обґрунтованої
норми підлеглості, тобто мінімально можливої, в рамках необхідної якості
управління, кількості ступенів. При цьому якість управління визначається в
першу чергу потребами функціонування і розвитку об'єкта управління,
складом і структурою проблем його функціонування.
Система управління повинна бути орієнтована на визначений рівень компетентності персоналу управління і визначений варіант інформаційного забезпечення управління. Не можна побудувати систему управління без врахування об'ємів необхідної інформації.
Слід пам'ятати, що управління не повинно і не може бути абсолютно формалізованим. Система управління повинна допускати, передбачати і мотивувати неформальне управління, лідерство. Не слід прагнути розписати повноваження і функції до останньої деталі. Формуючи систему управління, необхідно закласти в неї можливість формування і прояву неформального управління. Інакше кажучи, система управління повинна бути орієнтована не тільки на формальну організацію управління, але й на прояв лідерства, можливості неформального вирішення проблем.
6. Система управління повинна враховувати також потребу
ефективного контролю. Без контролю неможливе успішне управління.
Контроль - це зворотній зв'язок, який дозволяє корегувати всі дії і знаходити
нові рішення, оцінювати ситуації і цілі, мотиви і цінності і інше. Система
управління повинна бути побудована таким чином, щоб відповідати
можливостям контролю. В систему управління повинна бути вмонтована
система контролю.
Але при цьому важливо врахувати, що система управління повинна бути адаптивною, тобто пристосованою до обставин роботи, які змінюються до потреб своєчасної реконструкції або модернізації. їй повинні бути притаманні максимально можлива простота і гнучкість зв'язків.
Нарешті, всіма своїми характеристиками вона повинна відповідати механізму і процесу управління. Адже можлива така ситуація, при якій система управління утруднює своєчасне прийняття рішень, робить процеси управління затягнутими і вузлуватими (черговість в ланках), або вона може бути не орієнтована на визначені можливості мотивації, спостерігається відсутність зв'язків, ланок соціально-психологічної мотивації діяльності або служби аналізу трудових ресурсів і т.д.
1.4 Проектування організаційних структур управління з допомогою
органіграм
Органіграма - це схематичне відображення структури управління, всіх зв'язків, які існують між підрозділами, службами та органами управління. Кожне підприємство має свою організаційну структуру управління аналогічно тому, як кожна людина має анатомію та фізіологію. При цьому виділяються органіграми фактичні (дійсні), раціональні (після ліквідації непотрібних зв'язків) та бажані (до яких слід прямувати). Органіграми потрібні для забезпечення порядку на підприємстві, посилення відповідальності, виявлення перевантаження працівників, дублювання функцій, усунення конфліктів, обґрунтованої заміни керівників, раціоналізації структури управління тощо.
В органіграмах слід виділити наступні зв'язки:
Лінійні (зображуються безперервною лінією);
Функціональні (зображуються перервною лінією);
Зв'язки, пов'язані з передачею повноважень.
При проектуванні структур управління слід враховувати, що за даними різних досліджень оптимальною кількістю підлеглих є 4-5 чоловік, а максимальною - 7-12 чоловік.
При розв'язанні конкретної проблеми кількість контактів з підлеглими у менеджера визначається з допомогою таблиці 1.1.
Таблиця 1.1 - Залежність кількості контактів менеджера від чисельності працюючих
Чисельність підлеглих, чол. | Загальна кількість контактів, шт.
1 | 1
2 | 6
3 | 18
4 | 44
5 | 100
6 | 222
7 | 490
8 | 1080
9 | 2376
10 | 5210
11 | 11374
12 | 24708
Структура управління підприємством формується згідно підходів
викладених вище. Однак кожне підприємство має свою структуру, яка більше чи менше відрізняється від інших, хоча основні аспекти зберігаються. На рисунку 1.10 представлена структура управління підприємством середніх розмірів, яка має певні риси.
Очолює підприємство директор (президент, голова правління), в підпорядкуванні якого знаходяться заступники (виконавчі директори віце-президенти). Як кількість визначається розмірами підприємства. За кожним
заступником закріплюються конкретні керівні функції. У безпосередньому розпорядженні директора знаходиться також його штабний апарат — секретаріат, юрисконсульт, референт тощо. Директору також можуть безпосередньо підпорядковуватись певні функціональні служби, такі як архів, комунікаційні та інформаційні служби, служба технічного контролю.
Заступник директора з економіки керує процесами планування, фінансово-кредитної діяльності, організації, оплати і матеріального стимулювання праці, відповідає за розробку економічної стратегії, впровадження прогресивних економічних ідей.
Заступник з технічних питань керує технічною підготовкою виробничо-господарської діяльності, науково-дослідною діяльністю, допоміжним виробництвом.
Основним обов'язком заступника директора з виробництва є керівництво основним виробництвом, тобто безпосереднім процесом перетворення предметів праці у готові вироби, здійснення послуг чи діяльності з обслуговування клієнтів.
До обов'язків заступника директора з маркетингу належить керівництво маркетинговими дослідженнями, процесами оцінки конкурентоспроможності продукції, результатів діяльності реальних та потенційних конкурентів, рекламною діяльністю, постачанням та збутом.
Заступник директора з кадрових питань керує процесом найму та звільнення працівників, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів.
У підпорядкуванні головного бухгалтера знаходяться функції
бухгалтерського обліку, статистичної звітності, економічного аналізу діяльності підприємства.
Другим рівнем управління на підприємстві середнього розміру є Цеховий, тобто виробничі підрозділи поділяються на цехи: основні -механічний, складальний, ливарний, термічний, допоміжні - ремонтно-механічні, інструментальні, енергетичний і т. п. Структура управління цехом
показана на прикладі механічного цеху (рис. 1.11).
Начальнику цеху безпосередньо може підпорядковуватись кілька функціональних служб, заступники з технічних питань, з виробництва.
Функціональними службами в цеху є бюро: планово-економічне, праці та зарплати тощо.
Третім рівнем управління на підприємстві середніх розмірів буде рівень виробничих дільниць. Структура управління виробничою дільницею характеризується рис. 1.12.
Начальнику дільниці підпорядковуються наладчики, комірники, табельники, майстри, які безпосередньо керують бригадами робітників.
На процес формування структури підприємства діє велика кількість факторів. Слід виділити три фактори - розмір підприємства, форма підприємницької діяльності, вид діяльності.
Середнє за розмірами підприємство має цехову структуру. На великому підприємстві часто використовують корпусну структуру, коли кілька цехів за певною ознакою спорідненості об'єднуються в один підрозділ - корпус. На малому підприємстві найчастіше цехи відсутні, а виробничі дільниці безпосередньо підпорядковуються відповідальному заступнику або директору.
В структурі управління господарськими товариствами формуються такі органи, як збори засновників, збори акціонерів, спостережна рада та ін., хоча структура управління виробничо-господарською діяльністю залишається без