Лінійні ж керівники вирішують хто' і як буде виконувати ту чи іншу роботу.
Матричні структури управління відкрили якісно новий напрямок в розвитку найбільш активних і динамічних проблемно-цільових і програмно-цільових організаційних форм управління, які спрямовані на підйом творчої ініціативи керівників і спеціалістів та вияву значного підвищення ефективності виробництва на основі прискорення темпів його технічного розвитку, що забезпечує ріст продуктивності праці, зниження витрат виробництва та покращання якості продукції, що випускається [5].
Переваги матричної системи управління:
Значна активізація діяльності керівників і працівників управлінського апарату за рахунок формування програмних підрозділів, що активно взаємодіють з функціональними підрозділами, посилення взаємозв'язку між ними;
Поділ функцій управління між керівниками, що відповідають за забезпечення високих кінцевих результатів та керівниками, що відповідають за забезпечення найбільш повного використання виробничих, матеріальних та трудових ресурсів, що є в наявності. Такі керівники разом контролюють роботу по складанню оперативних виробничих планів та їх виконанню;
* Заохочення керівників всіх рівнів і спеціалістів до сфери активної
творчої діяльності по прискореному технічному вдосконаленню виробництва. Матрична структура дозволяє:
Зменшувати навантаження на керівників вищого рівня управління шляхом передачі уповноважень прийняття рішення на середній рівень управління при збереженні єдності координації та контролю за першочерговими рішеннями на вищому рівні;
Забезпечувати гнучкість та оперативність маневрування ресурсами при виконанні програм в рамках однієї фірми;
Ліквідувати проміжні структурні ланки при оперативному управлінні програмами;
Посилити особисту відповідальність керівника як за програму в цілому так за окремі її елементи;
Організувати чітку взаємодію на базі раціонального перерозподілу задач в системі управління;
Застосовувати сучасні методи управління;
Приклад матричної структури приведений на рисунку 1.9. Системи
управління розрізняють не тільки за комбінацією і розподілом ланок, зле й за
типами ієрархічної побудови.
Існують плоскі і вертикально витягнуті ієрархії систем управління, а також ієрархії цибулинного і яйцевидного типу. Вони розрізняються наступними параметрами: кількість ступенів, кількість ланок в кожній з ступенів, розподіл трудомісткості діяльності по вертикалі системи управління.
В програмно-цільових структурах постійно змінюється роль і місце керівника програми, тобто керівник змушений пристосовуватись до нових умов, цілей, завдань. Стиль керівництва повинен забезпечити ефективність управління в умовах зміни напрямків діяльності, строків виконання тощо.
Координаційна структура використовується тоді, коли одночасно виконується велика кількість програм. Функції керівника делегуються менеджерам-кураторам служб або функціональним блокам, які складаються з кількох служб.
Рисунок 1.9- Матрична структура управління процесом проектування нових конструкцій
Суміш різноманітних структур отримала назву конгломератної структури. Наприклад, на підприємстві застосовується в одній службі продуктова структура, в другій - лінійно-функціональна, в третій - матрична.
Крім поділу організації по горизонталі існує поділ по вертикалі. Організації, керівники яких залишають за собою більшу частину повноважень з прийняття важливих рішень, називаються централізованими. В централізованих організаціях повноваження розподіляються на нижчих рівнях управління.
Повністю централізованих і децентралізованих організацій на практиці не існує. Ступінь централізації характеризується:
Рішеннями, що приймаються на нижчих рівнях.
Важливістю цих рішень;
Наслідками рішень, що приймаються на нижчих рівнях;
Організацією контролю за роботою підлеглих.
Децентралізація за своєю суттю є делегуванням вищим керівництвом нижчим рівням своїх повноважень. Так, в США найбільша децентралізація досягається у транспортній, хімічній, електротехнічній, гумотехнічній промисловостях.
Перевагами децентралізації є швидкість прийняття рішень, гнучкість, зручність і обґрунтованість управлінської дії, невеликі витрати, можливість застосування морального фактору. До недоліків слід віднести ймовірність прийняття рішень, відсутність єдності в поведінці менеджерів, небезпека втрати контролю в процесі управління тощо.
Для усунення недоліків децентралізації, доцільно використовувати інтеграцію управління, тобто процес досягнення єдності зусиль всіх підрозділів, служб, працівників для виконання завдань організації шляхом застосування правил, процедур, графіків, ієрархії управління, особистих зв'язків, стилів керівництва.
1.3 Принципи побудови структури управління
Для аналізу, діагностики і проектування систем управління - а це одна з головних задач менеджера в досягненні ефективного управління - необхідно знати характеристики системи управління, по яким можна оцінити, розрахувати, якщо ці характеристики виражаються в кількісних показниках, контролювати і проектувати систему управління.
Існує десять характеристик, які відображають стан і особливості системи управління [4].
1. Розподіл функцій управління, ступінь їх спеціалізації і концентрації. Це характеристика практичної обґрунтованості (доцільності, раціональності і т.д.), рівномірності розподілу функцій управління між ланками в системі
управління. Це також характеристика сумісності функцій і їх взаємодії. Від цього залежить ефективність і якість управління.
2. Склад і комбінація ланок системи управління, типологічна
приналежність її по критеріям поєднання лінійних і функціональних ланок.
Розподіл повноважень в системі управління, тип ієрархії, ступінь централізації управління.
Трудомісткість управління, кількість робітників, задіяних в системі управління і розподілених визначеним чином по ланкам і рівням управління. Реальна структура компетентності.
Співвідношення ланок по рівням системи управління і в межах визначеного рівня.
Інформаційне навантаження ланок системи управління, об'єми інформації, сконцентровані в тих чи інших ланках системи управління.
Розподіл зв'язків в системі управління - функціональних, методичних, консультаційних і інше.
Технічне обладнання системи управління, розподіл техніки і її функціональне використання.
Структура системи правління, конструкційна основа, зв'язки прямої
підлеглості ланок.
10. Цілеспрямованість і доцільність системи управління, відповідність
її архітектоніки дереву цілей.
Врахування факторів формування системи управління і розуміння її основних характеристик знаходять своє втілення в принципах побудови системи управління.
1. Принцип спряження і відповідності цілей, функцій, повноважень і
відповідальності. Це по суті, принцип концептуальності, так як концепцію
управління відображають в значній мірі саме ці чотири фактори - цілі,
функції, повноваження і відповідальність.
2. Всі ланки системи управління повинні бути співрозмірні по
трудомісткості і об'єму діяльності. Це сприяє рівномірному завантаженню, яке, в свою чергу, визначає ритмічність роботи, добрий соціально-психологічний клімат, дисципліну діяльності, раціональність взаємодії між ланками.
3. Системі управління повинна бути притаманна ієрархічна
раціональність, під якою розуміється збереження визначеної і