карток (на яких прийнято вказувати місце роботи, адресу, посаду, телефон — для ділових цілей) досить часто стали застосовувати особисті або сімейні візитки (тут інформація різна, все залежить від бажання власника). До речі, у ділових колах Японії, Китаю, Кореї або Гонконгу візитні картки замінюють інколи деякі документи. Треба сказати, що строго регламентованих розмірів візиток немає. Але найпопулярнішими є розміри — 90x50 мм. А тепер неписані правила щодо процедури обміну картками та світськими тонкощами, що з ними пов’язані. Не потрібно нав’язувати свою візитку! Її вручають лише тоді, коли виникла зацікавленість у продовженні контактів. А це відбувається при знайомстві не завжди. У наш час візитна картка вручається людині, з якою хочуть познайомитися ближче або збираються продовжити ділові відносини.
Підприємцеві рекомендується завжди мати при собі не менше десяти візитних карток. На стандартній візитній картці друкується прописним шрифтом прізвище, ім’я, по-батькові; малими літерами - посада. Вказується адреса фірми і телефон, іноді телекс і факс.
На деяких візитках вказується тільки адреса і телефон фірми - це так звані картки фірми.
На візитках у лівому верхньому або нижньому куті робляться позначки:
р. f. (pour fete) – привітання з нагоди свята;
р. f. N. a. (Nouvel An) - привітання з нагоди Нового року;
р. р. с. (pour prendre conge) - прощання перед тривалим від'їздом;
р. с. (pour condoleances) - вираження співчуття;
р. р. (pour remercіer) - вираження подяки;
р. f. с. (pour faіr connaіssance) - вираження задоволення знайомством;
р. р. (pour presentatіon) - представлення .
При знайомстві першим вручає візитну картку той, чий ранг або чиє посадове положення нижче. Якщо партнери займають приблизно однакові посади, то першим візитку повинний вручити молодший за віком. Якщо і посада вік однакові, то великого значення не має, хто першим вручить візитну картку.
Під час ділової зустрічі з іноземними партнерами у вашій фірмі першими повинні вручити візитну картку ви. Коли ви знаходитеся за кордоном, то першими візитні картки вручають ваші партнери.
Візитні картки найчастіше вручають особисто. При цьому не прийнято висловлювати подяку або які-небудь інші почуття.
2. Різновиди візитних карток
Світова практика має досвід використання різних видів візитних карток, що різняться функціональним призначенням.
Стандартна картка - зазвичай використовується під час знайомства, що передбачає подальші стосунки. Вона містить назву установи, прізвище, ім'я, по батькові (друкуються великими літерами), посаду, службову адресу, телефон (інколи й домашній). Існує два основних види візиток — ділові й особисті, а також безліч інших утворених від них різновидів.
Ділові візитки — один з найважливіших елементів фірмового стилю організації. Тому для підтримки гарного іміджу фірми всі її співробітники повинні мати службові візитні картки, виконані в одному стилі. Право вибору зображуваних елементів емблем, торговельних марок, фірмових знаків або логотипів залишається за організацією. Але обов’язковою умовою є одне: кольори на візитках усіх співробітників повинні бути точно дотримані. Існує два різновиди ділових карток — представницька і картка компанії[1, с.214-216].
Візитна картка фірми, компанії, установи чи організації містить повну назву організації, адресу, телефон, факс. Використовується із представницькою метою і для привітання від імені фірми. Вручається потенційним партнерам і клієнтам перед початком ділових переговорів. Залишити таку картку — означає дати право співрозмовнику користуватися всіма вказаними на ній координатами і контактами з 9.00 до 19.00.
Картка, що використовується із спеціальною та представницькою метою
використовується у випадках, коли етикет передбачає вручення візитної картки, а сам власник не має наміру продовжувати знайомство .Картка містить прізвище, ім'я, по батькові; посаду, назву організації, але немає адреси й телефону. Іноді на таких картках вказують адресу його (її) сайта. Можна використовувати й під час надсилання сувеніру добре знайомій людині, яка знає ваші координати.
Якщо вам вручають таку картку, пам'ятайте: треба дотримуватися правил ґречності й не просити написати номер телефону. Такі картки часто залишають секретарям, щоб уникнути помилок при складанні документів. Представницькі картки кладуть, приміром, у букети квітів, але лише за умови, що в адресата є особиста, робоча або офіційна картка відправника.
При проведенні великих заходів (конференцій, презентацій, виставок, фестивалів) організатори замовляють більші візитні картки — бейджи — із зазначенням імені (по батькові) і прізвища учасника, його посади (і/або вченого звання) і організації (компанії, навчального закладу або наукового центру), яку він представляє. Бейджи приколюють на лівій стороні грудей і носять винятково в місці проведення заходу. Мабуть, бейдж — єдина візитка, на якій доречно поруч із ім’ям людини помістити її фотографію; на інших картках це робити не слід.
Ще один вид ділових карток, що виконують функцію реклами, — CD-візитки. Це звичайний компакт-диск, на який можна записати сотні сторінок тексту й ілюстрацій, малюнки, графіки, таблиці, а також музику, анімацію й дикторський текст. CD-візитки використовуються для презентацій фірм на виставках і конференціях. Туристичні компанії використовують їх як каталоги турів, банки й фінансові компанії — як додаток до пакета послуг, рекламні агентства — як портфоліо креативних робіт.
Картки-носороги. Шкодять іміджу власника, налаштовують проти нього партнерів, обізнаних у нюансах етикету. Частково це компенсується за рахунок використання персональної візитки як носія комерційної або політичної реклами.
Виключенням із загальних суворих правил для ділових візиток є епатуючі картки представників творчих професій. Нестандартні за розмірами, кольорами і матеріалами візитки нерідко виготовляють рекламні агентства й дизайн-бюро. Їхня головна мета — бути не схожими на інші. Саме епатуючі візитні картки справляють найбільше враження й найкраще запам’ятовуються.
Особисті візитки можуть містити ім’я й