління виробництвом націлена на виконання рутинних завдань, що постійно повторюються та не вимагають оперативного прийняття рішень; функціональні служби звичайно мають у своєму складі спеціалістів високої кваліфікації, що виконують в залежності від поставлених на них завдань конкретні види діяльності.

Перевагами функціональної структури управління може бути наступне:

* Висока компетентність спеціалістів, що відповідають за здійснення конкретних функцій;

* Розширення можливостей лінійних керівників по оперативному управлінню виробництвом у результаті їх звільнення щодо підготовки відомостей, що стосуються питань функціональної діяльності. В США функціональну структуру використовують 25% крупних фірм. Спроба подолати недоліки лінійної і функціональної структур призвела до виникнення комбінованих структур управління, які можна класифікувати на 5 видів - лінійно-штабні, лінійно-функціональні, бюрократичні, адаптивні і конгломератні.

У лінійно-штабній структурі при лінійних керівниках створюються штаби (служби), які спеціалізуються на виконанні певних управлінських функцій (рисунок 1.6). Вони не володіють правами прийняття управлінських рішень, а сприяють розробці необхідних положень в межах конкретної функції управління, які забезпечать підготовку якісних рішень. Ці рішення у підсумку буде приймати лінійний менеджер і передавати їх для виконання. Не слід забувати про те, що лінійно-штабна структура має тенденцію до збільшення штатів штабних служб.

Лінійно-функціональна система управління. її характеризує відокремлення діяльності лінійних і функціональних ланок при підсиленні координації їх функціонування в процесах управління.

Ця система управління може використовуватись в порівняно великих масштабах, вона визначає можливість достатньо чіткої спеціалізації функцій і при цьому однозначності підпорядкування функцій.

Її недоліками являються небезпека розрізненості функціональних ланок збільшення роботи по координації їх діяльності. Саме тут делегуються не лініні, а функціональні повноваження. Так, відділ праці та заробітної плати підприємства розпоряджається відповідними видами діяльності цехового бюро праці та заробітної плати, хоча останнє знаходиться в лінійному підпорядкуванні начальника цеху.

Рисунок 1.6 - Лінійно-штабна структура управління (аі, 61, ві- штабні (функціональні) служби, підпорядковані лінійному керівнику №1; а2, 62, в2 -штабні (функціональні) служби, підпорядковані лінійному керівнику №2)

Лінійно-функціональна система з блочною диференціацією

функціональних ланок. В цій системі вводяться ланки лінійно-функціонального типу (заступники керівника по комплексу функцій) і по цим блокам проводиться диференціація функціональних ланок.

Рисунок 1.7 - Лінійно-функціональна структура управління

Така система управління спостерігається в великих фірмах і підприємствах. Але в умовах диференціації виробництва і управління науково-виробничими комплексами вона стає консервативною і громіздкою, ускладнюються процеси координації діяльності, утруднюється оперативне управління.

Серед комбінованих структур доцільно виділити бюрократичні структури управління. На початку 20-го століття німецький соціолог Макс Вебер запропонував концепцію бюрократії як своєрідну нормативну модель, ідеал. Ця модель отримала назву раціональної бюрократії. Вона характеризується наступним:

вищим;

Раціональна (традиційна) бюрократія характеризується поділом праці, розвинутою ієрархією управління, ланцюгом команд, наявністю певної кількості правил і норм поведінки персоналу тощо. її недоліками є:

- відсутність гнучкості;

- неможливість реагувати на нові рішення, переміни.

Для організації із широкою номенклатурою продукції (послуг), в яких швидко міняються споживачі, а також для міжнародних організацій слід використовувати дивізійні структури, серед яких можна виділити продуктові, споживчі та територіальні структури управління.

Згідно продуктової структури конкретно керівнику делегують повноваження з управління певним видом продукції.

Керівники вторинних служб (виробничої, технічної, збуту) знаходяться у підпорядкуванні цього керівника. Недоліком продуктової структури є збільшення затрат через можливе дублювання робіт для різних видів продукції.

Територіальна структура управління формується за географічним розташуванням підприємства. Так, підрозділи збуту можуть розташовуватись в різних регіонах України і навіть світу. На рисунку 1.8 показана територіальна структура управління організацією, яка діє на міжнародних ринках.

Ще одна група комбінованих структур управління отримала назву адаптивних. На відміну від бюрократичних адаптивні структури здатні швидко пристосовуватись до змін у навколишньому середовищі. Виділяють чотири основних типи адаптивних структур:

Рисунок 1.8 - Територіальна структура управління міжнародною організацією

Проектні організації - це тимчасові структури, які створюються для розв'язання конкретного завдання. Найчастіше вони концентрують зусилля на одному завданні.

Матрична структура управління. її особливість полягає в диференціації зв'язків

лінійної і функціональної підлеглості, що робить систему адаптивною до змін оточуючого середовища, гнучкою в використанні потенціалу професіоналізму і в часовій організації її функціонування.

Існує велика різноманітність систем матричного типу. По пріоритетності функціональних або лінійно-проектних (об'єктних, проблемних) розрізняють проектно-функціональні, функціонально-проектні, об'єктно-функціональні, функціонально-об'єктні структури управління

При матричній структурі управління керівник працює з безпосередньо не підлеглими йому спеціалістами, які підпорядковуються лінійним керівникам. Він в основному визначає що і коли повинно бути зроблено по конкретній програмі.