Дизайн візитки має прямо пов’язуватися з родом діяльності компанії. Якщо мова йде про великий банк або серйозну виробничу фірму, то при розробці візиток варто дотримуватися консервативного стилю. На візитній картці офіційної особи, дипломатичного працівника друкуються лише ім'я, прізвище та посада її власника.

Це означає, що треба використовувати шрифти не більші й не менші за загальноприйняті розміри, шрифти не повинні відрізнятися чудернацтвом. Кількість кольорів — два, максимум три. Лаконічність візитки говорить про те, що компанія знає собі ціну і не прагне дешевої популярності.

Оформлення ділових візитних карток співробітників магазинів, підприємств сфери послуг може відступати від суворих норм, тому що ці візитки несуть також рекламне навантаження. На зворотному боці таких карток можна помістити логотип, барвистий символ, девіз фірми, карту-схему.

В Україні та в інших двомовних країнах часто використовують двосторонні візитки - з текстом іншою мовою на зворотному боці. Це не зовсім правильно, бо зворотній бік призначений для запису додаткової інформації чи якихось поміток. Варто мати дві різних візитки однакового дизайну, але різними мовами українською та російською чи англійською.

4. Етикет обміну візитками

Обмін візитками — це церемонія, сценарій, де у кожного своя відповідна роль, яка не міняється навіть від її виконання.

Основні положення азбуки ділових відносин:

1). Мабуть, найпоширеніша помилка тих, хто тільки-но обзавівся візитною карткою, — прагнення якнайшвидше вручити її кожному, хто перебуває в полі зору. Не потрібно нав’язувати свою візитку! Її вручають лише тоді, коли виникла зацікавленість у продовженні контактів. А це відбувається при знайомстві не завжди;

2). Відсилання візитної картки рівноцінне візиту. Після знайомства першим, звичайно, залишає свою картку особа, що займає нижчу посаду. Якщо партнери знаходяться на одному рівні, то першою подає картку особа, молодша за віком. У випадку виникнення сумніву щодо цього, за французьким протоколом, вручає свою візитну картку той партнер, який виявився ввічливішим.

Візитна картка, яку її власник залишає для особи, що не змогла його прийняти з поважних причин, повинна бути з загнутим кутиком. Має значення, як і який кутик візитної картки загнутий - верхній, нижній чи боковий. Тому, щоб уникнути будь-яких непорозумінь, у різних країнах рекомендується загнути правий кутик візитки так, щоб було чітко видно її слід, а потім розрівняти візитну картку. Картку із загнутим кутиком залишають в офісі, резиденції чи у партнера вдома, що свідчить про те, що ви особисто залишили її, а це ознака найбільшої поваги і вдячності[8, c.251].

У візитній картці, що передається через посередника (кур'єра чи водія) або поштою, кутик не загинається. Бажано по можливості, написати кілька слів на візитці. Така замітка не дасть можливості використовувати її будь-кимось стороннім, у корисливих цілях. Якщо візитна картка залишається особисто, напис на конверті робиться олівцем, якщо ж відправляється поштою, - авторучкою.

На візитках, які надсилатимете в одному конверті відразу кільком діловим партнерам, на кожній з них у верхньому лівому кутку необхідно обов’язково написати прізвище особи, якій вона адресована. Якщо відвідувач не отримав візитної картки від господаря кабінету, він може передати свою картку через секретаря (або іншого співробітника свого партнера) до чи після зустрічі. При цьому треба зробити помітку про мету вручення візитки і вкласти її у незапечатаний конверт. А головне, треба знати, що візитна картка не надсилається поштою;

3). Більш чемно вручити візитну картку особисто;

4). Відповіді на візитні картки необхідно давати протягом доби і також візитними картками;

5). Візитними картками обмінюються зразу після того, як особи були представлені один одному. Вручається візитна картка так, щоб новий знайомий міг прочитати текст. Пізніше жінки можуть покласти отриману візитку в сумочку, а чоловіки — в нагрудну кишеню. Зовсім некоректно отриману картку м’яти і крутити в руках, робити на ній будь-які помітки на очах у власника. І ще, на візитній картці не ставлять підпис чи дату.

Під час переговорів візитні картки рекомендується розташовувати на столі в тому порядку, у якому сидять партнери;

6). Перебуваючи у чужій країні, під час національних свят ви повинні першим поздоровити своїх партнерів. Не лякайтесь, що наприклад, в Японії не зрозуміють абревіатуру відповідних французьких виразів. Існуючі правила, норми і традиції, стандарти міжнародного спілкування однаково зрозуміють в усіх цивілізованих державах. На візитних картках можна робити і більш розгорнуті написи, звичайно від третьої особи, наприклад: " . дякуємо за увагу", "Найкращі побажання до Нового року"," . щиро дякуємо", " . бажаємо всього найкращого".

Заочне знайомство в країні, де ви перебуваєте, звичайно здійснюється таким чином. Перш за все ви знайомитесь із консулом, послом чи іншою офіційною особою досить високого рангу в посольстві своєї країни. Поінформувавши про мету свого візиту і бажання познайомитися з особою, яка вас зацікавила, ви берете в нього візитну картку. Картка консула - гарантія серйозності ваших намірів. Від'їжджаючи з країни перебування, свої візитні картки з абревіатурою Р.Р.С. ви залишаєте своїм партнерам, з якими бажали б підтримувати стосунки і надалі;

7). За кордоном прийняті і деякі особливі правила, тому і нам слід звернути на них увагу. Наприклад, жінка ніколи не повинна залишати свою візитну картку в квартирі неодруженого чоловіка; після того як дамі було представлено чоловіка, він має протягом тижня направити свою візитну картку їй і ще одну — її подружжю, навіть якщо він не був йому відрекомендований.

В США на візитних картках неодружених чоловіків і неодружених жінок, а також сімейних