бути різноманітним: система зарплати; заохочення людей через підвищення їхньої відповідальності і самостійності (внутрішня нагорода); створення можливості підвищення статусу; просування в кар'єрі (зовнішня нагорода). Заохочення мотивують лише тоді, коли вони заслужені, і людина це усвідомлює. Вони знецінюються, якщо звучать незаслужено. Уміле керівництво сприяє розвитку причетності, з'ясуванню ролей і цілей, розвитку корпоративного духу. Велике значення має особистість і стиль управління керівника. Останній повинен орієнтуватися на те, щоб знизити рівень незадоволеності підлеглих, поліпшити стан з регуляторами мотивації, а також збільшити рівень задоволеності, підсиливши головні мотиватори. Для збагачення праці працівникові доручають "більш складну" чи "вищого порядку роботу", більш різноманітну, значиму, самостійну і т.д. Важлива співучасть чи залучення працівників до управління.
2. Теорії мотивації
Найпершим із застосовуваних прийомів був метод батога і пряника. Приймалося як належне, що люди будуть вдячні за все, що дозволило б їм і їхнім родинам вижити.
Коли, приблизно в 1910 р., виникла "школа наукового управління", рівень життя істотно не поліпшився, незважаючи на досягнення технології. Однак Ф.Тейлор і його сучасники вже усвідомили всю безглуздість заробітків на грані голоду і зробили мотивацію за типом батога і пряника більш ефективною, коли об'єктивно визначили поняття "достатнього денного виробітку" і запропонували оплачувати працю тих, хто виготовляв більше продукції, пропорційно їхньому внеску.
Психологічні теорії мотивації праці виникли в 1940-х роках і розвиваються в даний час.
Різні теорії мотивації розділяють на дві категорії: змістовні і процесуальні.
Змістовні теорії ґрунтуються на ідентифікації тих внутрішніх спонукань (які називають потребами), що змушують людей діяти так, а не інакше.
Більш сучасні процесуальні теорії мотивації ґрунтуються в першу чергу на тому, як поводяться люди з урахуванням їх сприйняття і пізнання.
При закладенні основ сучасних концепцій мотивації найбільше значення мали роботи: А. Маслоу, Ф. Герцберга і Д. Макклелланда.
Створюючи свою теорію мотивації в 40-ві роки ХХ ст.., Маслоу визнавав, що люди мають безліч потреб, але вважав при цьому, що ці потреби можна розділити на п’ять основних категорій.
1. Фізіологічні потреби є необхідними для виживання. Вони включають потреби в їжі, воді, притулку, відпочинку, а також сексуальні потреби.
2. Потреби в безпеці і впевненості в майбутньому. Включають потреби в захисті від фізичних і психологічних небезпек з боку навколишнього світу і впевненості в тому, що фізіологічні потреби будуть задоволені в майбутньому.
3. Соціальні потреби, які іноді називають потребами в причетності. Це поняття, яке включає відчуття приналежності до чогось або когось, відчуття, що тебе приймають інші, відчуття соціальної взаємодії, прихильності і підтримки.
4. Потреби в повазі. Включають потреби в самоповазі, особистих досягненнях, компетентності, повазі з боку оточуючих, визнанні.
5. Потреби самовираження - потреба в реалізації своїх потенційних можливостей і росту як особистості.
Згідно з теорією Маслоу всі ці потреби можна розташувати у вигляді стрункої ієрархічної структури:
Самовираження
Повага
Соціальні
Безпека і захист
Фізіологічні
У кожен конкретний момент часу людина буде прагнути до задоволення тієї потреби, яка для неї є більш важливішою або сильнішою.
Іншою моделлю мотивації, яка робила основний акцент на потребі, була теорія Д. Мак Клелланда. Він вважав, що людям властиві три потреби: влади, успіху і причетності. Потреба влади виражається як бажання впливати на інших людей. Потреба успіху задовольняється не проголошенням успіху цієї людини, що лише підтверджує його статус, а процесом доведення роботи до успішного завершення. Мотивація на підставі потреби в причетності за Мак Клелландом схожа з мотивацією за Маслоу. Такі люди зацікавлені в товаристві знайомих, налагодженні дружніх стосунків, наданні допомоги іншим. Людей з розвиненою потребою причетності привабить така робота, яка даватиме їм великі можливості соціального спілкування.
У другій половиш 50-х років Ф. Герцберг зі співробітниками розробив ще одну модель мотивації, засновану на потребах. Дана теорія ґрунтується на двох основних факторах: гігієнічні фактори і мотивація.
Гігієнічні фактори пов'язані з навколишнім середовищем, у якому здійснюється робота, а мотивації - із самим характером і сутністю роботи. Згідно з Герцбергом при відсутності чи недостатньому рівні присутності гігієнічних факторів у людини виникає незадоволення роботою. Однак якщо вони достатні, то самі по собі не викликають задоволення роботою і не можуть мотивувати людину на що-небудь. На відміну від цього, відсутність чи неадекватність мотивацій не призводить до незадоволеності роботою. Але їх наявність повною мірою викликає задоволення і мотивує працівників на підвищення ефективності діяльності.
Відповідно до теорії Герцберга наявність гігієнічних факторів не буде мотивувати працівників, вона тільки запобіжить виникненню почуття незадоволеності роботою. Для того щоб домогтися мотивації, керівник повинен забезпечити наявність не тільки гігієнічних, а й мотивуючих факторів.
Існує три основні процесуальні теорії мотивації: теорія очікувань, теорія справедливості і модель Портера-Лоулера.
Теорія очікувань базується на положенні про те, що наявність активної потреби не є єдиною необхідною умовою мотивації людини при досягненні визначеної мети. Людина повинна також сподіватися на те, що обраний нею тип поведінки дійсно призведе до задоволення чи одержання бажаного.
При аналізі мотивації до праці теорія очікування підкреслює важливість трьох взаємозв'язків: витрати праці - результати; результати - винагорода і валентність (задоволеність винагородою). Очікування по відношенню до витрат праці - результатів (3 - Р) - це співвідношення між витраченим зусиллям і отриманими результатами.
Очікування відносно результатів - винагород (Р - В) є очікування певної винагороди чи заохочення у відповідь на досягнутий рівень результатів.
Третій фактор, що визначає мотивацію в теорії очікування - це валентність чи цінність заохочення або винагороди. Валентність - це передбачуваний ступінь відносного задоволення чи незадоволення, що виникає внаслідок одержання певної винагороди.
Інше пояснення