Цю загальну схему розподілу прибутку можна конкретизувати стосовно підприємств із різними організаційно правовими формами. Це стосується насамперед акціонерних товариств (підприємств). Як відомо, власники акцій одержують частину корпоративного прибутку у вигляді дивідендів (доходу інвесторів на вкладений капітал). Щодо акціонерного підприємства дивіденди можнарозглядати як плату за залучений від продажу акцій капітал.

Розподіл прибутку на виплату дивідендів та інвестування є фінансовою проблемою, яка істотно та неоднозначно впливає на фінансову стабільність і перспективи розвитку підприємства. Спрямовання достатньої суми прибутку на виплату дивідендів і високий рівень таких збільшують попит на акції і підвищують їхній ринковий курс. Водночас обмежується власне джерело фінансування, ускладнюється розв’язання завдань перспективного розвитку підприємства.

Зрозуміло, що низький рівень дивідендів призводить до протилежних наслідків. З урахуванням цих обставин акціонерне товариство (підприємство) мусить вибрати таку дивідендну політику, яка відповідала б конкретним умовам його діяльності.

Основними варіантами дивідендної політики можуть бути: 1)виплата постійного рівня дивідендів протягом кількох років; 2) виплата дивідендів із щорічним певним зростанням; 3) спрямування на дивіденди встановленої (нормативної) частки чистого прибутку; 4) виплата дивідендів із залашку прибутку після фінансування інвестиційних потреб; 5) виплата дивідендів не грошима, а додатковим випуском акцій. Кожний із цих варіантів має свої переваги й недоліки і застосовується, як правило, не постійно, а в межах певного перспективного періоду з урахуванням економічної кон’юктури та фінансового стану підприємства.

Частина прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, визначається відповідно до вибраного варіанта дивідендної політики. Досвід зарубіжних корпорацій свідчить, що частка величини цього прибутку у чистому прибутку коливається в межах 30-70%.

Отриманий підприємством прибуток є предметом розподілу, він використовується для задоволення різноманітних потреб: здійснюються відрахування до бюджету ( 31 %), дивіденди власникам акцій (в середньому 30%), відрахування в резервний фонд та на інвестиційні потреби. Розподіл прибутку ВАТ за 1-3 роки наведений в таблиці 3.3.

Табл.3. Розподіл прибутку підприємства за 3 роки.

Показник/роки | 2006 | 2007 | 2008

Податки на прибуток | 2356,5789 | 2410,34044 | 2705,0976

Дивіденди | 2128,5228 | 2254,83461 | 2705,0976

Резервний фонд | 836,2054 | 777,529175 | 785,35092

Інвестиційні потреби | 1254,3081 | 1307,80407 | 1500,8929

Інші напрямки використання | 1026,25 | 1024,78 | 1029,68

Зобразимо це графічно на наступному малюнку:

Рис.4. Розподіл прибутку підприємства.

Усі напрямки використання прибутку на об’єкті дослідження за 1-3 роки у процентному відношенні є майже одинаковими, але все ж є певні зміни та динаміка: поступове незначне зниження грошових коштів у резервному фонді та зростаючі (також незначно) відрахування на інвестиційні потреби та на виплати дивідендів.

2.2. Показники прибутку

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази і продукції, усіх форм інвестування; він слугує джерелом сплати податків. Враховуючи значення прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на його зростання.

Загальна величина прибутку має такі джерела утворення:

прибуток від реалізації продукції;

прибуток від позареалізаційних операцій;

прибуток від іншої реалізації.

Загальна величина прибутку визначається:

П = ВД – ВВ – А; (2.2.1)

де ВД – валовий дохід підприємства;

ВВ- валові витрати виробництва — це загальна сума витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства;

А- амортизаційні відрахування на повне відновлення основних фондів підприємства.

При більш детальному розгляді формула матиме такий вигляд:

Пб = (Д1 – В1) + (Д2 – В2) +(Д3 – В3) – А; (2.2.2)

де В1, В2, В3, - витрати виробництва від реалізації продукції (послуг), від позареалізаційних операцій, від іншої реалізації відповідно; Д1,2,3 – відповідно валовий дохід від цих операцій.

Тобто Пб = Пр+ Ппр.+ Пін.; (2.2.3)

де Пр – прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг);

Ппр. - прибуток від позареалізаційних операцій;

Пін - прибуток від іншої реалізації.

Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) є основною складовою загального балансового прибутку.

Пр = ВД – Sвир. – ПДВ – АЗ; (2.2.4)

де Sвир. – витрати виробництва на виготовлення продукції і зарплати працівників (повна собівартість виробництва);

ПДВ – податок на добавлену вартість;

АЗ – акцизний збір.

Прибуток від позареалізаційних операцій визначається як різниця між доходами, отриманими внаслідок виконання цих операцій, і витратами на їх виконання.

Ппр. = Д2 – Sпр.; де Sпр. – витрати на виконання позареалізаційних операцій. (2.2.5)

Прибуток від іншої реалізації обчислюється як різниця між ціною продажу і ціною придбання матеріальних цінностей та майна підприємства.

Пін. = Цприд. – Цпрод. ; (2.2.6)

де Цприд. і Цпрод. – ціна продажу і ціна придбання відповідно.

Загальний прибуток визначається за такою формулою:

Пб = Д1,2,3 – ЗП; де Д1,2,3 – сумарна величина доходу підприємства, ЗП – зарплата працівників підприємства.(2.2.7)

Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства отриманий прибуток порівнюють із здійсненими витратами. Витрати можна розглядати як поточні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції (робіт, послуг); і також витрати можна розглядати як авансовану вартість (авансовий капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діїльності підприємства.

2.3. Аналіз динаміки показників прибутку підприємства ВАТ „Оріана”

На сучасному етапі розвитку економіки в Україні, створення все більшої і більшої кількості нових підприємств між ними загострюється конкурентна боротьба. Це призводить до того, що залишаються лише ті, керівники яких здатні ефективно керувати підприємством і досягати поставлених цілей. У значній степені допомагає їм у цьому аналіз фінансово-економічних