Кріпиться до подарунків, поздоровлень, до листа-подяки і співчуття. Дипломати обмінюються такими картками під час неофіційних візитів, підкреслюючи, що вони виступають як приватні особи. У бізнесі особисті візитки йдуть у хід на неофіційних зустрічах, під час обговорення умов free lance, перспектив переходу працівника з однієї компанії до іншої тощо.

Для наукових і творчих працівників, що часто працюють вдома, існують комбіновані візитні картки, на яких поряд зі службовими (у лівому нижньому куті) вказуються й домашні координати (у правому нижньому куті).

Картка для неофіційних намірів містить лише прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання. Таку картку зазвичай вручають дамам.

Флаєра – рекламні візитки. Назва цього невеликого клаптика паперу походить від англійського слова Fly – летіти в натовп. Це є цілком логічним, оскільки функція флаєра – привернути увагу потенційного клієнта, проінформувати про запланований захід. Організатори різних заходів (найчастіше якихось модних вечірок) просто закидують натовп перехожих різноманітними флаєрами. Досить часто на них розміщають інформацію про знижки, акції, інші переваги, які може отримати пред’явник флаєра, купуючи товари чи послуги.

У практиці ділових відносин існує велика кількість візиток, що відрізняються від вище приведених основних типів візитних карток і які застосовуються за межами бізнес-сфери. Це можуть бути візитні картки діячів мистецтва, науки, церкви і т.п. Розмір таких карток, шрифт, розміщення тексту і колір паперу не регламентується строгими правилами і тому можуть бути виконані художньо - на різних матеріалах, мати найрізноманітніші кольори і найвигадливіші шрифти.

Зустрічаються також візитні картки з кольоровими фотографіями їхнього власника, бувають візитні картки, складені вдвоє, як книжечка, з визначенням місця розташування фірми, під'їзду до неї, місця стоянки машин.

3. Рекомендації щодо оформлення візиток

Візитна картка - це вираз індивідуального стилю і іміджу її власника, а також стратегії маркетингу підприємства. При замовленні візитної картки необхідно обговорити тип, колір, шрифти, розташування реквізитів так, щоб ця картка дійсно могла охарактеризувати і особу, і рід її занять.

Інформація, котра розміщується на візитці, повинна бути гранично мінімізована. Інколи можна зустріти візитки, в котрих розповідається буквально все про її власника та компанію: перераховуються всі види діяльності, записані в статуті (від будівництва до розведення бджіл), та відомості про те, що Іванов Іван Іванович, окрім того, що є директором цієї компанії, ще й "почесний член", депутат мерії", "засновник газети", „кавалер ордена”. Це швидше скидаються на автобіографію і є саморекламою у найгіршому її вигляді. Тому на візитках повинна бути лише основна інформація. Що ж до розміщення національної символіки, то вона є виправданою лише на візитках представників державних підприємств та держслужбовців різних рівнів.

Не варто детально розписувати під назвою компанії усі "аксесуари" типу "промислово- інвестиційний акціонерно-комерційний банк". Це нічого не дає для розуміння, а лише утруднює сприйняття і завантажує зайвою інформацією. А от сферу діяльності підприємства вказати варто. Наприклад, "Оптова торгівля меблями", "Всі види стоматологічних послуг", "Продаж та ремонт комп'ютерної техніки"[3, c.315].

Незалежно від того, яким підходом керувалися при замовленні візитки, хороша візитна картка обов’язково повинна бути:

· стильною,

· функціональною,

· професійно зверстаною,

· якісно надрукованою.

Візитна картка друкується не на дуже цупкому картоні розміром 5 х 10 см, при цьому жінки (як дружини, а не як офіційні особи) повинні мати візитки розміром 4x8 см. Вищі посадові особи інколи мають візитні картки розміром 5x10 см. Зараз входять у моду подвійні картки, які мають такий розмір у складеному вигляді.

Візитна картка здебільшого містить такі реквізити:

1) Назву установи, організації;

2) Ім'я та прізвище (у нашій практиці — прізвище, ім'я, по батькові) власника картки;

3) Посаду;

4) Адресу установи, організації;

5) Номери телефонів, факсу.

У наш час візитна картка вручається людині, з якою хочуть познайомитися ближче або збираються продовжити ділові відносини.

Зараз у користувачів візитних карток сформувалося два основних підходи до їхнього призначення — функціональність та імідж.

Класичне оформлення візитки досить строге: темний текст на світлому тлі. Хоча виробники й пропонують широку гаму кольорових карток на картоні, ламінованому папері, пластику, шкірі й навіть дереві, норми етикету не рекомендують використовувати подібні «вишукані речі», оскільки на таких «картках» неможливо зробити будь-які записи. Краще надати перевагу паперу високої якості, можливо, дещо тонованому і з сатинованою поверхнею. Її також можна обробляти, наприклад, зробити тиснення різнобарвною фольгою.

Для написів на візитках варто використовувати спокійні "солідні" кольори - чорний, темно-сірий, синій, коричневий .Європейська традиція передбачає використання рожевого, блакитного й білого тла та темно-синього, темно-коричневого й чорного тексту. Можна застосовувати також золоту, срібну, бронзову фарби. Щодо кількості їх використання, то тут принцип однозначний - чим менше, тим краще. Не варто на візитці демонструвати всю палітру фарб - це свідчення поганого смаку.

Дуже важливий елемент візитної картки — шрифт тексту, який багато в чому вирішує завдання оригінальності, наочності візиток та сприяє запам’ятовуванню розміщеної на них інформації. Головна вимога до шрифту — зручність у прочитанні. Негатив - світлі букви на темному фоні - варто використовувати лише у тому випадку, коли він абсолютно виправданий з точки зору загального дизайну візитки. Ім'я виділяється напівжирним шрифтом більшого розміру. Слід уникати складних і декоративних шрифтів, обережно ставитися до курсиву, особливо якщо у вас рідкісне чи важке для вимови прізвище. Як правило, на візитці повинен бути темний простий шрифт на світлому фоні без будь-яких